Вирок № 74671684, 13.06.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/285/17

Провадження № 1-кп/348/33/18

13 червня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з участю: прокурора Присяжнюка В.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника-адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Надвірна кримінальне провадження №12016090000000196 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, на утриманні нікого немає, тимчасово не працює, згідно ст.88 КК України не судимого, громадянина України,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3

Злочин ним вчинено при наступних обставинах:

01 жовтня 2016 року, приблизно о 16.30 год. в суху погоду водій ОСОБА_1, не маючи права на керування транспортним засобом відповідної категорії та практичних навиків керування, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі дозволеною швидкістю дорогою в с.Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області. При цьому у керованому ним транспортному засобі на задній осі були встановлені шини різних моделей з різними малюнками протектора, який на лівому задньому колесі не відповідав експлуатаційній нормі зношування, що у відповідності до вимог п.31.4.5 "а" та "г" ПДР України забороняє експлуатацію транспортних засобів.

Проїзджаючи по вул. Незалежності у напрямку смт.Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_1 проявив неуважність, та в порушення вимог п.1.2, п.1.10, п.2.1 а) б), п.2.3 а),б), п. 10.1., п.11.3, п.31.1, п.31.4, п. 31.4.5 а) г) Правил дорожнього руху України, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із мотоциклом марки "LIFAN", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по своїй смузі руху у зустрічному напрямку. В результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій мотоцикла марки "LIFAN" ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа з крововиливом під м"яку мозкову оболонку, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку, від яких настала його смерть.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю та в суді зазначив, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі своєю матір"ю. Його батьки розлучені і батько проживає окремо від них в смт.Делятин Надвірнянського району, та має в користуванні автомобіль ВАЗ-2106. В якому технічному стані був цей автомобіль, він не знав, однак батько ним їздив. Сам він особисто достатніх навиків керування автомобілем на час ДТП не мав, хоча інколи брав машину в батька, щоб поїздити. Також немає і прав на керування транспортними засобами.

Стосовно події 01 жовтня 2016 року пояснив наступне. Того дня він знаходився в свого батька в смт.Делятин Надвірнянського району. В післяобідню пору він вирішив поїхати додому в с.Заріччя, щоб переодягнутися, для чого попросив в батька автомобіль. Виїхавши від будинку батька та проїжджаючи по вул. Незалежності в с.Заріччя, він побачив, як назустріч йому по своїй смузі руху рухається мотоцикл з водієм та пасажиром. Під час руху мотоцикл виляв по дорозі, і щоб уникнути можливого з ним зіткнення, він з"їхав на зустрічну смугу руху і тоді там відразу ж відбулося зіткнення. Удар прийшовся в праву сторону його автомобіля. Від зіткнення водія мотоцикла відкинуло в сторону, він сам також отримав травми, був в шоковому стані. Місцеві жителі викликали "швидку" і його забрали в лікарню. З часу ДТП він жодного разу не сідав за кермо транспортного засобу. Також зазначив, що просив вибачення у родини потерпілого, відшкодував матеріальні витрати, потерпіла сторона до нього претензій матеріального характеру немає. У вчиненому щиро розкаюється, не заперечує своєї вини, просить вибачення за скоєне та запевнив суд, що подібного більше не повториться і просить його суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого та дослідив дані, які характеризують його особу.

Потерпіла ОСОБА_4, в судове засідання не з"явилася, подала суду заяву, в якій зазначила, що будь-яких претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, та просить його суворо не карати і не позбавляти волі.

З враховуванням викладеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3, кваліфіковані вірно.

Суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. із послідуючими змінами звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Пунктом 5 судам рекомендовано мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також роз'яснення, що містяться п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Тому при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який є молодою людиною, має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, що на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його відношення до скоєного, поведінку до і після вчинення злочину, а також думку потерпілої, висловленої нею в заяві на адресу суду і яка претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має.

Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом"якшують покарання, враховує те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою провину у вчиненому, його щире каяття, активне сприяття розкриттю злочину, відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено .

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд приймає до уваги думку потерпілої щодо несуворості призначуваного ОСОБА_1 покарання, а також враховує і те, що останній негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, працюючи займаються суспільно-корисною працею, його молодий вік.

Враховуючи позицію потерпілої, яка просить суворо не карати обвинуваченого, наявність зазначених декількох обставин, що пом'якшують покарання, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і впливають на пом'якшення покарання. Тому суд прийшов до висновку, що слід застосувати норми ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у виді обмеження волі. Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 прав на керування транспортними засобами немає, тому суд не застосовує додаткове покарання, визначене вищевказаною частиною ст. 286 КК України - позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думку суду, саме таке основне покарання у виді обмеження волі буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред'явлено.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні в розмірі 3694,02 грн., пов'язані з проведенням в ході досудового розслідування судових експертиз №4.2-1087/17, №4.2-1/18, №4.2-162/18, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.62)

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3694,02 грн. судових витрат, пов"язаних з проведенням експертиз в кримінальному провадженні.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль марки ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 та мотоцикл "Ліфан", реєстраційний номер АТ 4152, які знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику затриманого автотранспорту Івано-Франківської філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" по вул. Довбуша, 19 м.Коломия - повернути власникам;

- спецпакет, в якому знаходяться змиви речовини бурого кольору з електропроводів автомобіля ВАЗ-2106 та речовину бурого кольору на частинах переднього вітрового скла з даного автомобіля, які зберігаються в кімнаті речових доказів СУ ГУНП - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Флоряк Д.В.