Постанова № 74672646, 04.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Білова О.В.

04 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4958/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 (суддя Білова О.В.), повний текст складено 02.04.18 по справі № 820/4958/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрансзапчасть» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.06.2017 року №2657 «Про проведення документальної позапланової перевірки позивача»; визнати протиправними дії податкового органу щодо складання акту про результати документальної позапланової перевірки від 30.06.2017 року № 5955/20-40-14-06-08/38979691; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року; № НОМЕР_2 від 17.08.2017 року відповідача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції , та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: статті 56, 78 ПК України, та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у територіальному підрозділі Головного управління у Харківській області.

Лист - податкова інформація від 05.01.2017 року №153/4/07-5-1-БТ від банківської установи про виявлення факту порушень валютного законодавства резидентом – клієнтом банку позивача відповідно до договору від 03.03.2016 року б/н дата операції – 29.08.2016 року.

Податковим органом направлені письмові запити від 20.06.2017 року №12850/10/20-38-14-01-19; від 02.02.2017 року №708/10-20-40-14-04-12, від 06.03.2017 року №1915/10/20-40-14-04-12 до позивача.

19.06.2017 року наказом №2657 відповідача «Про проведення перевірки» призначено проведення документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 03.03.2016 року №б/н.

За період з 03.03.2016 року по 31.05.2017 рік та від 14.04.2016 року №1104/UI за період з 14.04.2016 року по 31.05.2017 рік.

На підставі вказаного наказу та направлень від 20.06.2017 року №4146 та №4147 працівниками податкового органу здійснено перевірку позивача, про що складений акт від 30.06.2017 року №5955/20-40-14-06-08/3897969.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по зовнішньоекономічним контрактам від 03.03.2016 року №б/н, який укладено з компанією «OT» Weimer Forestry Machines OЬ» (Естонія);

ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему регулювання і валютного контролю», в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.10.2016 року.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.08.2017 року № НОМЕР_2, яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов’язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340,00 грн; та від 17.08.2017 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосована штрафна (фінансова ) санкціями за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов’язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 232 628,17 грн.

Суд першої інстанції під час відмови у задоволенні позовних вимог, дійшов до висновку про те, що оскаржуваний наказ податкового органу прийнятий у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Крім цього, судом першої інстанції зроблений висновок про те, що дії податкового органу по складанню акту перевірки є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платників податків, а такий акт, відповідно, не порушує прав останнього.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 73.3 ст.73 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

у разі проведення зустрічної звірки;

в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п’ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи свідчать про те, що податковим органом на адресу позивача направлені запити від 02.02.2017 року №708/10-20-40-14-04-12, від 06.03.2017 року №1915/10/20-40-14-04-12, які фактично отримані директором позивачка 15.05.2017 року (т.1 аркуші справи 131, 133).

Відповідь на запити надійшла до податкового органу – 20.06.2017 року ( т.1 аркуш справи 136), тобто з порушенням встановлених строків для її надання – 15 робочих днів з моменту отримання.

З урахуванням часу прийняття оскаржуваного наказу про перевірку – 19.06.2017 року, колегія суддів дійшла до висновку про те, що на час прийняття оскаржуваного наказу податковий орган не отримував відповіді на свої запити.

Апеляційна скарга не містить спростувань вказаних обставин.

За наведених підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні даної частини позову.

З приводу частини позовних вимог про визнання протиправними дії податкового органу, то колегія суддів зазначає на таке.

Відповідачем, за результатами перевірки складено акт від 30.06.2017 № 5955/20-40-14-06-08/38979691.

Позивач, не погодившись з винесеним актом, було направлено заперечення від 08.08.2017 № 0808-1. За результатами розгляду якого, висновки акту визнано такими, що відповідають нормам діючого законодавства, про що зазначено у висновку № 183/5955/20-40-14-06-08/38979691/14-06 від 16.08.2017 року.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а такий акт, відповідно, не порушує прав останнього.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 22.12.2015 по справі №814/116/14

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії під час перевірки та висновки акту не можуть бути предметом оскарження в разі допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Стосовно частини позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, то колегія суддів зазначає на наступному.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з компанією "Weimer Forestry Machines OЬ" (Естонія) (Продавець), з яким був укладений договір про співпрацю від 03.03.2016 №б/н.

На виконання умов контракту від 03.03.2016 №б/н, на рахунок компанії "WEIMER FORESTRY MACHINES OЬ", з розрахункового рахунку №26002013026100, відкритого в ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627, перераховано грошові кошти на загальну суму 17011,00 євро (еквівалент 485830,18 грн.) згідно наступних платіжних доручень:

від 24.05.2016 № 50 на суму 5516,00 євро (еквівалент 155420,04 грн..) - граничний строк 21.09.2016.

від 29.08.2016 № 64 на суму 6484,00 євро (еквівалент 186249,15 грн..) - граничний строк 27.12.2016.

від 20.09.2016 № 68 на суму 5011,00 євро (еквівалент 144161,00 грн..) - граничний строк 18.01.2017.

01.11.2016 року між компанією «WEIMER FORESTRY MACHINES OЬ», компанією «OЬ MХISAKULA MASINATEHAS» та ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» було прийнято Угоду про перейняття прав та обов'язків згідно якої (п. 1) компанія «OЬ MХISAKULA MASINATEHAS» зобов'язується здійснити замовлення по договору про співпрацю від 03.03.2016 № б/н, укладеному між ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» та компанією «WEIMER FORESTRY MACHINES OЬ», власними силами та поставити замовлену продукцію ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» не пізніше 03.05.2017 на умовах FCA м. Тарту, Естонія (Incoterms 2010).

З урахуванням товаросупровідних документів: Іnvoice № 2 від 28.04.2017, який відображено у графі « 44» МД (типу ІМ- 40) № UA807170/2017/311286 від 11.05.2017, імпортний товар надійшов на територію України 10.05.2017 на загальну суму 20510,00 євро.

Законом України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

У відповідності до ст. 2 вказаного закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, із змінами та доповненням, визначені обставини, які призупиняють строки розрахунків, визначені у статтях 1 та 2, та звільняють від сплати пені, а саме:

прийняття до розгляду звернення судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості;

наявність висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданого на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків по контрактам, які перевірялися;

наявність довідки Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни стосовно виникнення форс-мажорних обставин при виконанні контрактів, які перевірялися.

Матеріали справи не містять позовних заяв та постанов судів, щодо стягнення заборгованості з нерезидента по контракту від 03.03.2016 №б/н, який перевірявся; висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданого на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків по контракту від 03.03.2016 №б/н, який перевірявся; довідки Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни стосовно виникнення форс-мажорних обставин при виконанні контракту від 03.03.2016 №б/н, який перевірявся.

Згідно з п. 1 Постанови Правління НБУ від 03.03.2016 №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів (Постанова набрала чинності з 05.03.2016 та діяла до 08.06.2016 включно).

Згідно з п.1 Постанови Правління НБУ від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів (Постанова набрала чинності з 09.06.2016 та діяла до 14.09.2016 включно).

Постановою Правління НБУ від 28.07.2016 № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України» внесено зміни до Постанови Правління НБУ від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» в частині зміни 90-денного строку розрахунків на 120 – денний (Постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування та діяла до 14 вересня 2016 року включно).

Пунктом 1 Постанови Правління НБУ від 14.09.2016 № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів (Постанова набрала чинності з 15.09.2016 та діяла до 15.12.2016 включно).

Згідно з п. 1 Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів (Постанова набрала чинності з 16.12.2016 та діяла до 15.06.2017 включно).

Постановою Правління НБУ від 25.05.2017 № 41 «Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України» внесено зміни до Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», якою пункт 1 виключено. Постанова набирала чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач застосував при розрахунку пені нормативно-правові акти, які діяли на момент встановлення факту порушення строків ввезення товарів на митну територію України.

Постанова Правління НБУ від 14.09.2016 № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» не може мати зворотної дії у часі, оскільки, нею не пом'якшується та не скасовується відповідальність особи, та правило щодо зворотної дії у часі стосується тільки фізичних осіб, про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України у справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року.

Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено принципи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності для суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, одним з яких є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено санкції за порушення резидентами строків розрахунків за експортно -імпортними операціями.

У відповідності до пп. 19 1.1.4 п. 19 1.1 ст. 19 ПК України, контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті здійснюють контролюючи органи.

Згідно з п. 41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУкраїни, грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ст. 250 ГК України не поширюються на спірні правовідносини щодо строку притягнення позивача до відповідальності, та враховуючи ст. 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", вина суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності не є умовою нарахування пені.

Крім того, в ході перевірки відповідачем дотримання позивачем вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", зі змінами та доповненнями, та cт.1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", із змінами та доповненнями, по зовнішньоекономічним контрактам від 03.03.2016 №б/н за період з 03.03.2016 по 31.05.2017 та від 14.04.2016 №1104/U1 за період з 14.04.2016 по 31.05.2017, встановлено наступне: станом на 01.04.2017 встановлена дебіторська заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків, а саме: по контракту від 03.03.2016 №б/н на загальну суму 17 011,00 євро, а саме : в сумі 5 516,00 євро - граничний строк 21.09.2016; в сумі 6 484,00 євро - граничний строк 27.12.2016; в сумі 5 011,00 євро - граничний строк 18.01.2017.

Позивачем у розділі IІ "Фінансові вкладення" Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.10.2016, не відображено заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків по контракту від 03.03.2016 № б/н у сумі 5516,00 євро.

Позивачем у розділі IІ "Фінансові вкладення" Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.01.2017, самостійно задекларовано заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків по контракту від 03.03.2016 № б/н у сумі 12000,00 євро.

Позивачем у розділі IІ "Фінансові вкладення" Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.04.2016, самостійно задекларовано заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків по контракту від 03.03.2016 № б/н у сумі 17011,00 євро.

Декларації надані до контролюючого органу у встановлені законодавством терміни.

Пунктом 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", із змінами та доповненнями, встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і термін декларування встановлюється Національним Банком України.

Статтею 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Вказане свідчить, що позивачем порушено вимоги ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Згідно з п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», із змінами та доповненнями, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно з п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 №207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами", декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419, квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до абз.1, 2 п.2.7 ст.2 Постанови Правління НБУ від 08.02.2000 № 49 «Положення про валютний контроль», із змінами та доповненнями, за порушення порядку декларування передбачено накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.08.2017, є правомірною та не підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню через несвоєчасний розгляд поданої позивачем до ДФС України скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною фіскальною службою України отримано скаргу від позивача на спірні податкові повідомлення-рішення 17.10.2017.

Згідно з п.п. 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

В рішенні від 06.11.2017 №25274/6/99-99-11-01-02-25 Державна фіскальна служба України продовжила строк розгляду скарги до 15.12.2017 року, яке було надіслано на адресу позивача простим листом.

Рішенням № 28846/6/99-99-11-01-02-25 від 06.12.2017 скаргу позивача залишено без розгляду та її повернуто скаржнику у зв'язку з тим, що під час розгляду цієї скарги було встановлено, що Харківським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №820/4958/17 про скасування податкових повідомлень -рішень № НОМЕР_2 від 17.08.2017 та НОМЕР_1 від 17.08.2017 року. Позовна заява подана до канцелярії суду 27.10.2017.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 4 розділу VІІІ Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за № 1617/28062, контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, якщо платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що прийняті з використання повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому не підлягають скасуванню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 820/4958/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 14.06.2018.