Рішення № 74679406, 04.06.2018, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/539/17

Номер провадження 2/540/94/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Косик С.М.

за участю: секретарів Ткач Н.М., Мотріченко О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача-1 ОСОБА_2

представника відповідача – 3 ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради Полтавської області, першого заступника міського голови ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4, Комунального підприємства «Карлівка Новатор», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6 міський голова ОСОБА_7 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 04.06.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у червні 2017 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом з наступним уточненням позовних вимог (а.с.190-199 т.1), посилаючись на те, що розпорядженням № 167 від 02.12.2016 р. міського голови виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради її було призначено начальником КП «Карлівка Новатор» з 02.12.2016 р. За розпорядженням в.о. голови виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4 від 01.06.2017 р. за №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.» її було звільнено відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, у зв’язку з систематичним невиконанням нею без поважних причин посадових обов’язків та відсутність укладеного контракту між засновником та начальником підприємства. Розпорядженням ОСОБА_6 міської ради від 13.06.2017 р. «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.» було змінено причини формулювання її звільнення на п.10 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.1-1 ст.41 КЗпП України. Про існування останнього розпорядження їй не було відомо та записи про дані зміни до трудової книги не внесені, ним не було скасоване попереднє розпорядження від 01.06.2017 р., а тому є протиправними та підлягають скасуванню обидва розпорядчі документи.

Позивач зазначає, що 24.02.2017 р. між нею та начальником КП було укладено контракт, який є даний контракт є чинним, будь-які дисциплінарні стягнення за відсутність контракту на неї не накладались, вона не була притягнена до кримінальної та адміністративної відповідальності з даних підстав, а тому у відповідачів не було підстав зазначати про винну поведінку позивача. У неї також не відбирались пояснення щодо виявлених порушень, викладених в розпорядженні відповідачів від 01.06.2017 р. ні в першій, а ні в другій редакції. Звільнення всупереч ст. 252 КЗпП України не було погоджено з профспілковою організацією, членом якої являється позивачка.

Безпідставне звільнення призвело до її значних моральних страждань, отримавши великий стрес, була принижена її людська честь та гідність людини, як такої що сумлінно виконувала свої трудові обов’язки і ніколи не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, втратила здоровий сон, нормальні життєві зв’язки, стала дратівливою та запальною.

У зв’язку з наведеним позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження від 01.06.2017 р. № 93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.» видане в.о. міського голови ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4М та розпорядження від 13.06.2017 р. № 97 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.», видане міським головою ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_7; поновити її на посаді начальника КП «Карлівка Новатор» з 02.06.2017 р.; стягнути з КП «Карлівка Новатор» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2017 р. по день винесення рішення суду; стягнути з ОСОБА_6 міської ради на користь позивачки 1000 грн. моральної шкоди.

В письмових запереченнях від 30.01.2018 та відзиві на позов від 04.04.2018 відповідач КП «Карлівка Новатор» просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішенням 15 позачергової сесії 7 скликання, голова ОСОБА_6 міської ради виніс розпорядження № 167 від 02.12.2016, яким призначив ОСОБА_5 начальником КП «Карлівка Новатор». Розпорядження зобов’язувало ОСОБА_5 до підписання контракту, адже керівник комунальної установи працює на контрактній основі з міською радою. ОСОБА_6 міська рада спонукала до укладення контракту ОСОБА_5 неодноразово на апаратних нарадах, але ніяких дій зі сторони позивача вчинено не було, другий примірник контракту в міську раду з підписом вона так і не повернула. В її роботі, як начальника підприємства, були порушення, які викладені, зокрема, і у доповідній записці від 18.07.2017 року. Відповідно до п. 7 ст. 43-1 КЗпП, вона може бути звільнена за ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди профспілкової організації. Позивач самостійно, перевищивши свою компетенцію, затверджувала та вносила зміни до штатного розпису, збільшуючи собі посадовий оклад, що належить до компетенції керівника органу, який уклав з нею контракт. 01.06.2017 з ОСОБА_5 припинено трудовий договір, однак підписувати його вона відмовилася, тобто самоусунулася з посади керівника та виконання своїх прямих обов’язків (а.с. 230-231 т.1, 1-2 т.2).

В письмових запереченнях від 30.01.2018 та відзиві на позов від 04.04.2018 відповідач ОСОБА_6 міська рада зазначає, що позовна заява ОСОБА_5 є безпідставною, необґрунтованою, подана з порушенням строків для її подачі, а отже є такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що розпорядженням виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради № 167 від 02.12.2016 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника КП «Карлівка Новатор» та відповідно до ст. 65 ГК України необхідно було укласти контракт, що неодноразово пропонувалося позивачу, однак позивачкою його так і не було підписано. Не виконуючи розпорядження № 13 від 03.02.2017 ОСОБА_6 міська рада листом № 06-22/336-а від 28.02.2017 р. направила ОСОБА_5 лист з проханням ознайомитися якнайшвидше та повернути другий примірник контракту, однак відповіді на вказаний лист не отримали, примірник контракту з підписом позивача у ОСОБА_6 міській раді відсутній, тобто є неукладеним, не чинним. Ппозивач систематично порушувала покладені на неї обов’язки, що підтверджується подачею всупереч розпорядженню № 13 від 03.02.2017 р. квартальної фінансової звітності про виконання фінансового плану підприємства 11 травня 2017 року. Позивач допустила грубе порушення законодавства - допустила заборгованість по заробітній платі, що підтверджується звітом про виконання показників ефективності діяльності підприємства, поданого 11.05.2017 та розрахунковими листами ОСОБА_5 за лютий – травень 2017. На момент звільнення та подачі позовної заяви 29.06.2017 позивачу було відомо про невідповідність тексту наказу із записом в трудовій книжці, але по цей час позивач не здійснила жодних дій для виправлення запису. Факт залишення свого робочого місця підтверджується наказом № 51 від 01.06.2017, який виданий, але не підписаний та на підставі якого було здійснено повний розрахунок з позивачем, а також акт комісії про відсутність на робочому місці. Профспілкова організація в КП «Карлівка Новатор» з’явилася після звільнення позивача, а саме 05.10.2017 р. Розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснений на незаконно привласнених позивачем коштів. Уважає що строк на оскарження розпорядження від 13.06.2017 поновленню не підлягає, оскільки позивач не скористалася наділеним державою правом дізнатися про порушене право, хоча з 29.06.2017 р. мала можливість, вимоги щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими (а.с. 97-100, 243 – 248 т.1)

30.01.2018 від відповідача ОСОБА_4 надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач просить відмовити в позові, мотивуючи тим, що звільнення ОСОБА_5було законним, а в обґрунтування моральної шкоди жодних доказів позивачем не надано (а.с.179-180 т. 1).

07.02.2018 від позивача надійшла відповідь на заперечення, у якій вона просить суд вважати такими, що не подані відзиви відповідачів у зв’язку з порушенням процесуальних строків та порядку оформлення та не брати до уваги доводи, викладені в запереченнях, мотивуючи тим, що відповідачами пропущено термін надання відзиву (а.с. 69 т. 1).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на те, що підстав для звільнення позивача не було, видано два розпорядження, про останнє з яких їм стало відомо під час розгляду справи в суді, документи, на які відповідачі посилаються як на підставу звільнення, в оспорюваних розпорядженнях не зазначені. Представник позивача також покликалася на те, що відсутність контракту не є підставою для звільнення, оскільки це не передбачено Законом, до того ж контракт укладено, він не визнаний нечинним, не скасований. Перед звільненням до позивача дисциплінарне стягнення не застосовувалось та докази винної поведінки останньої відсутні, про зміну формулювання звільнення її довірительку не повідомлено. На обґрунтування моральної шкоди зазначила про наявність на утриманні в позивачки малолітньої дитини, неможливість працевлаштуватись за наявності такого запису в трудовій книжці, а як наслідок відсутність коштів для існування. Згоди профспілкової організації на звільнення позивача відповідачі не запитували, хоча вона створена в березні 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_2 проти позову заперечував з тих підстав, що ОСОБА_5 укласти контракт відмовилася та наданий їй примірник повернути відмовилася, підставою для звільнення стало грубе порушення позивачем законодавства щодо оплати праці, вона допустила заборгованість по виплаті заробітної плати, про що свідчать доповідні записки та звіт про ефективність роботи КП «Карлівка Новатор», ОСОБА_5 повинна була звернутися до підприємства для внесення змін до трудової книжки після внесення змін до розпорядження про її звільнення. Також посилається на самовільне внесення змін ОСОБА_5 до штатного розпису та як наслідок отримання нею більшого розміру заробітної плати. Також ОСОБА_5 02.06.2017 року була відсутня на роботі та не передала документацію. Уважав що моральна шкода також не доведена.

Представник відповідача КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_3 також просив у задоволенні позову відмовити, оскільки ОСОБА_5 звільнено правомірно, остання допустила ряд порушень – в 1С, в кадровій документації, самовільно збільшила посадовий оклад, без погодження з міською радою. ОСОБА_5 призначена на роботу, після чого було запропоновано укласти контракт.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що ОСОБА_5 була звільнена законно, оскільки остання контракт не підписала, тому самоусунулася від виконання роботи, не повернула до ОСОБА_6 міської ради, самостійно збільшила посадовий оклад та при звільненні не подала декларацію.

