Ухвала суду № 74685291, 11.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.06.2018

Справа № 320/3560/18

УХВАЛА

11 червня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря – Макаренко В.В.,

представника позивача – адвоката ОСОБА_1

представника відповідачів – адвоката ОСОБА_2

розглянувши клопотання представника відповідачів ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біол» - адвоката ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біол», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Біол», ТОВ «ТД Біол», ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, визнання недійсними договорів, за якими були продані транспортні засоби, належні ТОВ «Біол», на користь ТОВ «ТД «Біол»; застосування наслідків недійсності договорів шляхом зобов’язання ТОВ «ТД «Біол» повернути ТОВ «Біол» транспортні засоби та стягнення з відповідачів в солідарному порядку завданої майнової та моральної шкоди у сумарному розмірі 31 949 837,55 грн.

Ухвалою суду від 11 травня 2018 року частково задоволено заяву позивача, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, про забезпечення позову по вказаній цивільній справі.

Від представника відповідачів ОСОБА_3, ТОВ «Біол», ТОВ «ТД Біол» - адвоката ОСОБА_2 надійшли клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представник відповідачів – адвокат ОСОБА_2 наполягала на задоволенні клопотань, пояснила, що в рамках кримінального провадження вже накладений арешт на спірні автомобілі, а тому подвійний арешт є недоцільним. Окрім того, суддя Колодіна Л.В., накладаючи арешт на автомобілі, заборонила їх користування, однак апеляційний суд Запорізької області скасував ухвалу в цій частині, зазначивши, що заборона користування неможлива. Спірні автомобілі використовуються у господарській діяльності підприємства і заборона їх використання фактично призводить до вирішення спору по суті. Жодних доказів, що автомобілі можуть бути знищені чи приховані позивачем, не надано. Щодо накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача ОСОБА_3, то суд також не мав права забезпечувати позов таким чином, не переконавшись взагалі в наявності у відповідача ОСОБА_3 рахунків у банківських установах. Суд мав зробити запити до податкової інспекції з цього приводу. Накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «Біол» перешкоджає здійсненню господарської діяльності підприємства, оскільки позбавлено можливості здійснювати будь-які розрахунки, зокрема із замовниками і відповідно накопичувати кошти для заробітної плати. Також зазначила, що ОСОБА_4 не був стороною за спірними правочинами, а вказана ним ціна позову є надуманою. Вважала, що наведені нею доводи є підставою для скасування застосованих судом заходів забезпечення позову.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотань, зазначив, що автомобілі, на які в теперішній час накладені арешти, були відчужені незаконно, зокрема про це йдеться в листі Міністерства юстиції України щодо дій нотаріуса ОСОБА_5, яка їх посвідчила. ТОВ «Біол» в особі директора ОСОБА_3 провело відчуження автомобілів фіктивному підприємству ТОВ «ТД «Біол», створеному також ОСОБА_3, саме з метою незаконного відчуження майна. Саме тому виникає необхідність в збереженні майна. Наявність накладеного на автомобілі арешту в рамках кримінального провадження не є підставою для скасування арешту в цілях забезпечення цивільного позову ОСОБА_4 Не є обов’язком суду перевіряти наявність розрахункових рахунків відповідачів, тим більше, якщо вони відсутні, тому незрозуміло до чого зводяться заперечення представника відповідача ОСОБА_3 Ціна заявленого позову значна та існує загроза неможливості виконання судового рішення, а обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог - це питання, які суд вирішує за результатами розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотань представника відповідачів про скасування заходів забезпечення позову в зв’язку з наступним.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що суддя, вживаючи заходів до забезпечення позову, не впевнилась у наявності банківських рахунків у ОСОБА_3, однак такі доводи представника суперечать положенням ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Тому слід зазначити, що не є обов’язком суду перевіряти наявність чи відсутність розрахункових рахунків відповідачів в разі забезпечення позову, враховуючи також те, що заходи забезпечення позову поширюються і на відкриті після цього рахунки в банківських установах.

Щодо доводів представника відповідача ТОВ «ТД «Біол», що суд, забезпечуючи позов ОСОБА_4, не прийняв до уваги, що автомобілі використовуються у законній господарській діяльності ТОВ «ТД «Біол», то мотиви, з яких суд ухвалив таке рішення, викладені в ухвалі від 11.05.2018, а незгода з ними є підставою для апеляційного оскарження вказаного судового рішення.

При цьому слід зазначити, що заяву ОСОБА_4 про забезпечення його позову задоволено частково, адже суд, вирішуючи це питання, врахував, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Посилання представника відповідача ТОВ «ТД «Біол», що позивач не є стороною правочину та на зміст ч. 1 ст. 216 ЦК України, про те, що кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то суд враховує, що позивач є співзасновником ТОВ «Біол», що виступило продавцем за оспорюваними правочинами та вимогу заявлено про повернення автомобілів у власність саме ТОВ «Біол».

Доводи представника відповідача ТОВ «ТД «Біол» про наявність арешту на автомобілі, накладеного в рамках кримінального провадження, не можуть бути взяті судом до уваги, адже ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Не є предметом судового розгляду в рамках цивільного позову ОСОБА_4 питання щодо наявності чи відсутності будь-яких інших цивільних, адміністративних, господарських чи кримінальних проваджень, в рамках яких вчинені будь-які забезпечувальні дії.

З цих же підстав суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ТОВ «Біол» про наявність арештів на поточних банківських рахунках ТОВ «Біол» на підставі ухвали суду від 14.12.2017.

Окрім того, в поданих від імені відповідачів клопотаннях про скасування заходів забезпечення позову, представник відповідачів – адвокат ОСОБА_2 зазначила, що позивачем не сплачений судовий збір за вимогу про стягнення 20 000 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Тут слід зазначити, що суддя перевіряє наявність документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі при вирішенні питання щодо відкриття провадження в справі.

Розгляд заяви про забезпечення позову провадиться судом не пізніше двох днів з дня її надходження, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Відсутні імперативні вимоги діючого процесуального законодавства про забезпечення позову тільки після відкриття провадження і відповідно вирішення питання щодо належного розміру сплати судового збору.

Більш того, самі по собі посилання представника відповідачів на абз. 5 п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» є неналежними, адже вказана норма регулює порядок оплати вимог про стягнення моральної шкоди в разі подання позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 000 заявлений ОСОБА_4 з підстав порушення його майнових вправ, а тому підлягає оплаті як майнова вимога.

Враховуючи наведене вище, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 11.05.2018, а тому в задоволенні клопотання представника відповідачів адвоката ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні клопотань представника відповідачів ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біол» - адвоката ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біол», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, відшкодування майнової та моральної шкоди – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом 15 днів з дня її складення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Повний текст ухвали складений 14.06.2018.

Суддя: