Рішення № 74672352, 07.05.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/31/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

при секретарі судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, бульвар Т. Шевченка, 7, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, вул. Галицька, 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", вул. Галицька, 180, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

про визнання укладеним договору про пайову участь (внесок) замовника (фізичною особою, юридичною особою) у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області та стягнення суми пайового внеску у розмірі 343 307 грн. 04 коп.

За участю учасників справи:

від прокуратури:

ОСОБА_2 - прокурор прокуратури Тернопільської області (довіреність №05-10 вих-18 від 04.01.2018);

від позивача:

ОСОБА_3 - представник (довіреність №178 від 26.02.2018);

від відповідача: ОСОБА_4 – представник (довіреність № 26 від 22.01.2018)

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" та програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.05.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи:

Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", в якому просить суд визнати укладеним договір про пайову участь (внесок) замовника (фізичною особою, юридичною особою) у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області та стягнути з відповідача суму пайового внеску у розмірі 343 307 грн. 04 коп. на розвиток села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою суду від 31.01.2018 відкрито провадження у справі №921/31/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.03.2018.

Протокольними ухвалами суду від 01.03.2018, від 15.03.2018 та від 05.04.2018 відкладалися підготовчі засідання відповідно на 15.03.2018, на 20.03.2018 та на 12.04.2018.

В судовому засіданні 20.03.2018 оголошена протокольна ухвала про відкладення підготовчого засідання на 05.04.2018, якою повідомлено учасників справи відповідно до вимог статтей 120, 121 ГПК України та винесено відповідну ухвалу.

Також, ухвалою суду від 20.03.2018 на задоволення клопотання відповідача (вх. № 7744 від 20.03.2018), продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №921/31/18 на п"ятнадцять днів.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/31/18 до судового розгляду по суті на 25.04.2018.

25.04.2018 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.04.2018 оголошувалась перерва до 07.05.2018, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Прокурор та представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив (вх. № 6515 від 27.02.2018), письмових поясненнях (вх. № 7787 від 20.03.2018), доповнень до пояснень ( вх. № 8935 від 05.04.2018), просять суд позовні вимоги задоволити.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідач здійснивши будівництво, зареєструвавши декларацію про готовність об"єкта до експлуатації, зобов"язаний взяти пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області. Така пайова участь полягає у перерахуванні замовником будівництва пайового внеску до місцевого бюджету для створення та розвитку зазначеної інфраструктури. Також вказують, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов"язання, яке прямо передбачене чинним законодавством. Невиконання такого обов"язку не звільняє замовника від обов"язку укласти договір про пайову участь, у тому числі і після прийняття об"єкта будівництва в експлуатацію. А тому, прокурор просить визнати укладеним договір про пайову участь між позивачем та відповідачем в запропонованій позивачем редакції та стягнути з відповідача пайовий внесок в сумі 343 307 грн. 04 коп.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (вх. № 6123 від 21.02.2018), у запереченнях ( вх. № 7521 від 15.03.2018), доповнень до заперечення (вх. №8945 від 05.04.2018) та заперечень (вх. № 9319 від 12.04.2018), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача заперечуючи повністю проти позову вказує наступне. Відповідно до вимог статтей 181, 187 Господарського кодексу України та вимог статті 649 Цивільного кодексу України необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідного переддоговірного спору між сторонами. Зазначає, що надіслані Великогаївською сільською радою примірники договорів, в порушення статті 641 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, не містили підписів та печаток, а відтак їх не можна вважати офертою. Крім того, згідно з частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Також зазначає, що запропонований позивачем договір не відповідає рішенню органу місцевого самоврядування, що суперечить статті 648 Цивільного кодексу України. Звертає увагу, що при здійсненні розрахунку пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не правильно визначено суму пайового внеску. Окрім зазначеного, відповідач вказує на те, що згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за № 14-3-15/14 від 06.02.2014, декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.06.2014, договору оренди земельної ділянки від 08.05.2015, територія ПАТ "Птахофабрика Тернопільська", на якій розташований об’єкт будівництва, знаходилася поза межами населеного пункту на території Великогаївської сільської ради та розпорядником землі являлася Тернопільська районна державна адміністрація, а не Великогаївська сільська рада. Тобто, відповідач не мав наміру забудови земельної ділянки у такому населеному пункті як село ОСОБА_5. Межі населеного пункту змінені – 27.03.2015 (рішенням Тернопільської районної ради №461).

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення та доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позов поданий прокурором на підставі статті 131-1 Конституції України, статтей 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтей 4, 53 ГПК України, в інтересах держави, яка уповноважила органи місцевого самоврядування здійснювати відповідні функції у правовідносинах містобудівної діяльності.

Суд, дослідив наявність факту порушення інтересів держави даним спором та наявність підстав та достатність їх обґрунтування для представництва інтересів держави в суді прокурором, та зазначає наступне.

Статтею 140 Конституції України та статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Так, за змістом статті 142 Конституції України та частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах.

Склад доходів місцевих бюджетів визначається бюджетним кодексом України (стаття 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України передбачено, що складовою частиною доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти, отримані як пайова участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з частини 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Одним, із основних принципів, визначених статті 7 Бюджетного кодексу України, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Відповідно до частини 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено принцип цільового використання коштів пайової участі, згідно з яким останні можуть використовуватись виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Таким чином, нормами ст.ст. 7, 13, 142 та 143 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу України встановлено основні принципи регулювання бюджетних відносин в Україні, які деталізовано у ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо джерел наповнення бюджету для забезпечення потреб суспільства та держави.

Отже, правовідносини, що є предметом даного спору, пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету.

У розумінні вимог частини 1 статті 10, частини 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Великогаївська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідно територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пп.5 п.а статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури.

За змістом частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Великогаївською сільською радою прийнято рішення №224 від 12.04.2013, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5, яким відповідно до вимог ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", як акт ради, прийнятий в межах наданих їй повноважень, є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, обранням громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до умов Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5, створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5 належить до відання Великогаївської сільської ради. Залучення пайових внесків до спеціального цільового фонду сільського бюджету здійснює Великогаївська сільська рада. Пайовий внесок сплачується на підставі договору між Великогаївською сільською радою та замовником.

З огляду на викладене, у спірних правовідносинах щодо залучення коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великогаївської сільської ради як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями представляти інтереси територіальної громади села ОСОБА_5.

Згідно з статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч.ч.1, 3 та 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадку та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави , якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві , в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза таким інтересам. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств, організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, у тому числі, доходи місцевих бюджетів.

Під правом комунальної власності розуміють право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Звертаючись із вказаним позовом до суду, прокурор зазначав, що протягом тривалого часу Великогаївською сільською радою як представницьким органом територіальної громади не вживаються заходи щодо захисту її майнових інтересів щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі. Невжиття Великогаївською сільською радою починаючи з 2015 року жодних заходів цивільно-правового характеру щодо укладення з ТОВ "Птахофабрика Тернопільська" договору пайової участі, від укладення якого останнє ухиляється, свідчить про неналежне здійснення радою захисту інтересів громади в сфері залучення коштів пайової участі до місцевого бюджету.

Власне бездіяльність сільської ради як органу місцевого самоврядування, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і є підставою для представництва прокурором інтересів громади с. Великі Гаї в суді з метою їх захисту у спорі щодо укладення договору пайової участі відповідно до вимог ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Оскільки ухилення відповідача від укладення відповідного договору завдає шкоди економічним інтересам територіальної громади с. Великі Гаї у вигляді надходження коштів до місцевого бюджету, що безпосередньо стосується прав такої громади на комунальну власність у розумінні ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (якою є доходи місцевого бюджету), у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду, збігаються повністю.

Таким чином, у даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через їх порушення, що полягає у порушенні норм містобудівного законодавства у зв'язку із не укладенням ТОВ "Птахофабрика Тернопільська" договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Великі Гаї, укладення якого є обов'язковим відповідно до вимог ч.2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України, що, як наслідок, призводить до несплати пайової участі, які згідно з п.1 ч.1 ст. 71 Бюджетного кодексу України є складовою частиною місцевого бюджету, а також через нездійснення Великогаївською сільською радою у порушення ст. 145 Конституції України визначених ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо звернення до суду на захист інтересів територіальної громади для забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

На підставі наведеного судом встановлено, що прокурором належним чином обґрунтовано обставини, пов'язані з порушенням інтересів держави та обґрунтовано необхідність захисту таких інтересів.

Також судом враховано, що відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду.

Так, до матеріалів справи долучено копію повідомлення Тернопільської місцевої прокуратури №78-530вих.18 від 24.01.2018 про повідомлення Великогаївської сільської ради про представництво інтересів держави в особі Великогаївської сільської ради в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом подачі даного позову до суду.

12.04.2013 Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області на двадцятій сесії шостого скликання прийнято рішення № 224 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури", яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області та затверджено Договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5.

03.06.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області за № ТП143151540046 зареєстровано декларацію про готовність об"єкта до експлуатації, згідно якої введено в експлуатацію будівництво 2-х пташників на 59,8 тис. курей – несучок та складу готової продукції (2-га черга – склад готової продукції) по вул. Галицька, 180 в с. Великі Гаї Тернопільського району - ІІІ категорія складності, замовником якого є Публічне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" (код ЄДРПОУ 03369177), кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 5721,784 тис. гривень, вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 5721,784 тис. гривень.

09.07.2015 та 02.10.2015 Великогаївською сільською радою направлялися відповідачу листи відповідно №308 та №401 з проектом договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для підписання.

Дані листи залишені відповідачем без відповіді.

Однак, ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" неодноразово зверталася до Великогаївської сільської ради із заявами щодо зменшення базового рівня розміру пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5, до рівня 1-3%.

28.12.2015 Великогаївська сільська рада своїм листом за № 509 повідомила ПАТ "Птахофабрика Тернопільська", що рішенням Великогаївської сільської ради №490 від 10.12.2015 відмовлено у зменшенні базового рівня розміру пайової участі (6%) у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5 до рівня 1-3%, оскільки таке зменшення не передбачене Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району.

Крім того, 19.02.2016 Великогаївська сільська рада знову прийняла рішення №64, яким відмовлено ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" у зменшенні базового рівня розміру пайової участі (6%) у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5 до рівня 1-3%, оскільки таке зменшення не передбачене Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району і що є порушенням чинного законодавства України.

02.02.2017 Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури листом №78-581вих17 звернувся до Голови Великогаївської сільської ради ОСОБА_6 із проханням надати інформацію про наступне :

- чи укладався із ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" договір про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Великі Гаї, Тернопільського району, якщо так, то надіслати копію, якщо ні, вказати причини;

- чи сплачені ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" кошти на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, якщо так, в якому розмірі, якщо ні, вказати суму заборгованості. Також, у зазначеному листі Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури просив повідомити чи направлялись на адресу ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" листи про необхідність укладення такого договору та результату розгляду таких листів.

Листом - відповіддю №110 від 09.02.2017, сільський голова Великогаївської сільської ради повідомив прокуратуру про те, що між "Птахофабрика Тернопільська" та Великогаївською сільською радою договорів про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5, в т. ч. за будівництво складу готової продукції, які прийняті в експлуатацію, не укладалося й, відповідно, коштів пайової участі (внеску) від ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5 не сплачувалося. Крім того, на адресу ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" сільською радою неодноразово направлялися листи щодо необхідності сплати пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5, однак керівництво ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" не вжило заходів щодо укладення вищевказаних договорів. При цьому, долучено копію супровідного листа, адресованого Голові правління ПАТ "Птахофабрика Тернопільська", яким надсилались на підпис договори про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району, Тернопільської області у кількості двох штук по двох об’єктах, по два примірники кожного. Лист отримано 10.07.2015.

07.08.2017 заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури листом №78-4301вих17 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області із вимогою про надання інформації щодо зареєстрованих за вказаною адресою декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, декларацій про готовність об’єкта – побудованого складу готової продукції, до експлуатації.

Листом – відповіддю за №40-1019-1.15/1906-17 від 08.08.2017 Інспекція, розглянувши запит, повідомила, що згідно Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, зареєстровано наступні дозвільні документи : Декларація про початок виконання будівельних робіт та Декларація про готовність об’єкта до експлуатації "будівництво 2-х пташників на 59,8 тис. курей-несучок та складу готової продукції " за адресою : Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.Великі Гаї, вул. немає, 00 (замовник – Публічне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська")

27.02.2017 Великогаївська сільська рада повторно звернулася до відповідача із листом №172 та з проектом договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для підписання, в кількості 2 примірника.

Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді, а договір без підписання.

Прокурор та позивач зазначають, що до введення зазначеного вище об'єкту в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Великогаївською сільською радою та ПАТ "Тернопільська Птахофабрика" не укладався. Замовник будівництва не звертався до сільської ради до введення об'єкту в експлуатацію щодо укладення відповідного договору, обов'язок укладення, якого визначений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що призвело до недоотримання бюджетом коштів.

Отже, оскільки відповідач договір не уклав та кошти пайової участі не сплатив, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов»язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної ОСОБА_7 Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов»язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються, зокрема, Законом України "Про архітектурну діяльність" та Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з статтею 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" замовник це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Як визначено в статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, поміж іншого, будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій.

Судом встановлено, що відповідач - Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" є замовником будівництва 2-х пташників на 59,8 тис. курей – несучок та складу готової продукції (2-га черга – склад готової продукції) по вул. Галицька, 180 в с. Великі Гаї Тернопільського району - ІІІ категорія складності, а отже на нього поширюється дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

12.04.2013 Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області на двадцятій сесії шостого скликання прийнято рішення № 224 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури", яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області та затверджено Договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5.

03.06.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області за № ТП143151540046 зареєстровано декларацію про готовність об"єкта до експлуатації, згідно якої введено в експлуатацію будівництво 2-х пташників на 59,8 тис. курей – несучок та складу готової продукції (2-га черга – склад готової продукції) по вул. Галицька, 180 в с. Великі Гаї Тернопільського району - ІІІ категорія складності, замовником якого є Публічне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" (код ЄДРПОУ 03369177), кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 5721,784 тис. гривень, вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 5721,784 тис. гривень.

09.07.2015 та 02.10.2015 Великогаївською сільською радою направлялися відповідачу листи відповідно №308 та №401 з проектом договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для підписання.

Дані листи залишені відповідачем без задоволення.

Також, 27.02.2017 Великогаївська сільська рада повторно звернулася до відповідача із листом №172 та з проектом договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для підписання.

Вказаний договір відповідачем не підписано.

За змістом частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч. 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частини 8 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5.

Суд звертає увагу, що визначений ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і п. 3.1 Порядку строк встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, адже невиконання замовником обов"язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав такий обов"язок.

Таким чином, обов"язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва. Ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об"єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням вимог, які прямо передбачені законом та встановлених органом місцевого самоврядування у Положенні.

Виходячи з приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є обов"язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, що обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов"язку щодо пайової участі.

Так, як встановлено з матеріалів справи, та підтверджено позивачем, відповідач не звертався до сільської ради з заявою щодо укладення договору про пайову участь.

Відповідач доказів протилежного до матеріалів справи не долучив.

За таких обставин у справі, яка розглядається, висновок відповідача про те, що невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва звільняє його від такого обов'язку є, на думку суду, помилковим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладення договору про пайову участь є обов'язком відповідача.

Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, - встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України наведена у постановах від 01.02.2017 у справі №922/753/16, від 30.11.2016 у справі № 922/6409/15, від 16.11.2016 у справі № 922/5937, від 25.05.2017 у справі № 922/387/16).

Враховуючи зазначене, суд оцінює критично та вважає помилковим висновок відповідача, про те, що вказаний строк є присікальним і після його завершення у відповідача зникає обов’язок укладати договір пайової участі та сплати відповідного внеску.

Спір у даній справі виник між позивачем та відповідачем саме при недосягненні домовленості щодо підписання договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, порядок укладення якого регулюються нормами ст. ст. 648, 649 ЦК України, ст.ст. 179-187 ГК України та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, статею 181 Господарського кодексу України визначено порядок укладення господарського договору. За загальним правилом, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлено правило з яким передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Разом із тим, частиною 1 статті 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_7 Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до частини 1 статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_7 Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Положення аналогічного змісту містяться і в частині 1 статті 187 Господарського кодексу України, де вказано, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Таким чином, укладання договору про пайову участь між органом місцевого самоврядування і особою, яка хоч і втратила статус замовника будівництва на момент звернення до останної з пропозицією щодо укладення договору про пайову участь, однак була ним до моменту введення об'єкта містобудування в експлуатацію і не сплатила пайовий внесок в інфраструктуру населеного пункту, є обов'язковим на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому спір про спонукання до укладання такого договору підлягає розгляду судом, на підставі ч. 1 ст. 187 ГК України та ч. 1 ст. 649 ЦК України.

У відповідності до частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Змістом частин 1, 2 статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з частини 2 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Матеріалами справи, зокрема листами, підтверджено надсилання позивачем відповідачу для підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з додатками у 2-х примірниках для підпису .

Вказані листи, залишені відповідачем без відповіді, а договір без підписання.

Судом, розглянувши проект Договору, встановлено наступне: у п.1.1. вказаного Договору зазначено, що предметом Договору є пайовий внесок Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області при здійсненні будівництва складу готової продукції по вул. Галицька, 180 в селі Великі Гаї Тернопільського району.

Також, в п.2.1. Договору, вказано, що Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області .

Крім того, як вбачається із тексту Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5 , передбачено пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5, як населеного пункту, а не органу місцевого самоврядування Великогаївської сільської ради, як вказано в проекті договору, та суперечить нормам чинного законодавста.

Відповідно до статті 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: ОСОБА_7 Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: ОСОБА_7 Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. ОСОБА_8 та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Стаття 173 Земельного кодексу України зазначає, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

За статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Із змісту статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село.

Таким чином, населений пункт і відповідно сільська, районна, міська, обласна рада не є тотожними поняттями. А в межах однієї ради як органу місцевого самоврядування може об’єднуватись декілька населених пунктів.

Отже, порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України та статтею 649 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов такого договору.

У даному випадку, у межах даної справи, прокурор та позивач звернулись до суду з позовними вимогами, предметом та підставами яких є визнання договору укладеним у зв’язку з ухиленням від його укладення зі сторони відповідача та стягнення коштів пайової участі. Про таке, у тому числі, зазначено і у поданому позові. При цьому, у своїх вимогах, ні прокурор, ні позивач не зазначали про те, що спір між сторонами стосується у тому числі і врегулювання розбіжностей щодо умов такого договору.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проте, як вбачається із змісту запропонованого до визнання укладеним Договору його предмет та інші умови не відповідають вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимогам Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5.

Зокрема, у п.1.1. вказаного Договору зазначено, що предметом Договору є пайовий внесок Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області при здійсненні будівництва складу готової продукції по вул. Галицька, 180 в селі Великі Гаї Тернопільського району.

Слід зазначити, що і сама назва Договору містить посилання на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради.

Також, в п. 2.1. Договору, вказано, що Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області .

І у п. 2.3. Договору зазначено, що сплата коштів Замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області здійснюється у безготівковій формі.

А згідно п. 4.3. Договору у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвиток інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Замовник сплачує пеню.

Отже, із змісту запропонованого до укладення Договору передбачена пайова участь відповідача у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, а не населеного пункту – села ОСОБА_5.

Проте, із змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь передбачена для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Так, частина 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" чітко визначає, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

А частина 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Таке вбачається і з тексту п. 1.5, 5.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5, яким передбачено пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5, як населеного пункту, а не органу місцевого самоврядування Великогаївської сільської ради, як вказано в проекті договору.

Слід зазначити, що і позовні вимоги сформовані прокурором та позивачем передбачають у пунктах 1 та 2 – визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5 та стягнення з відповідача в користь позивача 343 307,04 грн пайової участі на розвиток села Великі Гаї, Тернопільського району Тернопільської області.

Проте, редакція Договору - його зміст, який у позові просять визнати укладеним прокурор та позивач не узгоджується з іншими вимогами у силу того, що предметом Договору пропонується затвердити - пайовий внесок Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Рішенням Великогаївської сільської ради №9 від 22 грудня 2015 року (міститься в матеріалах справи), припинено повноваження та юридичні особи Товстолузької сільської ради, Дичківської сільської ради, Грабовецької сільської ради, Баворівської сільської ради, Скоморохівської сільської ради та Козівської сільської ради з моменту набуття повноважень новообраним Великогаївським сільським головою ОСОБА_6 та Великогаївською сільською радою, як правонаступником, утвореною внаслідок добровільного об’єднання територіальних громад.

Великогаївську сільську раду визначено правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов’язків Товстолузької, Дичківської, Грабовецької, Баворівської, Скоморохівської та Козівської сільських рад; утворено комісії з реорганізації та припинення діяльності та затверджено плани заходів по реорганізації та припиненню діяльності.

Отже, повноваження Великогаївської сільської ради як органу місцевого самоврядування крім села ОСОБА_5 поширилися й на інші населені пункти - села, зокрема: Товстолуг, Застінку, Дичків, Красівку, Грабовець, Білоскірку, Баворів, Застав’є, Скоморохи, Смолянку, Прошову, Теофілівку та Козівку.

Таким чином, у випадку задоволення судом позову і укладення Договору про пайову участь у редакції запропонованій прокурором і позивачем кошти, сплачені як пайова участь можуть бути спрямовані на розвиток не тільки села ОСОБА_5, але і зазначених інших населених пунктів.

Проте, за Законом та Порядком пайова участь замовника у даному випадку повинна відбутись у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури села ОСОБА_5, як населеного пункту, а не органу місцевого самоврядування Великогаївської сільської ради, як вказано в проекті договору, та суперечить нормам чинного законодавства.

Тому, суд вважає, що прокурор та позивач подали суду для визнання укладеним, а позивач попередньо надсилав відповідачу проект Договору про пайову участь (внесок) замовника (фізичною особою, юридичною особою) у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, який не відповідає за змістом статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5 затвердженого безпосередньо позивачем.

Однак, суд самостійно не може змінити умови вказаного договору так як таке, на думку суду, слід розцінювати як зміну предмету позовних вимог. Адже, як уже зазначалось судом вище, у межах даної справи, прокурор та позивач звернулись до суду з позовними вимогами, предметом та підставами яких є визнання договору укладеним у зв’язку з ухиленням від його укладення зі сторони відповідача та стягнення коштів пайової участі, та предметом спору не є спір між сторонами щодо врегулювання розбіжностей стосовно умов такого договору.

Слід зазначити, також, що на стадії підготовчого провадження у справі, ні прокурором, ні позивачем не подавалось заяв щодо зміни предмету позовних вимог, зокрема, в частині зміни змісту умов Договору, який вони просять визнати укладеним.

Також, не може суд у даному випадку застосувати і положення частини 2 статті 5 ГПК України, яка передбачає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так як закон передбачає такий спосіб захисту порушеного права як визнання судом договору укладеним.

Одночасно, суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача про те, що відповідно до преамбули та реквізитів Додатку № 1 до Рішення № 224, п.п. 3.3., 3.4., 3.5 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5, проект договору готує і є його стороною виконавчий комітет Великогаївської сільської ради, а не Великогаївська сільська рада, а Договір підписує голова виконавчого комітету Великогаївської сільської ради, а не голова Великогаївської сільської ради, як це зазначено в тексті Договору запропонованого до укладення позивачем.

Таким чином, як текст, який надіслано відповідачу, позивачем, так і текст Договору, запропонований до укладення, позивачем, не відповідають затвердженим Рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від 12.04.2013 текстам Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5.

Враховуючи викладене, суд вважає, що запропонована редакція Договору не може бути укладена, так як, його зміст не відповідає вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5.

Разом з цим, на думку суду, прокурор та позивач не позбавлені права, привівши зміст запропонованого договору до вимог Закону та Порядку, у випадку відсутності між сторонами згоди на його укладення, звернутись в суд повторно з вимогами про спонукання до укладення договору, якщо інша сторона буде ухилятися від його укладення, у тому числі і для врегулювали розбіжностей щодо умов такого договору, якщо такі виникнуть між сторонами.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне:

Твердження відповідача про відсутність підстав для укладення договору, зважаючи на те, що позивач - Великогаївська сільська рада надсилала відповідачу примірники договорів без підпису та печатки, а тому, ці листи, на думку відповідача, не можна вважати належною офертою, спростовуються наступним,

Так, відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Однак позивач та прокурор стверджують, що позивач – Великогаївська сільська рада в 27.02.2017 надсилала голові правління (генеральному директору) ПАТ "Птахофабрика Тернопільська" ОСОБА_9 лист №172 із доданими на підпис примірниками договорів про пайову участь. У вказаному листі міститься відмітка, що примірники договорів підписані зі сторони сільської ради.

Поряд з цим, відповідач долучив до матеріалів справи не підписаний примірник договору зі сторони позивача, який, як він стверджує, отримав із листом 27.02.2017. Також, долучив як докази отримання ним не підписаного договору – Акт комісії від 06.03.2017 про розкривання поштового відправлення та копію сторінок журналу вхідної кореспонденції за 06.03.2017.

Проте, суд звертає увагу сторін на те, що за приписами частин 1-3 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка пропонує укласти договір надсилає його проект і не передбачено обов’язку, що такий проект договору обов’язково повинен бути підписаним цією стороною.

У свою чергу, за приписами частини 4 статті 181 Господарського кодексу України саме сторона, яка отримала проект договору за наявності заперечень щодо окремих умов договору складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Крім того, як уже зазначалось судом вище, обов’язок звернутись щодо укладення відповідного договору покладено саме на особу, яка здійснила будівництво, тому відсутність належним чином оформленого звернення про укладення договору зі сторони органу місцевого самоврядування не може бути підставою для звільнення особи, що здійснила будівництво від обов’язку щодо укладення договору про пайову участь.

Слід також зазначити, що надсилання органом місцевого самоврядування пропозиції про укладення вказаного договору не є обов’язком позивача, а тому останній не позбавлений права звернутись до суду з позовом про укладення цього договору.

Аналогічні висновки викладено і у постанові ВГСУ від 23 листопада 2016 року справа № 909/210/16.

Суд, також, не погоджується з твердженням відповідача про те, що у останнього відсутній обов’язок щодо сплати пайового внеску в силу того, що в містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки, що були надані відповідачу перед будівництвом вищезазначеного об’єкту не зазначено жодних відомостей щодо обов’язку відповідача та або строків укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Адже, такий обов’язок забудовника виникає в силу вимог Закону.

Щодо заперечення відповідача, а саме визначення у відповідача моменту виникнення наміру щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, суд зазначає наступне.

Як стверджує відповідач товариство не мало наміру проведення забудови на земельній ділянці у такому населеному пункті як село ОСОБА_5.

Зокрема відповідач посилається на те, що згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №14-3-15/14 від 06.02.2014, декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.06.2014, договору оренди земельної ділянки від 19.02.2010 територія ПАТ "Птахофабрика Тернопільська", на якій здійснювалося будівництво, знаходилася поза межами населеного пункту на території Великогаївської сільської ради та розпорядником землі була Тернопільська районна державна адміністрація, а не Великогаївська сільська рада.

Пунктом 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до генерального плану с. В. Гаї, що діяв на момент виникнення у замовника наміру щодо забудови земельної ділянки, одержання ним містобудівних умов та обмежень, реєстрації декларації про початок робіт межі земельної ділянки, де знаходиться об'єкт будівництва, знаходилися за межами населеного пункту.

Зазначені межі змінені Рішенням Тернопільської районної ради 24 сесії за № 461 від 27.03.2015.

Згідно пунктом 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об’єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Як визначено пунктом 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Таким чином, як стверджує відповідач в судових засіданнях, на момент виникнення наміру здійснити будівництво, територія відповідача знаходилася за межами населеного пункту, і відповідно у нього не існувало зобов’язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту – села ОСОБА_5.

Зокрема, і Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме села ОСОБА_5 передбачає прийняття участі у розвитку інфраструктури замовників, які мають намір здійснити забудову земельної ділянки (будівництво об’єкта будівництва) у селі ОСОБА_5, а не за межами населеного пункту.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача з огляду на таке.

Частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.06.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області за № ТП143151540046 зареєстровано декларацію про готовність об"єкта до експлуатації, згідно якої введено в експлуатацію будівництво 2-х пташників на 59,8 тис. курей – несучок та складу готової продукції (2-га черга – склад готової продукції) по вул. Галицька, 180 в с. Великі Гаї Тернопільського району - ІІІ категорія складності, замовником якого є Публічне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" (код ЄДРПОУ 03369177), кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 5721,784 тис. гривень, вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 5721,784 тис. гривень.

Отже, 03.06.2015 прийнято в експлуатацію описаний об’єкт.

Рішенням Тернопільської районної ради №461 від 27 березня 2015 року "Про зміну межі населеного пункту с. Великі Гаї на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області" затверджено проект землеустрою щодо зміни межі населеного пункту с. Великі Гаї на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області; відповідно до розробленого проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту вирішено змінити межі населеного пункту с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, додатково включивши земельні ділянки площею 737,55 га та встановлено межі населеного пункту с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області площею 1496,00 га.

