Постанова № 74672443, 12.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. Справа№ 911/2440/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.06.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 05.04.2018

у справі №911/2440/15 (суддя Лилак Т.Д.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" №102 на рішення державного виконавця у виконавчому провадженні №48583366 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області від 27.07.2015

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пашківочка"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пашківочка" (відповідач) про стягнення 1 300 000,00 грн. боргу за кредитом в гривні, 1 928 130,19 євро боргу за кредитом в євро, 50 005,47 грн. боргу за процентами за кредитом в гривні, 0,00 дол. США боргу за процентами за кредитом в доларах США, 39 687,35 євро боргу за процентами за кредитом в євро, 33 428,99 грн. пені та 5000,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.07.2015 позов Публічного акціонерного товариства "Златобанк" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пашківочка" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп. боргу за кредитом в гривні, 1 928 130 (один мільйон дев'ятсот двадцять вісім тисяч сто тридцять) євро 19 євроцентів боргу за кредитом в євро, що по курсу НБУ станом на 20.04.2015 (1 євро = 22,771747 грн.) складає 43 906 892 (сорок три мільйона дев'ятсот шість тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 87 коп., 50 005 (п'ятдесят тисяч п'ять) грн. 47 коп. боргу за процентами за кредитом в гривні, 39 687 (тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) євро 35 євроцентів боргу за процентами за кредитом в євро, що по курсу НБУ станом на 20.04.2015 (1 євро = 22,771747 грн.) складає 903 750 (дев'ятсот три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 29 коп., 33 428 (тридцять три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 99 коп. пені, 5 000 (п'ять тисяч гривень) 00 коп. штрафу.

27.07.2015 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2015 у справі№911/2440/15, яке набрало законної сили 25.07.2015, було видано наказ Господарським судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пашківочка" на користь ПАТ "Златобанк" заборгованість за договором.

До Господарського суду Київської області від ПАТ "Златобанк" надійшла скарга на рішення державного виконавця, в якій скаржник просить суд: скасувати рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у вигляді постанови від 19.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження на виконання наказу Господарського суду Київської області від 27.07.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пашківочка" на користь ПАТ "Златобанк" заборгованість за договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/2440/15 та прийняти нове рішення, яким скаргу АТ "Златобанк" задовольнити.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що судом першої інстанції не надана належна оцінка посиланням скаржника на ту обставину, що Державний виконавець не здійснив виїзд та не провів перевірку майнового стану боржника по його місцю знаходження, що сприяло б виявленню майна боржника на яке можливо звернути стягнення та здійснити погашення заборгованості, згідно виконавчого документу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/2440/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/2440/15, розгляд справи признано на 12.06.2018.

В судове засідання 12.06.2018 боржник, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України свого представника не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 12.06.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив задовольнити її, а ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/2440/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу АТ "Златобанк" задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуально кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника боржника, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно частини 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст.1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегією суддів встановлено, що 01.09.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №911/2440/15 виданого 27.07.2015 Господарським судом Київської області.

01.09.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З метою виявлення за боржником майна, державним виконавцем направлено запити до органів що здійснюють реєстрацію майна.

Згідно відомостей на запити, за боржником майна, яке підлягає опису в рахунок погашення заборгованості не виявлено.

13.11.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно листа відповіді Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» від 22.11.2017 №976-БТ на запит державного виконавця №48583366/6-20.1 вбачається, що кошти на рахунках боржника відсутні.

В результаті проведених виконавчих дій, державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.01.2018, згідно якої на підставі п. 2.ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" наказ №911/2440/15 від 27.07.2015 повернуто стягувачеві. У постанові зазначено строк протягом якого виконавчий документ може бути повторно пред'явлено, а саме до 19.01.2021.

В постанові ВП №48583366 від 19.01.2018 зазначено, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів визначених Законом України "Про виконавче провадження" щодо розшуку коштів, цінних паперів, нерухомого майна боржника, які виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З матеріалів виконавчого провадження №48583366 вбачається, що при виконанні державним виконавцем наказу №911/2440/15 виданого 27.07.2015 Господарським судом Київської області було направлено запити до відповідних установ з метою виявлення коштів, рухомого та нерухомого майна боржника, а також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборони на його відчуження. Інформація щодо арешту майна боржника внесено до державних реєстрів обтяжень. Згідно відомостей на запити державного виконавця повідомлено, що земельних ділянок, нерухомого майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, - за боржником не зареєстровано. Окрім того, державним виконавцем було винесено постанову від 13.11.2017 про арешт коштів боржника, що містять на рахунках ПАТ "Банк Восток". Згідно відповіді ПАТ "Банк Восток" кошти на рахунках боржника відсутні. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості, щодо реєстрації права власності за боржником нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутні.

Отже, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було вчинено дії, направлені на розшук майна боржника, на яке може бути звернено стягнення з метою виконання рішення суду щодо стягнення на користь ПАТ "Златобанк" заборгованості.

Враховуюче наведене та аналізуючи вимоги Закону України "Про виконавче провадження", приймаючи до уваги те, що з інформації, яка надана органами та установами на запити державного виконавця встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, а самим державним виконавцем здійснено заходи щодо розшуку такого майна, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. ВП №48583366 про повернення виконавчого документу стягувачу від 19.01.2018.

Також колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на те, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Яковенко В.А. не було вчинено дій на встановлення власника та керівника боржника, не вжито заходів щодо викликання посадових осіб (керівників та власника) боржника з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, не вимагав від матеріально відповідальних і посадових осіб боржника надання пояснень за фактом невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; на відсутність звернення виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не впливає на виконання рішення про стягнення грошової заборгованості.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду Київської області від 05.04.2017 у справі №911/2440/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Златобанк на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №911/2440/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/2440/15 - без змін.

Матеріали справи №911/2440/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 14.06.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна