Постанова № 74670912, 14.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/15113/18 Суддя (судді) першої інстанції:

Савицький О.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Беспалова О.О., суддів: Губської О.А., Парінова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Головного управління пенсійного фонду у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, Головного управління пенсійного фонду у м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі у даній справі, на думку апелянта, не є суб'єктами владних повноважень, оскільки в аспекті визначення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та похідних від них розмірів пенсійного забезпечення військових пенсіонерів, Міноборони має лише обов'язок виконати норми, встановлені КМУ, а ГУ ПФУ наділений лише повноваженнями виконувати норми законодавства, якими врегульовано питання правильного обчислення пенсій.

На думку апелянта, оскільки даний спір виник внаслідок неправильного визначення позивачу тарифного коефіцієнту за посадою, з якої він звільнився, і неправильного визначення розміру пенсійного забезпечення, цей спір є приватно-правовим спором майнового характеру та повинен розглядатися в судах загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до Київського апеляційного адміністративного суду 05.06.2018 року, відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, зазначає, що вимоги позивача підсудні окружному адміністративному суду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Зі змісту позовних вимог, позивач просить суд: зобов'язати Міністерство Оборони України визнати його право на перерахунок і виплату пенсійного забезпечення; зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду у м. Києві перерахувати і виплатити пенсійне забезпечення згідно постанови КМ України №704 від 30.08.2017 року; зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України у м. Києві донарахувати та виплатити 4 879,00 грн. недоплаченої за квітень 2018 року пенсії.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, предмет позовних вимог ОСОБА_2 та суб'єктний склад учасників справи - підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, та його позовну заяву слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частини 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2.4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини - справа «Красношапка проти України» від 30 листопада 2006 року, «Єфименко проти України» від 18 липня 2006 року, які згідно до положень статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною, суд неодноразово наголошував, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?і;…&?р; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?д;…&gп;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини ( аналогія закону).

Таким чином, аналогія з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України передбачає необхідність передання справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для передання даного позову до адміністративного суду.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Головного управління пенсійного фонду у м.Києві про зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Беспалов

Суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 14.06.2018 р.)