З метою прийняття в експлуатацію об’єкт та належного заповнення декларації про готовність його до експлуатації, відповідачем укладено із сільською радою договір оренди землі від 08 травня 2015 року щодо оренди земельної ділянки (Витяг з Держреєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕЕХ №065439. інд. номер 37596562 від 15.05.2015) площею 17,1817 га для іншого сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту в с. Великі Гаї Тернопільського району, на якій розташований об’єкт, прийнятий в експлуатацію. Посилання на даний договір оренди землі міститься і в п. 11-1 Декларації про готовність об’єкта до експлуатації щодо будівництва об"єктів.

Згідно частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, уже з 27.03.2015 по 03.06.2015 момент прийняття об’єкту в експлуатацію вказаний об’єкт знаходився у межах села ОСОБА_5, про що було відомо відповідачу.

Однак відповідач з 27.03.2015 не відмовився від завершення будівництва.

Більше того, відповідач 08.05.2015 уклав новий договір оренди земельної ділянки в межах якої завершив і зареєстрував у Декларації об"єкт будівництва.

Суд має за необхідне зазначити, що сам зміст та мета Пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у тому, що для забудови чи реконструкції земельної ділянки у межах населеного пункту, для обслуговування цих будівель, необхідно забезпечити створення нової чи розвиток - покращення існуючої інфраструктури населеного пункту з урахуванням нових збудованих чи старих, але реконструйованих будівель.

Вказана інфраструктура включає в себе створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Із змісту статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

Згідно з п. 1.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5 інженерно – транспортна та соціальна інфраструктура населеного пункту – комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, а також об’єктів соціального та культурного обслуговування населення, призначених для забезпечення стійкого розвитку та функціонування населеного пункту.

При цьому, слід відмітити, що постійна нова забудова населеного пункту без створення чи розвитку інфраструктури населеного пункту унеможливить належне існування і розвиток як самого населеного пункту так і ефективне функціонування суб’єктів господарювання, які здійснюють забудову та їх будівель у межах цього населеного пункту.

А тому, сплата коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури до відповідного місцевого бюджету замовником, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті і визначена законодавцем згідно статті 40 Закону обов’язком забудовника.

Отже, за ч. 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зважаючи на правову природу Пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та на той факт, що на момент прийняття в експлуатацію описаного об’єкту останній знаходився у межах населеного пункту села ОСОБА_5, у відповідача, згідно статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села ОСОБА_5, наявний обов’язок щодо укладення із сільською радою договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Вказаний обов’язок міг бути добровільно виконаний відповідачем до 03.06.2015, проте, не виконаний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимог щодо визнання укладеним договору про пайову участь (внесок) замовника (фізичною особою, юридичною особою) у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення суми пайового внеску у розмірі 343 307 грн. 04 коп., суд зазначає.

Так, як встановлено судом, та враховуючи, що Договір участь (внесок) замовника (фізичною особою, юридичною особою) у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області не укладений, а тому вимога про стягнення суми пайового внеску не обґрунтована та така, що не підлягає до задоволення.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Також, судом встановлено, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1, пп.2.2.2 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Згідно статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року – 1762,00 грн.

Предметом судового розгляду у справі №921/31/18 на день подання позовної заяви є вимога немайнового характеру: визнання укладеним договору про пайову участь (внесок) замовника (фізичною особою, юридичною особою) у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області за яку належить до сплати 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 1762,00 грн. та є вимога майнового характеру: стягнення суми пайового внеску у розмірі 343 307,04 грн, за яку належить до сплати 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 5149,60 грн. Разом сума судового збору становить – 6911,60 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6911,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням №12 від 18.01.2018. Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 0,01 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,01 грн позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись статями 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина 1 стаття 241 ГПК України).

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені статтями 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "14" червня 2018 року (з урахуванням: - офіційного відрядження судді Боровця Я.Я. - 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 травня 2018 року та 04, 05, 06, 07, 08, 11 червня 2018 року у міста ОСОБА_8 та Львів, а також вихідних і святкових днів: 09, 12, 13, 19, 20, 26, 27, 28 травня 2018 року та 02, 03, 09, 10 червня 2018 року (протягом 10 (десяти) робочих днів).

Суддя Я.Я. Боровець