Постанова № 74680254, 14.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року

м. Рівне

Справа №556/2006/16-ц

Провадження №22-ц/787/1010/2018

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Повне рішення суду першої інстанції ухвалене в

смт. Володимирець Рівненської області

о 09 год. 31 хв. 03.04.2018 р.

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

за участі: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на рішення Володимирецького районного суду від 3 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про захист прав споживача електроенергії,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року представником ОСОБА_2 – ОСОБА_4 про захист прав споживача електропостачальником. Мотивуючи позов, зазначав, що у серпні 2016 року працівниками Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі – ПАТ "Рівнеобленерго") у господарстві позивача було проведено заміну електролічильника без пояснення причин. На відповідну пропозицію було підписано акт №Р 256780 паспортизації та опломбування точки обліку у побутового споживача від 03.08.2016 року, однак не роз’яснено значення знаків у лівому верхньому кутку документа. Вважає, що з підписанням акта він неправомірно набув боргових зобов'язань перед відповідачем у розмірі 2 851 гривні, про що свідчили вказані актові знаки.

За наведеного просив визнати відсутність факту заборгованості перед ПАТ "Рівнеобленерго" та зобов'язати відповідача надалі подавати рахунки за спожиту електроенергію без заборгованості за показниками нового засобу обліку.

Рішенням Володимирецького районного суду від 3 квітня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ПАТ "Рівнеобленерго" про захист прав споживача електроенергії.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на обґрунтування своїх вимог не надав належних і допустимих доказів, які б об’єктивно і переконливо підтвердили ті обставини, що відповідач порушив особисті права ОСОБА_2, зарахувавши до виниклої заборгованості суми, які не утворилися із зобов’язальних правовідносин.

На рішення суду представником позивача – адвокатом ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність і необґрунтованість, що полягають у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

На її обґрунтування зазначалося про помилковість висновку суду щодо безпідставності тверджень про несправність попереднього лічильника електроенергії. Неправильним є і посилання суду про відсутність висновку експерта в матеріалах справи, оскільки там міститься акт №144 проведення експертизи лічильника електроенергії від 16.08.2016 року. Відповідно до даного акта лічильник №2241841 типу СО-2М непридатний для подальшого використання через прострочений термін держповірки. Також зазначено про наявність пломби державної повірки електролічильника "пломба ДП V-1969", тобто на час зняття лічильника на ньому стояла пломба п’ятого місяця 1969 року.

Порушення норм матеріального права полягають у неправильному застосуванні п. 2 ст. 9 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та абзаців першого-другого п. 3, п. 33 Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357. Міжповірочний інтервал періодичної повірки для однофазних лічильників складає 16 років. Усупереч наведеному на момент укладення договору 29 квітня 2009 року прилад обліку електроенергії не піддавався держповірці більше двох повірочних періодів, а на момент заміни – майже три повірочні періоди.

Оскільки спірна заборгованість утворилася впродовж останнього року і споживач відмовляється сплачувати борг, що нарахований за неповіреним лічильником, а рахунки по середньомісячному споживанню оплачено споживачем повністю, тому вважає, що в споживача відсутня заборгованість. Тобто позов є обґрунтованим.

Щодо порушення норм процесуального права, то вважає, що суд не оцінив висновок експерта як доказу в справі. При цьому погоджується із тим, що лічильник не є придатним, бо не пройшов чергову повірку, а з тим, що критично відноситься до тверджень про те, що він працює у робочому режимі без недоліків. Судом не додержано положень ст.ст. 103, 109 ЦПК України щодо можливості призначення експертизи, роз’яснень абз. четвертого п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" щодо тих самих питань.

Зважаючи на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове – про повне задоволення позову.

У поданому відзиві ПАТ "Рівнеобленерго", вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників учасників справи, які викликалися і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що 29 квітня 2009 року між ПАТ "Рівнеобленерго" та ОСОБА_2 було укладено договір про користування електричною енергією, в зв’язку з чим відкрито особовий рахунок 256298221.

Відповідно до п. 1 цього договору енергопостачальник бере на себе зобов’язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах згідно з потужністю 1, 5 кВт електроустановок споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості. Споживач зобов'язався оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Пунктом 5 договору визначено параметри приладу обліку: однофазний прилад обліку 3241841; значність 6 (шість); пломби держповірки – дві; квартал – І; рік – 1969.

Права та обов’язки споживача передбачені пунктами 10, 11 договору. Зокрема, ОСОБА_2 зобов'язався дотримуватися нормативно-технічних документів та договору про користування електричною енергією; оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору; забезпечувати доступ представникам енергопостачальника, які пред’явили свої службові посвідчення, до квартири або іншого об’єкта для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки.

Згідно із пунктами 19, 21 Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (в редакції від 17.02.2012 року, що діяли на час виникнення спірних правовідносин), розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Знімання показників приладів обліку проводиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживача. За власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача.

За умовами п. 16.2 договору про користування електричною енергією споживач зобов'язався щомісячно оплачувати спожиту електроенергію по середньомісячному споживанню, в термін згідно з виставленим енергопостачальником рахунком, на підставі фактичних показників електролічильника. Пункт 17 договору передбачає право енергопостачальника періодично знімати контрольні показники лічильника, на основі яких проводиться перерахунок оплати по фактичному споживанню.

Відповідно до ст.ст. 11, 509, 526, 530 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, норми ст. 614 ЦК України передбачають презумпцію винуватості боржника.

Згідно із ч.ч. 1, 2 цієї статті особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необмеженості), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що основою для проведення нарахувань плати за спожиту електроенергію є інформація із засобу обліку, а саме фактичні показники засобу обліку та дата фактичного зняття показників. Відповідно до двох фактично знятих показників розраховується середньодобове споживання, яке в подальшому використовується для виконання нарахувань. За їх відсутності в розрахунковому періоді нарахування здійснюється на підставі середньодобового споживання, що розраховується між двома останніми показниками.

Знімання контрольних показників приладу обліку у споживача було здійснено 12 травня 2015 року із показниками "23920" та 09.07.2015 року з показниками "24050".

Відповідно до запланових графіків у грудні 2015 року працівники ПАТ "Рівнеобленерго" з метою контрольного зняття показників засобів обліку відвідали ОСОБА_2 Однак зняти і зафіксувати показник на зазначену дату у споживача було неможливо, адже прилад обліку знаходився у приміщенні споживача, тоді як споживач на той час був відсутній.

Не виконавши письмових рекомендацій відповідача про необхідність повідомити показники приладу обліку в телефонному режимі або особисто звернутися у місцеве представництво ПАТ "Рівнеобленерго", працівники останнього були змушені відвідати житловий будинок ОСОБА_2 11 травня 2016 року з аналогічною метою. Проте споживач знову був відсутній.

Відповідно до п. 30 Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (в редакції від 17.02.2012 року, що діяли на час виникнення спірних правовідносин), якщо доступ до приладу обліку неможливий, представник енергопостачальника виписує платіжний документ на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період.

Якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку, він залишає споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати показник приладу обліку енергопостачальнику.

Відсутність доступу до приладу обліку споживача з метою проведення фіксування показника приладу обліку стверджено завданням на зйом показників на грудень 2015 року та травень 2016 року, а також копіями пояснень (письмових) контролерів Володимирецького РЕМ. 3 серпня 2016 року під час заміни приладу обліку в господарстві споживача зафіксовано показник приладу обліку №3241841, який складає 30261. При цьому попередній показник становив 25104 кВт. Різниця за приладом склала 5 157 кВт (30261 – 25104), а за новим приладом – 464 кВт.

З урахуванням різниці показників приладу обліку 5 157 кВт та розрахованого середньодобового споживання за новим приладом обліку ОСОБА_2 на підставі фактичних та наявних показників приладу нараховано і виставлено до оплати 3 064, 76 гривень.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні позивач доводів на заперечення відповідача не спростував.

Повно і правильно з’ясувавши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, застосуванню не підлягали, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання відповідачем вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та п. 8 Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (в редакції від 17.02.2012 року, що діяли на час виникнення спірних правовідносин), то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Так, згідно із п. 1.2, п. 1.3.4 Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, що затверджене наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.06.2003 року №322, застосування цього Положення є обов'язковим для енергопостачальних організацій усіх форм власності та громадян.

Експертиза лічильників проводиться у разі сумніву представника енергопостачальника або споживача (за його заявою) у правильності роботи лічильника.

16 серпня 2016 року було проведено експертизу приладу обліку №3241841 за участі представника Державного підприємства "Рівнестандартметрологія" та представників енергопостачальника. За її результатами встановлено, що лічильник непридатний для подальшого використання через прострочений термін держповірки. Актом №144 від 16.08.2016 року з’ясовано, що процедура проведення експертизи приладу обліку №3241841 не порушена, а тому є належним і допустимим доказом у справі спожитої та облікованої цим приладом електроенергії.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. встановлених цим Кодексом.

Докази подають сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги про порушення норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Між тим, будь-яких доказів про існування таких фактів процесуально-правових порушень відповідачем надано не було, матеріали справи не містять, а колегією суддів їх не було здобуто.

Решта аргументів позивача – про вибірковість результатів експертизи, помилковість висновків суду за наявності обставин, які їх спростовують, а також помилкової оцінки доказів у справі на увагу не заслуговують через їх безпідставність.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції при його ухваленні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду від 3 квітня 2018 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: о 12 год. 25 хв. 14.06.2018 р.

Головуючий:

Судді: