Постанова № 74679914, 12.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10061/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1338/18Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді:ОСОБА_1,

Суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2018 року ухваленого під головуванням судді Андрієць Д.Д. о 10 год. 06 хв. (повний текст судового рішення складено 16.04.2018 року) по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи - Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позов, в якому зазначала, що 19.10.2007 року померла її мати – ОСОБА_6 Після її смерті вона, ОСОБА_3, її батько, брат та сестра звернулись до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак свідоцтва про право на спадщину не отримували.

Вказувала, що за життя її батько – ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно заповідав онуку – ОСОБА_4 Після смерті батька заяви про прийняття спадщини подали : вона, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2

Зазначала, що у видачі свідоцтв про право на спадщину після померлих батьків їй було відмовлено через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.

Вважала, що оскільки житловий будинок № 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці був придбаний у шлюбі, він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, вона має право на спадкування 1/8 частини житлового будинку після смерті матері та на 5/48 частин житлового будинку після смерті батька, що становить її обов'язкову частку у спадщині.

У зв’язку з викладеним просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлих батьків на 11/48 частин житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: м. Кременчук, проїзд Луговий,8.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2018 року ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи - Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування – задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлої ОСОБА_6 та після померлого ОСОБА_6 право власності на 11/48 частин житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: м. Кременчук, проїзд Луговий,8.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати в сумі 1410,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати в сумі 1410,46 грн.

Судові втрати в сумі 1410,46 гр. віднесено на рахунок держави.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що місцевий суд не взяв до уваги те, що спірний будинок належав на праві власності його померлому батьку, а його дружина ОСОБА_6 не отримувала свідоцтва про право власності на частку у спільному майні. Таким чином на момент смерті ОСОБА_6 він залишався єдиним власником спірного будинку.

Вказував, що після смерті ОСОБА_6П пройшло майже 10 років, тому до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності.

Зазначав, що судом було невірно стягнуто судові витрати з відповідачів, оскільки в акті здачі – прийняття виконаних робіт від 22.11.2017 року відсутній детальний розрахунок виконаних робіт адвоката.

07.06.2018 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_3 просить доводи апеляційної карги відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Вказує, що посилання ОСОБА_2 на те, що їхня мати не претендувала на видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, а значить їхній батько був єдиним власником будинку, не заслуговують на увагу, оскільки сам батько визнав її право на спірний будинок звернувшись із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи що 21.06.1956 між ОСОБА_6 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії ЦЗ № 002051.

04 червня 1990 року за договором купівлі-продажу, посвідченим Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером 2197, ОСОБА_6 придбав житловий будинок по проїзду Луговому,8 в м. Кременчуці.

Також встановлено, що 19.10.2007 року померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть( а.с.20).

Із заявами про прийняття спадщини, після померлої ОСОБА_6 звернулись: її чоловік – ОСОБА_6 та діти – ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2

Згідно постанови державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори від 16 грудня 2016 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку № 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці.

Підставою для відмови стало те, що спадкоємцем не було дано документів, які б посвідчували право власності ОСОБА_6 на житловий будинок.

Виходячи із засад рівності часток подружжя в праві спільної сумісної власності, судом встановлено, що що до складу спадщини після померлої ОСОБА_2 входила 1/2 частина житлового будинку № 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці.

Судом також встановлено, що 26.10.2015 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, повторно виданого 10 листопада 2015 року Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області.

01 вересня 2008 року державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 3-942, було посвідчено заповіт ОСОБА_6, за яким він усе своє майно заповів ОСОБА_4А.(а.с.8).

10.11.2015 ОСОБА_3 звернулась до Першої кременчуцької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька.

Також із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, і ОСОБА_2

Згідно постанови державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори від 06 березня 2016 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_6 у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

З постанови державного нотаріуса від 06.03.2016 також вбачається, що 22.08.2016 ОСОБА_2 відмовився надати державному нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що враховуючи положення ст. 1267 ЦК України позивачка має право успадкувати після смерті матері 1/8 частину житлового будинку № 8 по пороїзду Лугвоому в м. Кременчуці та обов`язкову частку, як непрацездатна за віком донька померлого батька ОСОБА_6, а саме 5/48 частин спірного будинку, а всього 11/48 частин житлового будинку.

Апеляційний суд Полтавської області вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Згідно ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України(в редакцій, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст.24 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Враховуючи вказані норми, придбаний ОСОБА_6 житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6.

19.10.2007 року померла ОСОБА_6

Із заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 звернулись: чоловік її ОСОБА_6 та діти-Ушкова О.М., ОСОБА_3, ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1226 Цивільного кодексу України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Виходячи із рівності часток подружжя в праві спільної сумісної власності до складу спадщини після померлої ОСОБА_6 входила 1/2 частина житлового будинку 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці.

Враховуючи положення ст.1267 Цивільного кодексу України кожен із спадкоємців ОСОБА_2 мав спадкувати по 1/8 частині житлового будинку № 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці.

Таким чином вбачається, що позивачка має право на 1/8 частину житлового будинку № 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці успадкованих після смерті матері.

26.10.2015 року помер ОСОБА_6 – батько позивачки.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, ким все своє майно заповів онуку -ОСОБА_4

10.11.2015 року ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого батька, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця, яка має право на обов’язку частку у спадщині, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів. З постанови державного нотаріуса також вбачається, що ОСОБА_2 відмовився надавати державному нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст.1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини.

Враховуючи те, що житловий будинок № 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці був об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому частка ОСОБА_6 складала 1/2.

Оскільки ОСОБА_6 було подано заяву про прийняття спадщини після померлої дружини, останній успадкував 1/8 частину спірного будинку.

Отже на момент смерті ОСОБА_6 фактично належало 5/8 частин житлового будинку № 8 по проїзду Луговому в м. Кременчуці (1/2 частина у спільному майні подружжя + 1/8 частина успадкована після смерті дружини).

За таких обставин, обов'язкова частка ОСОБА_3 у спадщині становить 5/48(5/8 частин : 3(кількість спадкоємців за законом)).

Таким чином місцевий суд дійшов вірног висновку про визнання за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 11/48 частин житлового будинку № 8 по Проїзду

Луговому в м. Кременчуці, що складається з 1/8=6/48 частин житлового будинку, успадкованих після померлої ОСОБА_6 та 5/48 частин житлового будинку успадкованих після померлого батька.

Посилання в апеляційні скарзі на те, що спірний будинок був особистою приватною власність ОСОБА_6 так, як дружина останнього не бажала виділити свою частку в спільній сумісній власності, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належнми та допустими доказами.

Крім того, сам батько визнав її право на спірний будинок звернувшись із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки позивачці було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після померлої матері 16.12.2016 року та після померлого батька 06.03.2016 року, позов подано 23 грудян 2016 року, тобто в межах трирічного строку звернненя до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що невірно стягнуто судові витрати на правову допомогу не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із справи вбачається, що позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн.( а.с.1) та 180,20 ( а.с.132), витрати позивача пов'язані з правничою допомогою адвоката становлять 2500 грн, що підтверджується квитанціями №2887 від 06.09.2016, №74 від 15.03.2017, №74 від 05.10.2016 та актом здачі-прийняття виконаних робіт від 22.11.2017.

Витрати позивача, пов'язані із проведенням експертизи становлять 1000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера 7/2-17(а.с.135). Загальна сума судових витрат становить 4231,40 грн

Крім того, сума яка могла б бути стягнута з скаржника віднесена на рахунок держави, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення суду не оскаржували, що може свідчити про їх згоду з рішенням суду.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367,368,374 ч.1 п.1, ст. 375,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді: П.С. Абрамов

ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

суддя Л.М. Хіль