Постанова № 74683961, 14.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/5020/16-ц Номер провадження 22-ц/775/829/2018

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.

секретар Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» і оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Позивач просить апеляційний суд скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1, а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 не з'явилися, хоча своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», було укладено Кредитний договір № 474М-07, згідно якого банк надав ОСОБА_2 споживчій кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом кредитування 17000,00 доларів США зі сплатою 16% річних та строком повернення кредиту 15.07.2012 року, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути отриманий кредит, сплатити проценти у визначені договором строки, а також виконати інші зобов'язання, передбачені цим договором у повному обсязі.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище договором, між ОСОБА_2, яка діяла за себе особисто та по довіреності, посвідченій 14.03.2007 року, ОСОБА_4, нотаріусом Третьої краматорської державної нотаріальної контори, за ОСОБА_1 (іпотекодавці), та ЗАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) 17.07.2007 року був укладений Договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, реєстровий №2-6072, згідно якого іпотекодавці надали в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме - цілу двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною корисною площею - 55,0 кв.м., житловою площею - 31,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Сторони у Договору іпотеки визначили, що вартість предмету іпотеки складає 94500,00 грн., термін дії договору до 15.07.2012 року або до повного виконання іпотекодавцем та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього. Крім того, Договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», за яким звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 474М-07 від 17.07.2007 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_2 станом на 01.03.2016 року заборгованість становить - 74045,15 доларів США.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із частини 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави

здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» (із змінами і доповненнями) передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Як вбачається із статті 12 вказаного вище Закону, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

20.12.2010 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 474М-07 від 17.07.2007 року та договору поруки, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно заборгованість за кредитом у сумі 16444,11 доларів США, що за курсом 7,91 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/225 від 16.06.2010 року складає 130120,58 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13.08.2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про виселення із квартири, яка є предметом іпотеки, та розташована за адресою: АДРЕСА_1, з тих підстав, що квартира, яка є предметом іпотеки, придбана не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, і при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло, яке вказується в рішенні суду (а.с. 113-117).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що надіславши в 2010 році до Краматорського міського суду позов до відповідача ОСОБА_2, позивач помилково не вказав, що згідно договору іпотеки квартира за адресою: Донецька обл.. АДРЕСА_1, належала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу і виконати судове рішенні в повній мірі (звернути стягнення на всю квартиру) неможливо, тому що відносно другого відповідача не було вказано ні в позові, ні в рішенні, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач скористався своїм правом і звернувся до Краматорського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що Приватбанк звернувся із вимогами, з якими не звертався та права Приватбанку порушені, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 3 вказаної вище статті, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30 квітня 2010 року по цивільній справі №2-3367/10 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 55,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним барком «Приватбанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням Витягу із Державного реєстру прав власності, а також наданням «Приватбанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діючим законодавством не передбачено повторне звернення стягнення на предмет іпотеки із заміною способу його звернення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» і скасування рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року немає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 14 червня 2018 року

Суддя О.Д.Канурна