Ухвала суду № 74672213, 14.06.2018, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/745/18

н/п : 2/397/293/18

У Х В А Л А

14.06.2018 року Суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Отян О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь:

- нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу, всього в загальній сумі 20172 грн. 93 коп.;

- середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в загальній сумі 73801 грн. 45 грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження по справі суддею встановлено, що заява не відповідає вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України, тобто містить в собі наступні недоліки.

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.

Згідно ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 вищевказаного Закону до структури заробітної плати входять:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Системне тлумачення вищевказаних статей Закону України "Про оплату праці" дозволяє дійти висновку про те, що додатковою заробітною платою можуть вважатися не будь-які гарантійні і компенсаційні виплати, а лише ті гарантійні і компенсаційні виплати, які роботодавець виплачує працівникові у зв'язку із виконуваною ним роботою за трудовим договором.

Разом з тим, із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв'язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки у зв'язку із звільненням працівника та не проведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов'язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

В постанові від 29 січня 2014 року по справі № 6-144ц13 Верховний Суд України також дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна судова практика щодо необхідності сплати судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні міститься в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року по справі № 276/759/16, від 14 червня 2017 року по справі № 569/6583/16 тощо.

Таким чином, позивачу необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, за вимогу про стягнення середнього заробітку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 73801 грн. 45 коп., то необхідно сплатити судовий збір у розмірі 738 грн. 00 коп. за даною вимогою, на рахунок отримувача коштів:

Код ЄДРПОУ УДК - 5403464;

УДКСУ в Олександрівському районі;

код отримувача (код за ЄДРПОУ)-37964328;

банк отримувача ГУДКУ в Кіровоградській області;

код банку отримувача (МФО)-823016;

рахунок отримувача: 31211206700041;

код класифікації доходів бюджету-22030001.

Відповідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення зазначених недоліків позовну заяву слід залишити без руху, роз’яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її отримання до апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя: /підпис/

Копія вірна.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2