Постанова № 74672563, 14.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10262/15 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним припису,

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просила суд :

- визнати протиправною та скасувати постанову №13 від 17 лютого 2015року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, винесену заступником директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Рекуном В.А.;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за відсутності у діях позивача складу правопорушення;

- визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Лисака С.Ф. від 05.1.2015р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

07 жовтня 2015 року позивачем подано уточнюючу позовну заяву, у якій позивач, крім уже заявлених вимог, просила скасувати припис від 31 липня 2014 року про усунення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

При цьому позивач просила про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2016 року позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування припису від 31 липня 2014 року про усунення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 107 КАС України в редакції на час звернення позивача з даним позовом до суду було передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Предметом оскарження в цій частині є припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 31.07.2014.

Вказаним приписом заборонено експлуатацію приміщення тамбуру самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва та зобов'язано усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності до 30.09.2014. Зазначено про необхідність повідомити контролюючий орган про виконання припису у строк до 30.09.2014.

Вказаний припис, виходячи з позиції позивача, є незаконним з тих підстав, що його вимоги неможливо виконати.

Таке ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що на прийомі у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві юрист Павлишин М.М. повідомив про відсутність юридичної можливості виконати припис від 31.07.2014 та ввести в експлуатацію тамбур, побудований до 2005 року.

Також позивач зазначає про те, що до винесення наступного припису від 05.02.2015 за наслідками перевірки виконання припису від 31.07.2014, а також притягнення її до адміністративної відповідальності, оскаржуваний припис від 31.07.2014 її права не порушував.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду без поважних причин.

Перевіряючи такий висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 99 КАС України в редакції на час звернення позивача з даним позовом до суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що вимогу про скасування припису відповідача від 31.07.2014 було заявлено позивачем 07.10.2015.

Оскільки перебіг строку на звернення до суду починається з моменту, коли позивач дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав, враховуючи, що спірний припис позивач отримала особисто 31.07.2014, про що свідчить її підпис на останній сторінці припису, що нею не заперечується, строк на звернення з даним позовом до суду позивачем пропущено.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду, позивач зазначає про неможливість виконання вимог припису через відсутність встановленого законодавством порядку його виконання.

Такі твердження апелянта колегія суддів відхиляє, оскільки самим приписом було встановлено обов'язковість виконання його вимог до 30.09.2014.

Тобто остання була повідомлена про необхідність виконання спірного припису та не була позбавлена можливості оскаржити його у встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, строк на звернення до суду пропущено нею без поважних причин.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді Л.В. Губська І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2018