Постанова № 74672607, 13.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/650/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в справі №813/4096/17 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії (суддя І інстанції – Сакалош В.М., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 29.11.2017),

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Львівській області (надалі – відповідач; ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) про визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Львівській області щодо подання заявки на реалізацію майна в межах зведеного виконавчого провадження №38011444 та зобов’язання відповідача вчинити дії із зняття майна з реалізації.

28.11.2017 року представник позивача подав заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в порядку ст. 117 КАС України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено повністю; вжито заходи забезпечення адміністративного позову у справі №813/4096/17 до набрання законної сили рішенням суду, а саме – зупинено реалізацію квартири АДРЕСА_1, що відбувається у межах зведеного виконавчого провадження №38011444.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для вирішення питання, тому підлягає скасуванню. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Вказує, зокрема, на відсутність доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, чи факту понесення значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача. Не погоджується також з мотивами рішення суду першої інстанції про протиправність дій відповідача по передачі квартири на реалізацію в межах зведеного виконавчого провадження №38011444, оскільки в межах такого немає жодного виконавчого документа. Свою позицію аргументує тим, що дійсно, постановами державного виконавця від 06.03.2017 із зведеного виконавчого провадження №38011444 було виведено усі виконавчі провадження, а саме: №22079169, №22079734, №36981679, №45264604, №39799346. Однак 06.03.2017 державним виконавцем було винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, згідно з якою об’єднано виконавчі провадження №22079169, №22079734, №36981679, №45264604, №39799346 у зведене виконавче провадження №53536417.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 26.03.2013 року, та постанов державного виконавця про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження від 27.09.2013 року та від 10.11.2014 року у зведеному провадженні №38011444 об’єднано: виконавче провадження №22079169 із виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 30.09.2010 року, реєстровий номер 1817 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2; виконавче провадження №22079734 із виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 30.09.2010 року, реєстровий номер 1816, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2; виконавче провадження №36981679 із виконання виконавчого листа №2-1578/11, виданого Шевченківський районним судом м. Львова про стягнення грошових коштів із позивача; виконавче провадження №45264604 із виконання виконавчого листа №2-1577/11, виданого Шевченківський районним судом м. Львова про стягнення грошових коштів із позивача; виконавче провадження №39799346 із виконання виконавчого листа №2-3125/2009р., виданого Шевченківський районним судом м. Львова про стягнення грошових коштів із позивача.

Постановами державного виконавця від 06.03.2017 року із зведеного виконавчого провадження №38011444 було виведено усі виконавчі провадження, а саме - виконавчі провадження: №22079169, №22079734, №36981679, №45264604, №39799346.

Після виведення усіх виконавчих проваджень із зведеного виконавчого провадження, 14.06.2017 року відповідачем передано на реалізацію квартиру АДРЕСА_1. Із заявки на реалізацію вбачається, що таке майно передано в межах зведеного виконавчого провадження №38011444.

Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача з передачі майна на реалізацію та зобов’язання вчинити дії щодо зняття майна з реалізації.

Задовольняючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також ускладнення захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на час розгляду справи) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Метою запровадження інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Судом першої інстанції підставно враховано положення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.09.2016 №2831/5, а саме – п.п. 2, 3, 4 розділу ІІ, якими, зокрема, передбачено відповідальність посадових осіб відділу державної виконавчої служби за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи інформації про арештоване майно (формування лота), а також обов’язок організатора перевірити лише повноту заповнення заявки. Оскільки після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна, то з моменту передання майна на реалізацію відсутні будь-які перешкоди для безпосередньої реалізації майна, незважаючи на оскарження дій державного виконавця щодо такого передання.

Крім того, відповідно до п.п. 8, 9 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.09.2016 року №2831/5, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Оскільки предметом адміністративного позову є дії відповідача щодо передачі майна на реалізацію та зобов’язання вчинити дії щодо зняття майна з реалізації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що продовження процедури реалізації процедури реалізації майна позивача створює очевидну небезпеку заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам, а також унеможливлює захист таких прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 без вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, обираючи захід забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що за своєю суттю зупинення реалізації арештованого майна фактично означає заборону вчиняти відповідні дії, що в повному обсязі узгоджується з ч.4 ст. 117 КАС України.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на час розгляду судом апеляційної скарги адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії залишено без розгляду (на підставі пункту 5 частини першої статті 240 КАС України - заява позивача) відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2018.

З врахуванням наведеного вище, відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 в адміністративній справі №817/4096/17.

Керуючись ст.ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в справі №813/4096/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 13.06.2018.