Рішення № 74675694, 11.06.2018, Новоселицький районний суд Чернівецької області

11.06.2018

Справа №720/1384/17

Провадження № 2/720/779/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Новоселиця

Новоселицький районний суд, Чернівецької області у складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Мелещук К.О.,

сторін по справі: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоселиця справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Суворова» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про відшкодування збитків,

зустрічного позову ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Суворова», третя особа ОСОБА_6, про стягнення шкоди , -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою в якій зазначив, що ТОВ «Агрофірма імені Суворова» на підставі договору оренди землі №733 від 09 грудня 2007 року належним чином користується земельною ділянкою загальною площею 1,4003 га землі яка розташована в с. Подвірна, Новоселицького району. Орендодавцем даної земельної ділянки виступив ОСОБА_7.

Згідно плану розташування даної земельної ділянки вона поділена на три окремі земельні ділянки:

-земельна ділянка №1 кадастровий номер 7323085500:02:007:0300 загальною 0.5522 га,

-земельна ділянка №2 кадастровий номер 7323085500:02:004:237 загальною 0.6046 га,

-земельна ділянка №3 кадастровий номер 7323085500:02:002:1854 загальною 0.2435 га,

Після смерті ОСОБА_7 земельна ділянка у порядку спадкування була розділена між двома спадкоємцями дружиною ОСОБА_8 та донькою ОСОБА_6.

ОСОБА_4 самовільно захопила ? частину з кожної трьох земельних ділянок які перебувають на законних підставах у користуванні позивача разом зі своїм чоловіком, наймаючи ПП «Ріга» яка провела обробку земельної ділянки розміром 0.6046 га та посіяли сою внаслідок чого був знищений в корінь сходи кукурудзи. На земельній ділянці 0.2435 га самовільно скосили укіс люцерни, які відвіз до себе додому.

Позивач вважає, що внаслідок самовільного захоплення земельних ділянок було нанесено матеріальну шкоду в сумі 17140 грн..

В добровільному порядку відповідачі відмовляються відшкодувати нанесені матеріальні збитки.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму нанесених збитків в розмірі 17140 грн. та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву в якій зазначила, що після смерті ОСОБА_8 по заповіту нею було успадковано ? частину земельної ділянки за кадастровим ділянка №1 кадастровий номер 7323085500:02:007:0300 загальною 0.5522 га, земельна ділянка №2 кадастровий номер 7323085500:02:004:237 загальною 0.6046 га, та земельна ділянка №3 кадастровий номер 7323085500:02:002:1854 загальною 0.2435 га. Земельні ділянки перейшли до нею у власність 01 березня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадкове майно. Право власності на дані земельні ділянки було зареєстровано 02 березня 2017 року. Дані земельні ділянки належали ОСОБА_7 які в порядку спадкування перейшли до її бабусі ОСОБА_8 а згодом до нею в порядку спадкування.

Крім того вона успадкувала після смерті ОСОБА_8 земельну ділянку яка належала їй особисто загальним розміром 1.036 га.

Позивач вважає, що вона як спадкоємець після смерті з ОСОБА_8 прийняла у 2015 році спадщину а саме земельні ділянки які належали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тому вона мала право на отримання орендної плати яка була визначена у договорах оренди в розмірі 1% від ціни земельного паю та виплачувалась в натурі. Оскільки вона була позбавлена можливості отримати орендну плату вважає, їй неправомірними діями ТОВ «Суворова» нанесено матеріальні збитків розмірі орендної плати в сумі 3603 грн. починаючи з 01.01.2016 року по недоотриманню орендної плати за земельну ділянку успадковану нею після смерті ОСОБА_8.

Позивач по зустрічному позову просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 3% річних за період з 01.01.2016 року по 13.11.2017 року стягнути пеню за період з 01.01.2016 року по 13.11.2017 року, стягнути витрати від інфляції за період з 01.01.2016 року по 13.11.2017 рік в загальній сумі 85991 грн. 42 коп..