Третя особа - ОСОБА_6 міський голова ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином та завчасно (а.с.52 т.2).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані письмові докази, допитавши свідка ОСОБА_8, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що розпорядженням міського голови ОСОБА_6 міської ради Карлівського району Полтавської області № 167 від 02.12.2016 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника КП «Карлівка Новатор» з 02 грудня 2016 року (а.с.9 т. 1).

Розпорядженням в.о. міського голови ОСОБА_6 міської ради Карлівського району Полтавської області № 93 від 01 червня 2017 року начальника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5 звільнено з 01 червня 2017 року відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов’язків та відсутність укладеного контракту між засновником та начальником підприємства (а.с. 8 т. 1).

На виконання указаного розпорядження КП «Карлівка Новатор» видано наказ №51 про звільнення ОСОБА_5 (а.с.239 т.1).

Як вбачається з трудової книжки АА № 313757, заповненої на ім’я ОСОБА_5, у ній є запис про прийняття на посаду начальника КП «Карлівка Новатор» згідно розпорядження виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради Карлівського району Полтавської області №167 від 02.12.2016року та про звільнення 01.06.2017 у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України згідно розпорядження ОСОБА_6 міської ради Карлівського району Полтавської області виконавчого комітету № 93 від 01.06.2017 р. (а.с. 16-17 т. 1).

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Заперечуючи проти позову, представники відповідачів ОСОБА_6 міської ради та КП «Карлівка Новатор» зазначали, що підставою для звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України стало порушення позивачем обов’язку щодо вчасної подачі квартальної звітності про виконання фінансового плану підприємства 11.05.2017, допущення заборгованості по заробітній платі працівників КП «Карлівка Новатор» та невиконання ОСОБА_5 без поважних причин інших трудових функцій.

Натомість в оспорюваному розпорядженні не зазначено причини та підстави звільнення, не установлено їх і в судовому засіданні.

Надані відповідачами документи - доповідна записка міському голові від 18.07.2017 р., про те, що діючою бухгалтерією виявлено ряд порушень в КП»Карлівка Новатор» за травень 2017, протокол № 14 від 15.05.2017, за яким на засіданні апаратної наради за участю керівників структурних підрозділів 15 травня 2017 року слухали про діяльність КП «Карлівка Новатор» щодо його незадовільної діяльності (а.с.106-107, 113-115 т. 1), не свідчать про те, що порушення в діяльності КП «Карлівка Новатор» допущені саме позивачем ОСОБА_5.

Розпорядженням міського голови ОСОБА_6 міської ради Карлівського району Полтавської області № 97 від 13 червня 2017 року до розпорядження міського голови ОСОБА_6 міської ради Карлівського району Полтавської області № 93 від 01 червня 2017 року внесено зміни: формулювання причин звільнення в тексті слова «відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП у зв’язку з систематичним невиконанням начальником КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5 без поважних причин посадових обов’язків» змінено на «п. 10 ст. 42 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 1-1 ст. 41 КЗпП» (а.с.101 т. 1).

Згідно з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

В абзаці 2 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Частиною 2 ст.147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Разом з тим в ропорядженні за №97 від 13.06.2017 та наказі №51 про звільнення ОСОБА_5О не зазначено за яке саме одноразове грубе порушення трудових обов'язків була звільнена позивачка, наведені лише загальні посилання на п.1 ст.41 КЗпП України.

Звільнення за ч.1 п.1 ст.41 КЗпП України неможливе, якщо порушення носить триваючий, а не разовий характер.

Згідно з ст.4 Конвенції №158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, зв'язаних зі здібностями або поведінкою працівника.

Як вбачається з ст.7 міжнародної Конвенції №158 трудові відносини з працівником не припиняються через його поведінку до тих пір, поки йому не нададуть можливість захищатися в зв'язку з висунутими проти нього обвинуваченнями.

Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Згідно з ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Однак в порушення вищезазначених норм відповідач не витребував від позивача пояснень з приводу порушення ним трудових обов'язків.

Крім того, згідно з положеннями ч. ч. 1-7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як видно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого сформовано на 2018 рік (а.с.64-71) Первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Карлівка Новатор» створена 16.03.2017 року, натомість згода на звільнення позивача ОСОБА_5 не запитувалася, що не заперечується представниками відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, суд уважає, що звільнення ОСОБА_5 проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, а тому спірні розпорядження є незаконними, у зв’язку з чим підлягають скасуванню, а позивач поновленню на роботі з дати звільнення.

Щодо посилання відповідачів про відсутність контракту з ОСОБА_5 суд зазначає, що 24 лютого 2017 між ОСОБА_6 міською радою та ОСОБА_5 укладено контракт, про що свідчить наданий позивачем примірник указаного контракту (а.с.10-14 т. 1), до того ж відсутність контракту не є підставою для звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України та п.1-1 ст.41 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Однак, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці», абзацу 3 п. 2 та пунктів 3, 4, 5, 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, відповідно до яких середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу має обраховуватися шляхом множення середньоденного заробітку за два останні фактично відпрацьовані місяці роботи на число робочих днів, що припадають на час вимушеного прогулу.

За довідкою про доходи від 15.02.2018 № 00000000005, дохід ОСОБА_5 за період з 01.01.2017 р. по 01.06.2017 р. склав 38 578,39 грн. (а.с.209 т.1).

Згідно довідки про доходи від 12.02.2018 № 00000000005, дохід ОСОБА_5 за період з 02.12.2016 р. по 01.06.2017 р. склав 41 182,86 грн. (а.с.233 т.1).

Згідно довідок про заробітну плату ОСОБА_5 та розрахункових листів за квітень-травень 2017 року її заробітна плата за цей період склала відповідно 6900,00грн. та 7275,00 грн., а тому середньоденна заробітна плата складає 363,46 грн. (6900,00 + 7275,00 =14175,00/39).

Час вимушеного прогулу відповідно до матеріалів справи становить з 01.06.2017 року по 04.06.2018 року (день ухвалення рішення про поновлення на роботі).

З урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 «Про перенесення робочих днів у 2017 році» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 «Про перенесення робочих днів у 2018 році» кількість робочих днів за визначений період часу складає 248 днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 90138,08 грн (248 днів * 363,46 грн).

Також суд приходить до висновку що таке порушення трудових прав позивача призвело до її моральних страждань, з огляду на характер та обсяг заподіяних позивачу душевних страждань, наявність яких підтвердила і допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн. моральної шкоди за правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Розглядаючи доводи відповідача ОСОБА_4 щодо врахування доходів, які можливо отримала позивач за період після звільнення, суд зазначає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки законодавством не передбачено жодних підстав для його зменшення.

Зазначений висновок ґрунтується на правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 21.09.2017 у справі № 6-2597цс16.

Водночас суд уважає за необхідне в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_4 відмовити як до неналежного відповідача, оскільки судом установлено, що порушення прав позивача допустили відповідачі ОСОБА_6 міська рада та КП «Карлівка «Новатор».

Поскільки позивачем надано належні докази щодо обсягу наданих послуг адвоката і виконаних ним робіт та їх вартості, що була сплачена позивачем (а.с.196-202 т.1,59-63 т.2) пред'явлена до стягення сума не виходить за граничні рамки, встановлені ст.137 ЦПК України, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14600,00 грн з відповідачів пропорційно задоволених вимог. Слід зазначити, що заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідачі клопотання про зменшення розміру зазначених витрат не подавали, а обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 355, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради Полтавської області, першого заступника міського голови ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4, Комунального підприємства «Карлівка Новатор», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6 міський голова ОСОБА_7 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_6 міської ради Полтавської області від 01.06.2017 р. № 93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печерицю Поліну Олександрівну» видане в.о. міського голови ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_6 міської ради Полтавської області від 13.06.2017 р. № 97 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печерицю Поліну Олександрівну», видане міським головою ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_7.

Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника Комунального підприємства «Карлівка Новатор» з 02 червня 2017 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Карлівка Новатор» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2017 р. по 04.06.2018 р. включно в сумі 90138,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 міської ради на користь ОСОБА_5 1000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до першого заступника міського голови ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4 – відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_6 міської ради Полтавської області на користь держави судовий збір в сумі 1920,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8760,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Карлівка Новатор» на користь держави судовий збір в сумі 1541,38 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Карлівка Новатор» на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5840,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Полтави, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серія КО № 799272, виданий Машівським РВ ГУМВС України Полтавській області 01.10.2009 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач -1 – ОСОБА_6 міська рада Полтавської області, місцезнаходження: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21046549.

Відповідач -2 – перший заступник міського голови ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4, службова адреса: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54, Полтавська область, інші відомості відсутні.

Відповідач -3 – Комунальне Підприємство «Карлівка Новатор», місце знаходження: м. Карлівка, вул. Торгова, 3, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40998509.

Третя особа – ОСОБА_6 міський голова ОСОБА_7, службова адреса: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54, Полтавська область, інші відомості відсутні.

Суддя С.М.Косик

Повний текст Рішення складено 14.06.2018.