Вирок № 74680661, 14.06.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Вирок

Іменем України

Справа № 712\918\18

Провадження 1кп\712\294\18

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ

14 червня 2018 у м.Черкаси у складі :

головуючого судді Рябуха Ю.В.

при секретарі Нагаєвській В.Б.

з участю прокурора Хоменко М.Д.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія, росіянин, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, працює ФОП ОСОБА_3, депутатом, інвалідом, учасником бойових дій та ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС не являється, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296, ч. 2 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що 04.07.2017 близько 13 год. 00 хв., знаходячись в торгівельному відділенні № 640 на території ринку «Криваліївський», що за адресою: м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 50, заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 за наступних обставин.

Так, 04.07.2017 близько 13 годин 00 хвилин ОСОБА_1 підійшов до торгівельного відділення № 640 на території ринку «Криваліївський», що за адресою: м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 50, з метою поспілкуватись з раніше не знайомим йому ОСОБА_3, який здійснював продаж товару, з приводу конфліктів, які постійно виникають між останнім та тещею потерпілого ОСОБА_5 В подальшому ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, хто він та чому прийшов, після чого почався словесний конфлікт, який перемістився в середину торговельного павільйону ОСОБА_3, який в подальшому переріс в потасовку між останніми. В результаті бійки під час штовханини потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді рани лівого стегна, які, згідно висновку судово-медичного експерта № 02-01/2049 від 16.11.2017, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Органами досудового слідства при розгляді справи було змінено обвинувачення і дії обвинуваченого ОСОБА_3 були перекваліфіковані з ч. 4 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України і остаточно було пред»явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України не визнав в повному обсязі. Цивільний позов не визнав в повному обсязі.

Суду показав, що 04.07.2017 близько 11-00год. на територію ринку «Криваліївський» де він працює приїхав ОСОБА_1, після консультації зі своєю тещею ОСОБА_5 підійшов до нього і став його фотографувати на телефон. Він зрозумів, що людина невихована і відійшов в бік, зайшов до свого торгівельного павільйону. Потім ОСОБА_1 став йому погрожувати. Він хотів подзвонити коли ОСОБА_1 його вдарив, він впав , а потім ОСОБА_1 почав його бити ногами, душити. Він був на землі, а ОСОБА_1 був зверху. Прибігла ОСОБА_5 схопила його за руки і почала кричати. Він почав їх відтягувати від себе. Потім викликали поліцію. До 04.07.2017 він не був знайомий з ОСОБА_1, тілесних ушкоджень йому він не наносив. Ножа у нього не було. Ініціатором конфлікта була ОСОБА_5 і ОСОБА_1 Потерпілий наносив йому тілесні ушкодження. Кров у потерпілого він не бачив. Пояснити звідки у потерпілого виникла рана на нозі він не може.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 його вина у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності, поясненнями потерпілого, свідків, допитаних в судовому засіданні, які показали , що:

-допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 04.07.2017 він прийшов на «Криволіївський ринок» бо там працює його теща ОСОБА_5, вона неодноразово жалілася йому на ОСОБА_3, який незадовго до цього вилив на неї брудну воду. Він підійшов до ОСОБА_3 сфотографував його на свій телефон і назвався йому. Коли ОСОБА_3 дізнався хто він то вихватив з його рук телефон. Між ними почалася бійка, ОСОБА_3 затягнув його до свого бутіка, вдарив ножем. Він пробував його затримати бо він цілився ножем в шию. Під час конфлікту прибігла ОСОБА_5, ОСОБА_6 Цивільний позов підтримує в повному обсязі. Він проходив тривале лікування, втратив заробіток. Всі ліки він приймав з приводу нанесеної травми. Він лікувався до Нового року, придбав антидеприсанти;

-свідок ОСОБА_5 суду показала, що працює на Криволіївському ринку. 04.07.2017 її зять ОСОБА_1 прийшов поговорити з ОСОБА_3, бо напередодні вона йому розповіла, що останній її ображає. Вона бачила як потерпілий розмовляє з ОСОБА_3, потім вони спокійно зайшли в бутік. І десь чере 1 хвину вона почула як її зять кричав ОСОБА_3, щоб той віддав телефон, там вона побачила калюжу крові, у зятя була в крові нога. ОСОБА_3 знаходився на ньому, тому вона його схопила і стала відтягувати. В правій руці ОСОБА_3 був ніж весь в крові. Вона почала звати на допомогу. Прийшов ОСОБА_6 і вони вдвох стали відтягувати ОСОБА_3 Між нею і ОСОБА_3 був конфлікт бо вона дала свідчення проти нього;

-свідок ОСОБА_7 суду показала, що 04.07.2017 вона працювала на ринку у ОСОБА_3 Бачила як до нього підійшов ОСОБА_1 і почав його фотографувати на телефон та погрожувати, казав, щоб не чіпав ОСОБА_5. Тоді ОСОБА_3 також дістав свій телефон, ОСОБА_1 його забрав. ОСОБА_3 почав казати щоб йому повернули телефон і тоді ОСОБА_1 його вдарив, від удару він впав і ОСОБА_1 почав його бити. Вони перемістилися в процесі бійки до бутіка. ОСОБА_1 зверху душив ОСОБА_3, потім прибігла ОСОБА_5 і почала тримати ОСОБА_3 за праву руку. Потім їй стало зле і вона пішла звідти. Ножа вона не бачила. Плями бурого кольору побачила вже як її допитували. Раніше вона бачила ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 вони приходили на ринок;

-свідок ОСОБА_8 суду показала, що 04.07.2017 після 12год. вона почула, що на робочому місці ОСОБА_3 між останнім та якимось чоловіком, це був потерпілий, була перепалка. Вона чула як ОСОБА_3 казав, на підвищених тонах щоб йому віддали телефон і не фотографували. Вона бачила як ОСОБА_3 стояв зігнутий, потерпілий тримав його за голову, а ОСОБА_5 стояла з іншої сторони і тримала ОСОБА_3 за руки. Близько вона не підходила , бачила десь з 10метрів. Ножа та крові вона не бачила, у потерпілого були брудні руки і пляма бурого кольору на нозі. Бійка проходила в бутіку ОСОБА_3, причини конфлікту вона не знає;

-свідок ОСОБА_6 суду показав, що 04.07.2017 він проходив по ринку зі списком боржників. Йому хтось сказав, що відбувається потасовка. Коли він прибіг, то побачив обвинуваченого, потерпілого і свідка ОСОБА_5 Вони були всі сцеплені. ОСОБА_5 тримала ОСОБА_3 Він почав їх розтягувати і побачив на потерпілому кров на нозі . Коли він розтянув їх сказав, щоб викликали поліцію, швидку. Ножа він не бачив. Конфліктів ніяких не було. ОСОБА_3 знаходився на своєму робочому місці. Коло бутіка була кров. Раніше потерпілого він ніколи не бачив. Він не бачив щоб ОСОБА_9 наносив удари;

-свідок ОСОБА_10 суду показав, що 04.07.2017 він ходив по ринку, почув шум. Потім побачив як ОСОБА_3 тягне потерпілого. Коли підійшов побачив , що потерпілий тримав ОСОБА_3 в районі шиї. Йому здалося, що ОСОБА_5 тримала і обвинуваченого і потерпілого. Ножа він не бачив. Йому розповідали, що хтось напав на ОСОБА_3;

- допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 суду показав, що він особисто проводив огляд потерпілого ОСОБА_1, був складений акт про те, що рана виникла від колющо- ріжучого предмета з гострою поверхнею. На підставі акту складався висновок. Виходячи із виду ушкодження, рана мала рівні краї, гострі кінці, тобто предмет був гострий, мав сплощену форму. Не ножиці точно. Знаряддя було схоже на ніж, але точно сказати, що це ніж він неможе, по-перше: ним не досліджувалася глубина рани, вдруге – йому на дослідження ніяких предметів, від яких було отримано тілесні ушкодження не надавалися. Таке ушкодження не лікується медичним препаратом бенковедомом, панкреатином.