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, зустрічний позов не визнає в повному обсязі подав відзив на позовну заяву в якій зазначив, що ОСОБА_4 жодного разу не зверталась до ТОВ «Суворова» щодо повідомлення про перехід до неї права власності на земельні ділянки тому вважають, що вини зі сторони позивача у недоотримані орендної плати немає, а тому вважають що даний позов поданий передчасно.

Відповідач та представник відповідача первісний позов не визнали в повному обсязі підтримали поданий до суду зустрічний позов, суду додатково пояснили, що після реєстрації права власності на спадкове ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_2 маючи на то законне право почали обробляти земельну ділянку за кадастровим №:7323085500:02:004:237 площею 0.6046 га, та земельну ділянку за кадастровим № 7323085500:02:002:1854 площею 0.2435 га. Вони неодноразово зверталися усно до керівництва ТОВ «Агрофірми Іменні Суворова» щодо припинення користування земельними ділянками які перейшли у власність до ОСОБА_4. На час коли вони почали обробляти дані земельні ділянки на одній не було нічого посіяно а на другій росла люцерна яку вони не зібрали.

Вважають, що оскільки після прийняття ОСОБА_4 у 2015 році спадщини після смерті бабусі ОСОБА_8 до неї перейшло право власності на земельні ділянки а позивач незаконно користувався земельної ділянкою розміром 1.03 га без відповідних правових підстав, тому їй нанесено матеріальну шкоду у недоотримані орендної плати за період з 01.01.2016 року по 13.11.2017 року та вона має право на отримання трьох відсотків річних за час прострочення сплати орендної плати, на отримання інфляційних виплат та пені за несвоєчасну виплату.

Представник третьої особи заперечує проти задоволення первісного позову та просить суд задовольнити зустрічний позов посилаючись на те, що ОСОБА_6 є співвласником земельної ділянки після смерті ОСОБА_8 яку вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, та вважає що ОСОБА_4 мала право після прийняття спадку користуватися даною земельної ділянкою.

Наданими сторонами доказами судом встановлено, що 08.12.2007 року за №733 був укладений договір оренди земельного паю загальним розміром у 1.4003 га землі між ТОВ «Агрофірмою імені Суворова» та ОСОБА_7 терміном до 08.12.2017 року даний договір оренди зареєстрований у ДЗК 02 червня 2009 року.

Право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку виданий 14 квітня 2003 року зареєстрований в державному реєстрі за №1017, відповідно до даного державного акту ОСОБА_7 належало три земельні ділянки за кадастровими номерами 7323085500:02:007:0300 загальною 0.5522 га, земельна ділянка №2 кадастровий номер 7323085500:02:004:237 загальною 0.6046 га, та земельна ділянка №3 кадастровий номер 7323085500:02:002:1854 загальною 0.2435 га.

Дані земельні ділянки у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про право власності на спадкове майно успадкувала ОСОБА_5, отримавши відповідне свідоцтва на право власності 01 березня 2017 року.

Зареєструвавши право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 березня 2017 року.

08.12.20107 року був укладений договір оренди земельної ділянки за №1-126 між ОСОБА_8 та ТОВ «Агрофірмою імені Суворова» загальною площею 1.0368 га терміном до 08.12.2017 року. Даний договір оренди землі не був зареєстрований в ДЗК.

ОСОБА_4 успадкувала також після смерті ОСОБА_8 земельні ділянки за кадастровим номером 7323085500:02:004:0075 загальною 0.3850 га, земельну ділянку за кадастровий номер 7323085500:02:002:1491 загальною 0.5387 га, та земельна ділянку за кадастровий номер 7323085500:02:002:1707 загальною 0.1130 га, отримавши відповідне свідоцтво про право власності 01 березня 2017 року.

Зареєструвавши право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 березня 2017 року.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п’ятої статті 13 цього Кодексу.

