Рішення № 74685477, 01.06.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2791/18

Провадження №2/442/1293/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді – Хомик А.П.

з участю секретаря судового засідання – Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про встановлення факту проживання однією сім’єю та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

08.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 липня 2001 року по 05 липня 2006 року. Крім того, просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, після смерті дядька ОСОБА_2, який помер 05.07.2006 року.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 05.07.2006 року помер ОСОБА_2 (дядько її покійного чоловіка). Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема житловий будинок №88 на вул. І. Франка в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області. Дружина покійного ОСОБА_2 – ОСОБА_3 померла 25.07.2000 року, а їхні діти ще раніше, а відтак відсутні інші спадкоємці. Зазначає, що нею була фактично прийнята спадщина після смерті ОСОБА_2, позаяк проживала з ним однією сім’єю протягом останніх пяти років до його смерті. Однак, звернувшись до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв’язку з тим, що нею не представлено родинних відносин зі спадкодавцем та доказів своєчасного прийняття спадщини. Звертає увагу суду на те, що після смерті ОСОБА_3, яка сталась 25.07.2000 року постійно проживала з дядьком свого чоловіка – ОСОБА_2, який помер 05.07.2006 року у його будинку, вела спільне господарство (готувала йому їжу, купляла ліки, виконувала хатню роботу), оскільки останній через літній вік потребував допомоги. Вказує, що між нею та ОСОБА_2 були тісні родинні відносини. Також вона організувала поховання дядька, та надалі після його смерті опікується спадковим майном, доглядає та утримує його житловий будинок, сплачує комунальні послуги. Щодо пропуску нею шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначає, що такий нею пропущений з поважних причин, оскільки на час смерті ОСОБА_2 їй було встановлено 3 групу інвалідності, в зв’язку з чим перебувала на «Д» обліку в невролога. Однак, після смерті дядька, який став для нею справді рідною людиною, її хвороба загострилась, внаслідок чого перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Після чого, висновком МСЕК їй було встановлено 2 групу інвалідності. В зв’язку з наведеним просить задоволити її позов.

10.05.2018 року ухвалою судді в справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.06.2018 року.

23.05.2018 року від представника Підбузької селищної ради – селищного голови ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому остання просить проводити розгляд зазначеної справи у її відсутності, з приводу задоволення позову покладається на думку суду.

01.06.2018 року від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому остання просить слухати справу у її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами та належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті . В той же час, частиною 2 даної статті регламентовано, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 2 ст. 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки. Частиною 3 ст. 3 СК України визначено, що права члена сім'ї мають одинокі особи.

Матеріалами справи встановлено, що 05.07.2006 року помер ОСОБА_2 (дядько її покійного чоловіка), згідно свідоцтва про смерть останнього серії І-СГ № 053981, виданого 05.07.2006 року Підбузькою селищною радою Дрогобицького району Львівської області.

Дружина покійного ОСОБА_2 – ОСОБА_3, померла ще раніше, а саме 25.07.2000 року, згідно свідоцтва про смерть серії I- СГ №177553, виданого 25.07.2000 року Підбузькою селищною радою Дрогобицького району Львівської області.

Відповідно до довідки №1183, виданої 19.04.2018 року виконавчим комітетом Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області ОСОБА_2 до дня смерті проживав і був зареєстрований в будинку №88 на вул. Івана Франка в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області.

Натомість, як вбачається із листа приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4 від 19.04.2018 року, 19.04.2018 року заведено спадкову справу №63/2018 після смерті ОСОБА_2, яка сталась 05.07.2006 року. Роз’яснено ОСОБА_1 те, що оскільки нею не подано доказів родинних відносин зі спадкодавцем для спадкування та доказів своєчасного прийняття спадщини, не вбачається можливим видати їй свідоцтво про прав на спадщину після смерті ОСОБА_2

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз’яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, який помер 05.07.2006 року, та спадкоємець ОСОБА_1 на час відкриття спадщини, проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на вказане та враховуючи, що встановлення даного факту для заявника має юридичне значення (дає право на отримання спадщини), суд вважає, що позов цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Разом з тим, що стосується вимоги в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Однак, у відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 своєї Постанови від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” роз'яснив, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропущення строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звертаючись із позовом в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 як на поважну причину пропущення цього строку послалась на погіршення стану свого здоров'я, загострення хвороби, яка проявилась в затерпанні рук і ніг, порушенні ходи.

Згідно виписки з історії хвороби №2472, вбачається що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в ПРЛ з 27.11.2017 року по 12.12.2017 року.

Крім того, 28.09.2006 року ОСОБА_1 зверталась до лікаря – невролога зі скаргами на слабкість, затерпання рук та ніг, порушення ходи, внаслідок чого її було скеровано для проходження огляду МСЕК.

Так, як вбачається з копії довідки МСЕК серія 12 ААА №657958, позивачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання на строк до 01.03.2021 року, рекомендовано лікування у невролога.

При таких обставинах суд вважає, що хвороба позивачки, періодичне перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні є поважними причинами, які пов’язані з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для вчасного подання нею до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

З огляду на вказане суд знаходить підстави для задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 258, 263 - 265, 273, 315 – 319 ЦПК України, ст. 1264,1272 ЦК України, суд, -

в и р іш и в :

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання однією сім’єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 липня 2001 року по 05 липня 2006 року.

Визначити ОСОБА_1 додатковий одномісячний строк для подання нею до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті дядька – ОСОБА_2, який помер 05 липня 2006 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01 червня 2018 року.

Суддя: Хомик А.П.