Також вина ОСОБА_3 в скоєнні інкримінового кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні і письмовими матеріалами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 04.07.2017 та фото таблиці до нього, згідно якого предметом огляду є ділянка місцевості розміром 10х10м, по вул.. Чорновола 50 в м.Черкаси на якій розміщені приміщення, в яких продається чоловічий та жіночий одяг. В приміщенні знаходиться манекен на ньому одягнута чорна куртка, на якій наявні плями бурого кольору. Біля приміщення на бетонній поверхні наявні плями бурого кольору. На приміщенні мається №640, на стінах розміщені металеві стелажі (т.1 а.м.к.п. 58-70);

-довідкою травматологічного пункту № 214 від 04.07.2017, згідно якої ОСОБА_1 встановлено діагноз рвана рана лівого стегна (т.1 а.м.к.п. 71); -протоколом проведення слідчого експерименту від 06.10.2017 та фото таблиці до нього , згідно якого ОСОБА_1 показує обставини події , яка виникла 04.07.2017 ( т.1 а.м.к.п. 75-76)

-актом судо-медичного дослідження №02/01/1179 від 07.07.2017, згідно якого у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: рана лівого стегна, садно задньої поверхні грудної клітки. Рана стегна виникла від дії гострого предмета, садно виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим та відносяться- рана лівого стегна до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; садно задньої поверхні грудної клітки до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.м.к.п.72); - висновком експерта № 02-01/2049 від 16.11.2017, згідно якого у ОСОБА_1, мали місце наступні тілесні ушкодження: рана лівого стегна, садно задньої поверхні грудної клітки. Рана стегна виникла від дії гострого предмета, садно виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим та відносяться- рана лівого стегна до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; садно задньої поверхні грудної клітки до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.м.к.п.74).

Під час судового слідства були досліджені перелічені вище документи, допитані потерпілий, свідки .

Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Суд вважає, що маються достатньо доказів для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я .

Такий висновок суд обґрунтовує тим, що з об'єктивної сторони, злочин передбачений ч.2ст.125 КК України характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125); 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125).

Легке тілесне ушкодження другого виду характеризується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров'я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10%.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди у вигляді наслідків, зазначених у ч. ч. 1 або 2 ст. 125.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Згідно акта судо-медичного дослідження №02/01/1179 від 07.07.2017 та висновку судово-медичного експерта № 02-01/2049 від 16.11.2017 у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: рана лівого стегна, садно задньої поверхні грудної клітки. Рана стегна виникла від дії гострого предмета, садно виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим та відносяться- рана лівого стегна до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; садно задньої поверхні грудної клітки до категорії легких тілесних ушкоджень. Відповідно до довідки травматологічного пункту № 214 від 04.07.2017, згідно якої ОСОБА_1 встановлено діагноз рвана рана лівого стегна (т.1 а.м.к.п. 71);

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним. Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України. Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 суд оцінює критично та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності.

Суд критично оцінює його покази про нанесення йому тілесних ушкоджень з боку потерпілого ОСОБА_1, що він захищався від дій останнього, вважає, такі покази неспроможними, наданими обвинуваченим з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину та з метою зменьшення міри покарання з наступних підстав.

Аналізуючи вищезазначене, покази свідків інші докази в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_3 наявна об’єктивна та суб»єктивна сторони злочину, передбаченого ч.2ст.125 ККУкраїни.

Потерпілий ОСОБА_1, відповідно до ст.338 КПК України підтримав первинне обвинувачення, а саме за ч. 4 ст.296 КК України, як: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю з застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України не визнав в повному обсязі, пояснив, що ніяких злочинів він не скоював,і що саме ОСОБА_1 напав на нього та наніс йому тілесні ушкодження.

На підтвердження позиції потерпілого в судовому засіданні були допитаний сам потерпілий, свідки обвинувачення , досліджені інші докази в їх сукупності.

Суд дійшов висновку, що у ході судового слідства не здобуто доказів, які б у їх сукупності об'єктивно підтверджували скоєння ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України виходячи з наступного.

Об'єктивна сторона хуліганства в самому КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 показує, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення,

Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, Їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Особливо кваліфікованими видами хуліганства є зокрема вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296).

Предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, є будь-які речі, що не належать до зброї, які видозмінені чи спеціально знаходилися у винного з метою завдання тілесних ушкоджень під час хуліганства (металевий прут, камінь, розбита пляшка тощо) Такі предмети можуть пристосовуватися із вказаною метою і в ході хуліганства Водночас аналізована ознака відсутня, якщо під час хуліганства використовуються предмети, які підібрані на місці вчинення злочину і при цьому не пристосовувалися для заподіяння тілесних ушкоджень

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які фактичні докази, щоб підтверджували наявність у ОСОБА_3 в момент скоювання кримінального правопорушення предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. А також судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження під час конфлікту, який проходив в середині торгівельного павільйону за місцем роботи ОСОБА_3

Кваліфікуючою ознакою хуліганства, що передбачена ч. 4 ст. 296 КК, є застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень. Таке застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета полягає у фактичному їх використанні для спричинення шкоди здоров’ю та заподіяння тілесних ушкоджень, використанні бойових властивостей вогнепальної зброї, направленні такої зброї на особу, здійсненні пострілу в сторону потерпілого, намаганні завдати ударів ножем потерпілому, киданні ножа з метою ураження потерпілого, приставлянні ножа (його колото-ріжучої частини) до тіла потерпілого. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки, як застосування при вчиненні хуліганських дій вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень, суд враховує, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв або намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли їх використання у процесі хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Жоден свідок, крім ОСОБА_5 та самого тпотерпілого в судовому засіданні не вказали, що при конфлікті між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 бачили ножа. Як і той факт, що порушувався громадський порядок, т.я.конфлікт відбувся в середині торгівельного павільйону.

Покази свідка ОСОБА_5, яка є тещою потерпілого ОСОБА_1 та потерпілого суд оцінює критично, як осіб заінтересованих у результаті справи у зв»язку з чим враховує можливість їх помилкового уявлення про повідомлювані факти.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 лише вказав, що знаряддя було схоже на ніж, а саме предмет зі плоскою поверхнею, але однозначно сказати, що це ніж не зміг.

Суду органами досудового слідства не було надано предмет (знаряддя), яким потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

З акта судо-медичного дослідження №02/01/1179 від 07.07.2017 та висновку судово-медичного експерта № 02-01/2049 від 16.11.2017 у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: рана лівого стегна, садно задньої поверхні грудної клітки. Рана стегна виникла від дії гострого предмета, садно виникло від дії тупого предмета.

Також відповідно до довідки травматологічного пункту № 214 від 04.07.2017, у ОСОБА_1 встановлено діагноз рвана рана лівого стегна.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя зазначено «При розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч.І ст.62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана, кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Згідно з ч.3 зазначеної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов"язковою до застосування на території України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність тих обставин, що обвинувачений здійснив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю з застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Суд приходить до висновку, що позиція потерпілого, в частині обвинувачення в скоєнні злочину за ч. 4 ст. 296 КК України не знайшла свого підтвердження, а тому в цій частині обвинувачення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України підлягає виправданню за недоведеністю.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом'якшує покарання.

Обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Суд, дослідивши всі надані сторонами кримінального провадження матеріали, дослідивши матеріали, що характеризують обвинуваченого, враховуючи позицію прокурора та потерпілого про призначення покарання у вигляді арешту, беручи до уваги не визнання вини, знаходження на утриманні обвинуваченого неповнолітніх дітей, той факт, що обвинувачений раніше в силу ст.89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, займається суспільно-корисною справою, працює приваним підприємцем, враховуючи в сукупності всі обставини, приходить до висновку про можливість призначити покарання, яке непов"язано з ізоляцією від суспільства, призначивши покарання у вигляді штрафу на користь держави.

Суд всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, з'ясувавши характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, вважає доцільним частково задовольнити цивільний позов.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України та у відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, керуючись ст. 1167, 1168 ЦК України і п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 N 4 з урахуванням характеру тілесного ушкодження, ступеню моральних страждань, яких зазнав потерпілий внаслідок злочину, які виразились в тому, що потерпілий переніс стрес, зазнав фізичного болю внаслідок нанесених ударів та психологічного болю, який викликаний душевними стражданнями, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 5000 грн.

У відповідності до вимог кримінально-процесуального закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постановах від 31 березня 1989 р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» суд вважає, що позовна заява в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягає до задоволення, оскільки цивільним позивачем на надані фактичні докази, які б підтверджували, що кошти в сумі 1908,54грн. були витрачені на лікування саме тілесного ушкодження, спричиненого ОСОБА_3 Що стосується вартості джинсів, кросівок, роздруківка з інтернету не є належним підтвердженням їх купівлі. Стосовно вартості ремонту телефону, дані про його пошкодження саме ОСОБА_12 в матеріалах провадження відсутні. На думку суду орендна плата, єдиний соціальний внесок також не мають відношення до скоєного правопорушення.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 виправдити за ч. 4 ст. 296 КК України за недоведеністю.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700грн.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000грн., в інших вимогах відмовити за необгрунтовністю.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м.Черкас протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: Ю.В. Рябуха