Рішення № 74679853, 08.06.2018, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5256/16-ц

Номер провадження 2/555/21/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Кравчук С. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Мосницький ОСОБА_2 про звернення стягнення , зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

25.09.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №0709/75 за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 90 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 16 % із кінцевим строком повернення до 25.09.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 25.09.2007 року уклали договір застави рухомого майна.

Згідно з договором застави ОСОБА_4 надав у заставу автомобіль DAF, модель 95 XF380, рік випуску 1999, тип ТЗ вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі XLRTE47XS0E484674, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав на праві власності ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2).

Згідно п.9 договору застави, сторони визначили, що вартість предмета застави складає 443 137,50 грн.

У зв'язку із невиконанням третьою особою зобов'язань за кредитним договором, за останнім рахується заборгованість в розмірі 486 452,63 доларів США, що складається з 64 844,20 доларів США заборгованості за кредитом, 154 220,66 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 267 387,77 доларів США нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном, в якій просить прийняти до спільного розгляду із первісним позовом зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном. Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю с. Бистричі, вул. Надслучанська, 302, Березнівського району, Рівненської області своєю власністю на транспортний засіб - автомобіль DAF, модель 95 XF380, рік випуску 1999, тип ТЗ вантажний сідловин тягач, № кузова/шасі XLRTE47XS0E484674, реєстраційний номер НОМЕР_3 шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо зазначеного транспортного засобу, що зареєстровані за №5797139 із відповідними змінами від 02.10.2015 року у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили. Стянути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить задовольнити позов, зустрічний позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з"явився - подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому не погоджується із доводами позовної заяви та вважає їх необгрунтованими, безпідставними , подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність , позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує, просить їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»).

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в пивному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,- неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також' витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження такс обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем. проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), відповідне обтяження по договору застави автотранспорту 0709/75Т3/1 від 25 вересня 2007 року було зареєстровано 02 жовтня 2015 року року о 15:49 год.

Відповідач ОСОБА_1 набув право приватної власності на транспортний засіб DAF, модель 95 XF380, рік випуску 1999, тип ТЗ вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі XLRTE47XS0E484674, реєстраційний номер НОМЕР_1 21 липня 2015 року.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ 289154 та довідкою-рахунком серії ААЕ №230036, зареєстрованою під реєстраційним №5977.

Із вказаної довідки-рахунку вбачається, що вказаний спірний транспортний засіб відповідач придбав у ОСОБА_5, яка згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу набула права власності на нього 24 лютого 010 року , це дата першої реєстрації.

Таким чином, на момент продажу транспортного засобу ОСОБА_6 для ОСОБА_5, транспортний засіб DAF, модель 95 XF380, рік випуску 1999, тип ТЗ вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі XLRTE47XS0E484674, реєстраційний номер НОМЕР_1 не був під жодною забороною, реєстрації звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач - ОСОБА_1 є третім власником спірного транспортного засобу, право власності на яке перейшло від ОСОБА_5 до нього 21 липня 2015 року.

ПАТ КБ «Приватбанк» уже звертався у лютому 2015 року до Березнівського районного суду до відповідача - ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Березнівського районного суду від 26.05.2015 року було відкрито провадження у справі №555/338/15-ц.

Одночасно, ПАТ КБ «Приватбанк» було подано заяву про забезпечення позову в якій позивач покликався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №0709/75 від 25.09.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 90000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу -автомобіля марки DAF, модель 95 XF380, реєстраційний номер НОМЕР_1. В ході здійснення моніторингу кредиту було встановлено, що в 2014 році в порушення умов договору застави та вимог чинного законодавства ОСОБА_4 без згоди банку реалізував заставний автомобіль ОСОБА_5.

ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку ст. 151 ЦПК України подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: 1) накладення арешту на рухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_5 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження в межах суми стягнення; 2) обмежити відповідача ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань.

Ухвалою Березнівського районного суду від 26.02.2015 року заяву було повернено заявнику.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що позивач ще у лютому 2015 року знав про те, що транспортний засіб, що був предметом застави належить на праві приватної власності ОСОБА_5.

Ухвалою Березнівського районного суду від 26.05.2015 року позовну заяву Банку у справі №555/338/15-ц було повернено на підставі письмової заяви ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, позивачу було відомо те, що ним не було здійснено реєстрацію звернення стягнення, а саме договору застави автотранспорту 0709/75/ТЗ/1 від 25 вересня 2007 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Крім того, 22 грудня 2009 року Рівненським міським судом винесено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ КБ " Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про звернення стягнення на майно, а саме на спірний транспортний засіб .

02 жовтня 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» було здійснено реєстрацію договору застави автотранспорту 0709/75/ТЗ/1 від 25 вересня 2007 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), що підтверджується витягом про реєстрацію обтяження.

Проте, транспортний засіб відповідачем було придбано 21 липня 2015 року, вказаний транспортний засіб не був під жодною забороною, тому відповідач на правових підставах набув право власності на нього.

Відтак, зокрема згідно ч.ї ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Отже, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не грунтуються на вимогах закону , не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ч.І ст. 3067 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні майном слід відмовити з наступних обставин .

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано .

В ході розгляду справи встановлено, що в 2014 р. ОСОБА_4 реалізував автомобіль — ОСОБА_5 (34600, Рівненська обл., м. Березне, вул. Теклівська, буд. 60, ІПН: НОМЕР_4). В 2015 ОСОБА_5 реалізувала вказаний транспортний засіб відповідачу ОСОБА_1.

Відповідачем ОСОБА_1 не доведено позовні вимоги щодо перешкод зі сторони ПАТ КБ " Приватбанк" у користуванні ним транспортним засобом, крім того відповідачем не надано жодних доказів його звернення до позивача щодо зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 258-259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Мосницький ОСОБА_2 про звернення стягнення- відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд.

Суддя: ОСОБА_8