Ухвала суду № 74677899, 29.05.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа№373/2508/14-к

Провадження №1-кп/359/92/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Горбаня В.В., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисників – адвокатів ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_7,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні об’єднаного судового провадження за кримінальними провадженнями: №12014110240000394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2014 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, № 42015110240000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 275 КК України, та № 42017110000000111, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 272 КК України.

клопотання адвоката ОСОБА_4 – захисника ОСОБА_3 про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.04.2014 року та опису речей і документів, що були вилучені (а.с. 201-205 том 16 судового провадження) на 5 аркушах,

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно указаних громадян.

В ході судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_3 усно заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.0.2014 року (а.с. 201-205 том 16) перед його дослідженням судом.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що дана процесуальна дія проведена з істотним порушенням прав та свобод людини, у зв’язку з тим, що такий доступ здійснено слідчим, якому такий доступ не надавався, і ним же вподальшому вилучено ряд документів, без відповідного доручення слідчого. Також, вручення ухвали слідчого судді здійснено невідомій особі, як представнику ТОВ «Бел Оіл», яка не мала відповідних повноважень, тощо.

З огляду на що вказаний доказ, на думку захисту, слід визнати недопустимим доказом на підставі п.2 ч.3 ст. 87 КПК України, внаслідок його очевидної недопустимості.

Обвинувачений ОСОБА_3, та інші обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а також їх захисники підтримали зазначене клопотання та просили його задовольнити з аналогічних підстав.

Потерпіла ОСОБА_7 при розгляді даного клопотання зазначила про необхідність дослідження всіх доказів, що подані прокурором.

Прокурори просили відмовити у задоволенні клопотання не вбачаючи очевидної недопустимості зазначеного захисником доказу та просили його дослідити разом з відповідними додатками.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, вважає, що останнє підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Перевіривши підстави клопотання в нарадчій кімнаті, суд визнає доводи захисту обґрунтованими щодо недотримання процедури проведення тимчасового доступу до речей і документів органом досудового розслідування 30.04.2014 року.

Так, указаний протокол про тимчасовий доступ складено слідчим Бондарєвим М.В., та ним же здійснено 30.04.2014 року вилучення речей і документів за ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23.04.2014 року.

В той же час, згідно ухвали слідчого судді (а.с. 197-200 том 16) тимчасовий доступ надавався слідчому Чичиркину Андрію Олександровичу, без зазначення інших осіб, що мали б право отримати документи, що містились в переліку ухвали слідчого судді з ТОВ «Бел Оіл».

Примірник ухвали слідчого судді від 23.04.2014 року вручено згідно протоколу начальнику юридичного відділу ТОВ «Бел Оіл», однак доказів тому, що указана особа – ОСОБА_8 є посадовою особою саме вказаного товариства чи мала відповідні повноваження з цього приводу, у відповідному протоколі доступу не вказано, про них не зазначила і сторона обвинувачення в судовому засіданні при розгляді указаного вище клопотання захисту.

Згідно вимог ст. 164 КПК України (в редакції Закону від 27.04.2014 року), в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено, окрім іншого, прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів.

За вимогами ст. 165 КПК України, в указаній редакції, що діяла на момент постановлення ухвали слідчим суддею та проведення тимчасового доступу до речей і документів, за частиною першої указаної статті, надання доступу до речей і документів за ухвалою слідчого судді здійснюється особі, яка зазначена в указаній ухвалі.

Таким чином судом встановлено, що тимчасовий доступ до речей і документів в даному випадку здійснений з порушенням указаних норм КПК України, що, на думку суду свідчить про очевидну недопустимість такого доказу, як протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.04.2014 року, складеного та проведеного слідчим Бондарєвим М.В. замість уповноваженої на те особи – слідчого Циганенка О.М.

При цьому, суд звертає також увагу на те, що в протоколі відсутні відомості про виконання указаної слідчої дії за дорученням указаного слідчого.

Таким чином, вилучення відповідних документів і речей проведено з порушенням норм КПК України.

Також, на думку суду, слушними є доводи захисту і щодо підтвердження повноважень посадової особи ТОВ «Бел Оіл», яка здійснювала видачу документів та речей і представляла інтереси указаного товариства – юридичної особи, яка зобов’язана була надати тимчасовий доступ.

За таких обставин, на думку суду, наявні підстави для визнання під час судового розгляду зазначеного в клопотанні доказу очевидно недопустимим.

З урахуванням викладеного, суд вважає вищевказане клопотання таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 164, 165, 223, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати очевидно недопустимим доказом – протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.04.2014 року та опис речей і документів, що були вилучені 30.04.2014 року (а.с. 201-205 том 16 судового провадження) на 5 аркушах.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 13.06.2018 року.

Суддя: С.М.Вознюк