Постанова № 74671280, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2141/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Качмара В.Я., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Парки та сквери м. Луцька» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства «Парки та сквери м. Луцька» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_2,

час ухвалення рішення – 10:57:13,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 09 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2017 року Комунальне підприємство «Парки та сквери м. Луцька» звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 09 листопада 2017 року про стягнення з підприємства 155940,15 грн штрафних санкцій та пені(в тому числі 99578,43 грн штрафу та 56361,72 грн пені).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 15 вересня 2017 року по 05 жовтня 2017 року проводилась документальна планова виїзна перевірка КП «Парки та сквери м. Луцька» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 07 жовтня 2011 року по 30 червня 2017 року, військового збору за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2017 року №11250/03-20-13-08/37887516. Перевіркою встановлено, що підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, внаслідок чого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року №0219891308 про визначення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 418619,53 грн, в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 401483,92 грн, пені 17135,61 грн, та №0220141308 про визначення суми грошового зобов’язання з військового збору на загальну суму 45204,51 грн, в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 43115,27 грн, пені 2089,24 грн. Зазначає, що період, за який винесене оскаржуване рішення (з 23 червня 2015 року до 14 липня 2017 року), охоплюється періодом перевірки, однак у висновках акту перевірки констатується лише несвоєчасність перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. При перевірці використовувались відомості з інформаційних ресурсів ДФС, перевірялась звітність підприємства по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, головна книга по рахунку 651 (розрахунки по єдиному соціальному внеску). Жодних податкових повідомлень-рішень щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та нарахування штрафних санкцій, пені податковим органом за наслідками перевірки винесено не було.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасної сплати КП «Парки та сквери м. Луцька» ЄСВ, а тому ГУ ДФС у Волинській області правомірно прийнято рішення від 09 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким застосовано штраф у розмірі 99578,43 грн. та нараховано пеню у розмірі 56361,72 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Парки та сквери м. Луцька» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що вказані в розрахунку штрафної санкції розміри штрафів та пені уже були раніше нараховані КП «Парки та сквери м. Луцька» та сплачені у повному обсязі підприємством.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу в якому зазначено, що доводи підприємства про відсутність в акті перевірки від 12 жовтня 2017 року № 11250/03-20-13-08/37887516 посилання на порушення позивачем порядку нарахування та сплати єдиного внеску є безпідставними, оскільки пунктом 2 частини 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачено, що підставою для прийняття рішення є дані інформаційної системи органу доходів і зборів, а не акт перевірки. Також, безпідставним є твердження позивача про те, що ГУ ДФС у Волинській області оскаржуваним рішенням повторно зобов’язало підприємство сплатити штраф та нарахувало пеню, оскільки погашення позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску є в силу вимог вищевказаної Інструкції підставою для застосування штрафу на всю суму сплаченої недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 3 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 09 листопада 2017 року №0264041303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до КП «Парки та сквери м. Луцька» застосовано штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 99578,43 грн. та нараховано пеню у розмірі 56361,72 грн. (а.с.6).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 того ж Закону платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 вищевказаного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи вищенаведені норми, законодавцем визначено обов’язок платників єдиного внеску сплачувати його до 20-го числа щомісяця одночасно з виплатою заробітної плати. Несвоєчасно сплачений єдиний внесок вважається недоїмкою.

Частинами 10 та 11 ст. 25 вищевказаного Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 1 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно із п. 2 ч. 2 розділу VIІ тієї ж Інструкції відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

З матеріалів справи слідує, що КП “Парки та сквери м. Луцька” протягом 2015, 2016 та 2017 років несвоєчасно перераховувало до бюджету єдиний внесок, що підтверджується зворотнім боком облікової картки підприємства по єдиному внеску(а.с.59-88, 110-125).

В акті від 12 жовтня 2017 року №11250/03-20-13-08/37887516 документальної планової виїзної перевірки КП “Парки та сквери м. Луцька” з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 07 жовтня 2011 року по 30 червня 2017 року, військового збору за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2017 року, зазначено про наявну заборгованість підприємства зі сплати єдиного внеску станом на 30 червня 2017 року в сумі 481087,24 грн (а.с.40-57, пункт 3.3.4 акту).

04 липня 2017 року ГУ ДФС у Волинській області винесено вимогу про сплату недоїмки №Ю-5234-17, якою зобов’язано позивача сплатити суму боргу з ЄСВ станом на 30 червня 2017 року в загальному розмірі 485066,19 грн, в т.ч. недоїмка – 312622,88 грн, штраф – 168464,36 грн та пеня 3978,95 грн(а.с.134).

Згідно платіжного доручення № 1, КП “Парки та сквери м. Луцька” 13 липня 2017 року сплатило 490000,00 грн. ЄСВ до бюджету(а.с.135).

Відповідно до вимог п.2 ч. 2 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування погашення позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску є підставою для застосування штрафу на всю суму сплаченої недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

З розрахунку штрафної санкції слідує, що фінансові санкції відповідно до оскаржуваного рішення нараховані за період з 23 червня 2015 року по 14 липня 2017 року, тобто станом на дату погашення позивачем суми недоїмки (а.с.58).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятого ГУ ДФС у Волинській області рішення від 09 листопада 2017 року №0264041303, яким до КП “Парки та сквери м. Луцька” за несвоєчасну сплату ЄСВ застосовано штраф у розмірі 99578,43 грн та нараховано пеню у розмірі 56361,72 грн.

Щодо твердження апелянта про те, що ГУ ДФС у Волинській області оскаржуваним рішенням повторно зобов’язало підприємство сплатити штраф та нарахувало пеню, оскільки штраф і пеня сплачені по вимозі від 04 липня 2017 року №Ю-5234-17, то колегія суддів вважає таке безпідставним з наступних підстав.

Рішенням від 04 листопада 2016 року №0061001301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до КП “Парки та сквери м. Луцька” застосовано штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 192963,34 грн та нараховано пеню у розмірі 66329,62 грн(а.с.139). Із розрахунку штрафних санкцій до даного рішення слідує, що фінансові санкції нараховано за період з 22 липня 2014 року по 31 жовтня 2016 року(а.с.140-143).

Податковим органом протягом 2016-2017 років неодноразово виносились вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску (а.с.146-150), зокрема вимоги від 12 січня 2017 року №Ю-5234-17, від 02 лютого 2017 року №Ю-5234-17 та від 04 липня 2017 року №Ю-5234-17, які включали в себе, окрім недоїмки, вимогу про сплату штрафу та пені згідно з рішенням від 04 листопада 2016 року №0061001301.

З матеріалів справи слідує, що по вимозі від 04 липня 2017 року №Ю-5234-17 позивач сплатив залишок штрафних санкцій та пені, нарахованих рішенням від 04 листопада 2016 року №0061001301, тому відсутні підстави стверджувати, що згідно оскаржуваного рішення від 09 листопада 2017 року №0264041303 підприємство повторно притягнуте до відповідальності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Парки та сквери м. Луцька» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 803/1796/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року.