Ухвала суду № 74685340, 12.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 334/5874/14-ц

Номер провадження 22-ц/778/1261/18

Головуючий у 1 інстанції Махіборода Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Воробйової І.А.,секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2014 року у справі за поданням державного виконавця Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець ДВС в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх обов'язків.

Судом установлено, що 25.12.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення по цивільній справі № 2/335/2474/2013 про стягнення з ОСОБА_5 суми заборгованості за кредитним договором в сумі 55417,90 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 554,18 грн., на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС від 21.03.2014 року на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження. Боржником, рішення Орджонікідзевського районного суду м, Запоріжжя не виконується, станом на 23.06.2014 р. суми заборгованості не сплачені у повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2014 року подання задоволено. Тимчасово обмежено громадянина-боржника ОСОБА_5, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх обов'язків по виконанню рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2013 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у особи невиконаних зобов'язань є підставою для задоволення подання державного виконавця.

Однак, апеляційний суд в складі колегії суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час вирішення процесуального питання) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим підлягає з'ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов'язання, або невиконання зумовлено об'єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

З матеріалів справи вбачається, що в них відсутні будь-які докази про ознайомлення боржника з відкритим у березні 2014 року виконавчим провадженням та про вчинення виконавчих дій, копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржник не отримував у передбаченому законом порядку, такі дані в матеріалах справи, які були надані суду першої інстанції, відсутні.

Таким чином, за відсутності достовірних даних про ознайомлення ОСОБА_5, з відкритим виконавчою службою відносно нього виконавчим провадженням, відсутні підстави стверджувати, що боржник свідомо ухиляється від виконання судового рішення, і відповідно відсутні підстави для ухвалення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, державний виконавець не довів та в матеріалах подання відсутні будь-які докази того, що боржник свідомо ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, а тому у суду не було передбачених законом підстав для обмеження останнього у праві виїзду за межі України та його тимчасового затримання.

Згідно статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені подання.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2014 року скасувати та постановити нову постанову.

В задоволенні подання державного виконавця Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 14 червня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: