Постанова № 74672529, 13.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року справа №812/165/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (повний текст складено 19 березня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/165/18 (суддя І інстанції – Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати та сплатити грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати та сплатити грошову допомогу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідно до заяви позивача від 24.07.2017 відповідачем було призначено пенсію за віком з 27.07.2017 при загальному стажі роботи 40 років 1 місяць 8 днів. У зв’язку з тим, що позивач має страховий стаж на вищевказаній посаді більш ніж 30 років, то на день призначення пенсії позивач вважає, що мав право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Але відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, про що зазначив у своєму листі від 08.11.2017. У листі відповідач зазначив, що згідно документів наявних у пенсійній справі позивача, у тому числі довідки з інформацією про відпустки без збереження заробітної плати за період роботи з 27.08.1991 по 24.07.2017, стаж який дає право на призначення грошової допомоги складає 25 років 10 місяців 28 днів. Так як підтвердити факт перебування у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи 20.09.1983 по 01.06.1984 та з 22.08.1984 по 26.08.1991 у середній школі № 50 м. Луганська неможливо у зв’язку з тим, що установа знаходиться на непідконтрольній українській владі території, зарахувати цей стаж для визначення права на призначення грошової допомоги відповідач не має можливості. Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв’язку з чим звернувся до суду.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати, ОСОБА_1, грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області нарахувати та сплатити, ОСОБА_1, грошову допомогу, яка мала бути виплачена при призначенні пенсії за віком, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 812/165/18 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати, ОСОБА_1, грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області виплатити, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. На обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент звернення за пенсією позивачка документально не підтвердила наявність страхового стажу необхідного саме для призначення грошової допомоги при виході на пенсію працівникам освіти.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 20 вересня 1983 року по 01 червня 1984 року та з 22 серпня 1984 року по 26 серпня 1991 року працювала у середній школі № 50 м. Ворошиловград (м. Луганськ) на посаді вчителя математики, з 26 серпня 1991 року по 31 серпня 2000 року позивач працювала у Верхньобогданівській середній школі вчителем математики, з 01 вересня 2000 року по теперішній час працює на посаді у Великочернігівській спеціалізованій школі 1-3 ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів (що загалом складає 33 роки 7 місяців та 15 днів), що підтверджується копією трудової книжки позивача серії БТ-1 № 1317506 (а.с. 11-18, 99-103).

Також довідкою Відділу освіти Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області підтверджено, що позивач дійсно працює з 26 серпня 1991 року і по теперішній час: - прийнята за переводом вчителем математики Верхньобогданівської СШ № 4 з 26.08.1991; - звільнена за переводом вчителем математики до Великочернігівської СШ № 151; - прийнята за переводом вчителем математики та інформатики Великочернігівської СШ № 151 з 01.09.2000; - переведена на посаду директора Великочернігівської СШ № 151 з 21.08.2002.

Надані відпустки без збереження заробітної плати у період – 30 грудня 2013 року – згідно наказу № 67 від 24.12.2013 по районному відділу освіти Станично-Луганської райдержадміністрації (а.с. 54).

27 липня 2017 року позивач звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі районі щодо нарахування десяти місячних пенсій, однак відповіддю від 08.11.2017 року позивачу було відмовлено в зв'язку з тим, що стаж, який дає право на призначення допомоги складає 25 років 10 місяців 28 днів. Так як підтвердити факт перебування у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи з 20.09.1983 по 01.06.1984 та з 22.08.1984 по 26.08.1991 у середній школі № 50 м. Луганська неможливо у зв’язку з тим, що установа знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Відповідач зазначив, що зарахувати цей стаж для визначення права на призначення грошової допомоги не має можливості (а.с.10).

Довідкою від 04.10.2017 № 422 підтверджується, що позивач дійсно у період з 20.09.1983 по 01.06.1984 та з 22.08.1984 по 26.08.1991 працювала у середній школі № 50 Жовтневого району міста Ворошиловград (м. Луганськ). У відпустці без збереження та по догляду за дитиною у зазначений період не перебувала. Дана довідка видана навчальним закладом, який знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Луганську (а.с. 19).

Відповідно до розпорядження № 711 від 23.10.2017 та протоколу № 711 від 23.10.2017 УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області зарахований відповідачем стаж роботи ОСОБА_1 як працівника освіти складає 25 років 10 місяців 28 днів, страховий стаж з 01.07.2000 складає 17 років та 1 день, загальний стаж після 2004 року складає 13 років 6 місяців 1 день, загальний стаж (повний) 40 років 1 місяць 8 днів (а.с. 84-87).

Відповідно до ч. 1. ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно із п. “е” ч. 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого Постановою КМУ № 1191 від 23.11.2011 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” і “ж” статті 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04 листопада 1993 р. № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”.

Відповідно до пункту “е” ст.. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою КМУ № 909 від 14.11.1993 - право на пенсію за вислугу років мають учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Пунктами 4-7 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого Постановою КМУ № 1191 від 23.11.2011, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ). Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону ( 1058-15 ), власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає його право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 (Мацнева, Гуз) В.П. заклади, в яких вона працювала та посади, які вона займала з 20.09.1983 та по теперішній час входять до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії, оскільки відомостями трудової книжки підтверджено періоди роботи ОСОБА_1 в установах, передбачених Порядком № 909.

Судом першої інстанції встановлено підтвердження загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 40 років 1 місяць 8 днів, трудовий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пунктів “е”- “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” - 33 роки 7 місяців 15 днів, що фактично підтверджено відповіддю УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 08.11.2017 № 113 Б-5 (а.с.9).

Враховуючи вищенаведене, посилання відповідача на те, що на дату звернення за пенсією позивач повинна надати документальне підтвердження відсутності відпусток без збереження заробітної плати, учбових відпусток, тощо та періоду перебування у таких відпустках є необґрунтованою та безпідставною, оскільки переліченими нормативними документами, якими закріплено право позивача на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, не передбачено надання такої довідки.

Відповідно до статей 21, 22 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до преамбули Закону України “Про пенсійне забезпечення”, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Таким чином, обмеження прав позивача, а саме на соціальний захист, що включає грошову допомогу призведе до порушення принципу рівності громадян встановленого Конституцією України та права позивача на соціальний захист, а тому зазначені права не можуть бути обмежені.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області виплатити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 812/165/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 812/165/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_2