Частиною 2-5 статті 13 ЦК України зазначено, що 2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. 3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. 4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. 5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Верховний Суд України розглядаючи цивільну №6-164цс12 зробив правовий висновок в якому зазначив, що в спадкоємця який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Суд аналізуючи надані сторонами докази у сукупності з викладеними правовими нормами дійшов висновку, що ОСОБА_9 мала право розпоряджатися земельними ділянками отриманими у спадщину після смерті ОСОБА_8 після державної реєстрації тобто після 02.03.2017 року у законом визначений спосіб та порядок не порушуючи права інших осіб, тобто ТОВ «Агрофірми імені Суворова» щодо розпорядження та земельними ділянками за кадастровими номерами 7323085500:02:004:237 площею 0.6046 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7323085500:02:002:1854 площею 0.2435 га якими користувалась на підставі договору оренду укладеного 08.12.2007 року за №733 з ОСОБА_7 та термін дії якого закінчувався 08.12.2017 року.

Згідно з ч.3 ст.12 та з ч.1 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.77 ЦПК України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України, Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.22 ЦК України, Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ч.1 та 2 ст.1166 ЦК України, Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до «Методіки оцінки майна» затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року за №1891 п. 104. Визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. Дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України, відповідно до якої під час визначення розміру збитків враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі коли вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази які у своєї сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставини, які входять до предмета доказування за своїм внутрішнім переконанням з зазначеними правовими нормами дійшов висновку, що наданий розрахунок нанесених збитків представником позивача та висновок капітана поліції Новоселицького відділення поліції від 04.07.2017 року не є належним та допустимим доказом того, що саме на земельній ділянці за кадастровим номером 7323085500:02:004:237 площею 0.6046 га було посіяно кукурудза та вона була знищена, та на земельної ділянки за кадастровим номером 7323085500:02:002:1854 площею 0.2435 га потравили люцерну.

Отже суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Агрофірми імені Суворова» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про відшкодування збитків, за недоведеністю.

Суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних правових підстав.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З наданих сторонами пояснень судом встановлено, що орендна плата за земельні ділянки які належали на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до дня їх смерті була виплачена в повному обсязі. Після смерті 28 травня 2015 року спадкодавця ОСОБА_8 орендна плата не була виплачена оскільки стороні відповідача ТОВ «Агрофірма імені Суворова» не було відомо до кого перейшло право власності на земельні ділянки та кому мають виплатити орендну плату.

Суд враховуючи те що дані обставини визнаються обома сторонами вважає, що не підлягає додатковому доказуванню факт не сплати орендної плати за 2015 рік за 2016 рік та за 2017 рік за користування земельними ділянками після смерті ОСОБА_8 із-за неповідомлення ОСОБА_4 орендодавця про перехід права власності на дані земельні ділянки до неї.

Відповідно до п.3.2.4 та п.4.3 Договору оренди №935 від 08.12.2007 року між ТОВ «Агрофірма імені Суворова» та ОСОБА_8, Орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Суперечки, що виникають у ході виконання дійсного Договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не досягнуто, спір передається на розгляд до суду за встановленою підсудністю.

Згідно з ст.148-1 ЗК України, До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов’язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов’язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

З листа на а.с.106 адресованого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ТОВ «Агрофірма імені Суворова» від 05.07.2017 року вбачається, що остання повідомила Орендаря про перехід права власності на земельну ділянку з пропуском строку зазначеного ст.148-1 ЗК України.

Згідно з ст.613 ЦК України, Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

3. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

4. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Суд враховуючи, що ОСОБА_4 не повідомила у встановлений законом строк про перехід права власності на земельні ділянки, крім того з поштового повідомлення не вбачається про вручення листа адресату, в судовому засіданні представник ТОВ «Агрофірма імені Суворова» пропонував ОСОБА_2 отримувати орендну плату в добровільному порядку у зв’язку з чим неодноразово відкладався розгляд справи, однак з невідомих для суду причин він та його дружина ухилялися від її отримання, суд вважає, що ОСОБА_4 не довела належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.4 ЦПК України, що діями відповідача порушені, не визнаються або оспорюються її право на отримання орендної плати.

Отже суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог по зустрічному позову.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 263-265, 268,354 ЦПК України і на підставі ст. 13,16,22,545,613,1166 ЦК України, ст.148-1 ЗК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Суворова» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про відшкодування збитків, відмовити.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Суворова», третя особа ОСОБА_6, про стягнення шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд Чернівецької області в 30-денний строк з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Вівчар Г.А.