Рішення № 74685621, 11.06.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1545/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2018 року м. Кам'янка-Бузька

Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т.І.

за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.;

справа № 466/1545/17

провадження №2/446/1166/17

учасники справи:

позивач ОСОБА_1;

представник позивача ОСОБА_2

відповідачі Кам'янка-Бузька міська рада

Львівської області;

ОСОБА_4

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузької міської ради в якій позивачка просить суд,з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.01.2018р., визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме на будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що після смерті брата ОСОБА_5, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3, вона вже більше ніж на протязі 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє будинком, який знаходиться в АДРЕСА_1, тому вважає, що вона набула законне право на визнання за нею право власності на будинковолодіння, яке знаходиться за вищевказаною адресою.

Ухвалою суду від 01.09.2017. по вказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

25.09.2017р. до суду надійшли заперечення від Кам'янка-Бузької міської ради, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, так як вважає, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_4 і саме він, або його правонаступники мають бути відповідачами по даній справі. Окрім того вказує, що позивачка не може вважатися добросовісним володільцем спірного майна, так як таке майно було передано не їй, а її батьку за довіреністю без права передоручення.

Ухвалою суду від 29.01.2018р. до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 07.03.2018р. витребувано у Одеського державного нотаріального архіву копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула, а її представник ОСОБА_2 подав заяву, в якій просить суд справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Кам'янка-Бузької міської ради,в судове засідання не з'явився, однак у своїх запереченнях на позовну заяву просив суд справу розглянути без участі представника міської ради.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими конвертами, які повернуті до суду за закінченням терміну зберігання.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4, що стверджується випискою з рішення засідання виконкому міської Ради депутатів трудящих від 25.09.1954р. "Про визнання особистої власності на будинковолодіння в м. Кам'янка-Бузька та висновком про реєстрацію домоволодіння від 30.09.1954р. (а.с. 19-20).

Власник зазначеного будинку ОСОБА_4 у вказаному будинку не проживає, що вбачається з акту комісії складеного Кам'янка-Бузькою міською радою 25.01.2018р. (а.с. 90).

28.12.1956 року ОСОБА_4 склав та нотаріально завірив довіреність на управління домоволодінням, згідно якого уповноважив ОСОБА_6 управляти домоволодінням, яке знаходиться: по АДРЕСА_1. Така довіреність видана на строк 3 роки без права передоручення (а.с. 23).

Як видно із запису у будинковій книзі на будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_6 разом із дружиною ОСОБА_7 та дітьми, в т.ч. позивачкою, був зареєстрований у вказаному будинку (а.с. 30).

Також, як стверджується довідкою Кам'янка-Бузької міської ради від 05.07.2017р., за даними по господарських книг АДРЕСА_1 власником колгоспного двору був зареєстрований ОСОБА_6 (а.с. 25).

Свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_1 від 21.08.1947р. стверджується, що її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с. 8).

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21 березня1978р., ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (а.с. 32), а свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.10.1982р. доводиться, що спадкоємцем до майна ОСОБА_7 є її дочка ОСОБА_9 (а.с. 85).

З фактичних обставин справи судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем до майна її батьків, зокрема матері, яка після батька (ІНФОРМАЦІЯ_4) і вона успадкувала усі права та обов'язки, які були на момент смерті у спадкодавця.

Судом також встановлено, що 28.12.1956р. батько позивачки ОСОБА_6 отримав довіреність від ОСОБА_4 на управління домоволодінням, яке знаходиться: по АДРЕСА_1 і така довіреність хоч і припинила свою дію 28.12.1959р., проте ОСОБА_6 разом із сім'єю продовжував користуватись даним будинком, що доводиться фактом їх реєстрації у цьому будинку та квитанціями на комунальні послуги за 2007-2011 роки (а.с. 80-84).

Судом не встановлено факту користування та проживання у спірному будинку його власником ОСОБА_4

Так, як стверджується довідкою Кам'янка-Бузької міської ради від 12.01.2018р. №47 (а.с. 74), даних про ОСОБА_4 в будинковій книзі спірного будинку немає, згідно відповіді ГУДМС України у Львівській області від 13.02.2018р. даних щодо місця проживання ОСОБА_4 не значиться (а.с. 98).

Також, судом із Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 25.01.2018р. встановлено, що у спадковому реєстрі міститься запис щодо гр. ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і спадкова справа за фактом його смерті заведена Ізмаїльською ДНК. Проте, із отриманої судом копії цієї спадкової справи встановлено, що такий ОСОБА_4 є іншою особою, яка проживала в м. Ізмаїл Одеської області.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частина 2 цієї статті визначає, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Враховуючи положення ст. ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

В межах даної справи судом встановлено, що власником такого спірного майна є ОСОБА_4, а тому така особа була судом залучена до участі у справі як відповідач. Разом з тим, суду доведено той факт, що починаючи з 1956 року власник майна не користується ним, а таким майном користується власне позивака та її батьки. Залучення міської ради як відповідача по даній справі суд теж вважає доцільним та правильним, так як даний орган місцевого самоврядування має право на заявлення вимоги про відумерлість спадщини.

Щодо посилань представника відповідача про недобросовісність позивачки суд відзначає наступне.

Як роз'яснено у п. п. 9, 11, 13, 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна ;- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивачка як дочка ОСОБА_6 вселилася в даний будинок як такий, який на праві управління належав її батьку, а тому така не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Тому, такі посилання представника відповідача суд відхиляє.

Разом з тим, беручи до уваги положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Частиною 3 ст. 344 ЦК України визначено окреме правило, за яким якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Суд враховує, що оскільки батько позивачки заволодів таким нерухомим майном на підставі договору з власником, а саме довіреність на право управління майном від 28.12.1956р. і така довіреність закінчила свою дію 28.12.1959р., а трьохрічний строк позовної давності сплив 28.12.1962р., то мінімальний п'ятнадцяти річний строк, який визначений у ч. 3 ст. 344 ЦК спливає 28.12.1975 року. Однак, оскільки таке користування є безперервним і надалі, по момент розгляду справи в суді, то визначені законом строки для набуття права власності за набувальною давністю дотримані.

Відтак, оскільки судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним будинком, здійснює утримання будинку, сплачує комунальні послуги тощо, то за таких обставин та відповідно до положень ст. 344 ЦК України даний позов є підставний та такий, що підлягає до задоволення судом.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 259, 263-265, 268,280-282 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на будинок АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено 11.06.2018р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.І.Котормус