Постанова № 74671428, 13.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2872/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі №813/712/18 за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділення Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення (суддя І інстанції – Крутько О.В., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 19.03.2018),

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Франківського відділення Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі – відповідач, Франківське відділення Залізничної ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 53-17, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 08.06.2015 року №53-17; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, залізничною ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно у зв’язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок і податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю. Зазначає також, що транспортний податок, як обов’язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 ст. 12 ПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 08 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 розділу XIII Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення №53-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначене вище рішення протиправним, оскаржила його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня – лютого 2015 року, не могли бути застосовані у 2015 році. Лише з 2016 року транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок і податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.

Крім того, зазначене підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році, законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рід про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

У такий спосіб Верховною ОСОБА_2 України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків і, зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України № 71-VIII зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Окрім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу на правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини від 7 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції через те, що державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов’язання зі сплати податку.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі №813/712/18 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 13.06.2018.