Постанова № 74671927, 13.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 295/9782/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"13" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Міністерства оборони України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від "19" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги , -

суддя в 1-й інстанції - Зосименко О.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними і скасувати п. 19 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 03.08.2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при пересуванні в країнах де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.05.2017 року №49;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 03.08.2015 року, в сумі 243600 грн. відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19.03.2018 Богунського районного суду м. Житомира позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано п. 19 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 03.08.2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при пересуванні в країнах де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.05.2017 року №49.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме 03.08.2015 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов'язано Міністерство оборони України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою скасувати рішення суду в частині зобов'язання Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та прийняти в цій частині нове рішення про зобов'язання Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме 03.08.2015 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Міністерство оборони України також подало апеляційну скаргу на рішення суду від 19.03.2018, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила таке.

Встановлено, що ОСОБА_2 із 07.02.1979 року по 13.11.1992 року проходив військову службу у Збройних Силах Відповідно до довідки, виданої виконуючим обов'язки військового комісара Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату №92 від 09.09.2016 року, вбачається, що позивач в період із 01.03.1980 року по 23.07.1982 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії.

При проходженні служби позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя (контузія 1981 року), обох кінцівок їх наслідки та захворювання: інфекційний гепатит (1981 року), які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1150 від 12.06.2012 року, а також довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ № 239893 від 02.10.2012 року, відповідно до якої позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 19.09.2012 року, а в подальшому довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 206693 від 26.08.2015 року, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 03.08.2015 року.

Відповідач п. 83 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 року №53 рішення відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності II групи з 03.08.2015 року.

В листопаді 2016 року позивач звернувся до Богунського районного суду м.Житомира з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: визнати протиправними і скасувати п. 83 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 року №53 рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності II групи з 03.08.2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 03.08.2015 року, в сумі 243600,00 грн; зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на його користь постанови суду протягом десяти діб з дня набрання постановою законної сили.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 29.12.2016 року у справі №295/14683/16-а, що набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 03.08.2015 року інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, № 53 від 08 липня 2016 року. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме 03.08.2015 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

На виконання рішення суду, п.19 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.05.2017 року №49, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Вказана відмова стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно статей 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року по справі № 21-466а14.

Суди першої та апеляційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_2 встановили, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що також було встановлено постановою Богунського районного суду м.Житомира у від 29.12.2016 у справі №295/14683/16-а.

Відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі-Порядок-975) визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Другу групу інвалідності позивачу було встановлено 26.08.2015 року з 03.08.2015 року.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, 03.08.2015 року, діяв Порядок № 975.

Згідно з пунктом 12 Порядок №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_2С, у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 03.08.2015 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.05.2017 року №49.

З урахуванням встановлених обставин у справі №295/14683/16-а та у справі, що розглядається, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність порушення прав позивача вказаним рішенням відповідача.

Колегія суддів вважає, що позивач обрав належний спосіб його захисту з огляду на таке.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню в частині зобов'язання Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

А тому, відповідача необхідно зобов'язати вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліда 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 pоку №975, задовольнивши апеляційну скаргу позивача.

Апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає з огляду на викладені вище правові підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від "19" березня 2018 р. скасувати в частині зобов'язання Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме 03.08.2015 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 03.08.2015 в сумі 243600 грн., відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Врешті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "13" червня 2018 р.