Постанова № 74670828, 12.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 560/1335/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "07" серпня 2017 р. та додаткову постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій та рішення протиправними, стягнення шкоди , -

суддя в 1-й інстанції - Сидоренко З.С.,

час ухвалення постанови - не зазначено,

місце ухвалення постанови - м. Дубровиця,

дата складання повного тексту постанови не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив:

- визнати рішення ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по відмові в проведенні перегляду призначеної пенсії з врахуванням пільг наданих частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплати недоплачених сум протиправними;

- визнати дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по виплаті призначеної пенсії з 85% обмеженням протиправними;

- зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області виплатити суму недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу за період з 01 квітня 2016 року по грудень 2016 року включно на суму 17166,67 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 5373,04 грн. завданими неправомірними діями та рішеннями ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області;

- стягнути із ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судові витрати, понесені ним на час подання позову в сумі 1703,60 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10 листопада 2015 року йому призначено пенсію за віком, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку він отримує з 12 грудня 2015 року з 85 відсотковим обмеженням, передбаченим ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи обмеження протиправним, за захистом своїх прав звернувся до суду. 30 червня 2016 року Зарічненським районним судом Рівненської області ухвалено постанову, якою визнано протиправним виплату позивачу призначеної пенсії із 85 відсотковим обмеженням. Як до зазначеного судового рішення так і після, Пенсійним фондом виплачувалася позивачу пенсія в різних розмірах, але не в тих, про які він вказував у позовній заяві. Призначення пенсії без врахування вимог статей 56 та 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, змусило його до наступного звернення. На зазначене звернення, відповідачем відмовлено в перегляді призначеної пенсії позивачу виходячи з того, що розмір пенсії визначено у відповідності до ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та становить максимальне значення. Надбавка за стаж встановлена у відповідності до ст.28 цього ж Закону, а зазначена норма ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувалась до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При застосуванні ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія обмежується максимальною величиною 168,00 грн., а тому її обчислювати за ними недоцільно. Позивач вважає рішення відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні та законодавчі права. Вважає, що відповідач своїми діями заподіяв йому матеріальну шкоду у вигляді втрати частини законодавчо визначеної йому пенсії, яку він мав би отримувати при її своєчасному та повному призначенні та моральну шкоду.

12.06.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою по зміні розміру сум позовних вимог. Не змінюючи предмет позову та підстав, зазначав, що сума матеріальної шкоди в 5373,04 грн. відсутня через збільшення на цю ж суму розміру недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу, у зв'язку з чим зазначена сума недоплачених виплат становить не 17166,67 грн. а 22539,71 грн. яку і просив зобов"язати відповідача виплатити.

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано рішення ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по відмові в проведенні перегляду призначеної пенсії з врахуванням пільг наданих частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплати недоплачених сум протиправними.

Визнано дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по виплаті призначеної пенсії з 85% обмеженням протиправними.

Зобов'язано Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області виплатити суму недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу за період з 01 квітня 2016 року по грудень 2016 року, включно, на суму 17166,67 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят шість гривень 67 копійок).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1653,60 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні 60 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

28 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про прийняття судом додаткового рішення у даній адміністративній справі. Вимоги мотивував тим, що при ознайомленні із змістом постанови Дубровицького районного суду від 07.08.2017 року, виявив, що судом не розглянута його заява від 12.06.2017 року по зміні сум розміру позовних вимог.

Вказав, що він зменшив суму матеріальної шкоди на 5373,04 грн., збільшив суму недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсацію за втрату частини доходу на цю ж суму, не змінюючи предмет позову та підстави у зв'язку з чим сума недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу, що підлягає стягненню становить 22539,71 грн., а сума матеріальної шкоди в розмірі 5373,04 грн. відсутня.

Додатковою постановою від 14 листопада 2017 року, заяву ОСОБА_4 про прийняття судом додаткового судового рішення задоволено.

Резолютивну частину постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій та рішення протиправними, стягнення шкоди викладено наступним чином:

"Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати рішення ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по відмові в проведенні перегляду призначеної пенсії з врахуванням пільг наданих частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплати недоплачених сум протиправними.

Визнати дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по виплаті призначеної пенсії з 85% обмеженням протиправними.

Зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області виплатити суму недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу за період з 10 листопада 2015 року по грудень 2016 року включно на суму 22539,71 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять гривень 71 копійка).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_4 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1653,60 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні 60 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями (постановою та додатковою постановою) відповідачем у справі подані апеляційні скарги в яких, навівши ідентичні обґрунтування порушення судом норм матеріального і процесуального права просили скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Вимоги апеляційних скарги обґрунтовані тим, що Зарічненське об"єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області при відмові в перегляду призначеної пенсії ОСОБА_3 з урахуванням пільг, передбачених ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплат недоплачених сум діяло в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, а виходячи з наведеного не могли завдати позивачу душевних страждань.

Позивач в своїх відзивах зазначив, що доводи апеляційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, а тому є необґрунтованими.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиви на них, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.11.2015 року перебуває на обліку ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

27 вересня 2016 року та 17 жовтня 2016 року позивач звертався до відповідача із заявами про роз'яснення методу розрахунку призначеної йому пенсії та про проведення перерахунку пенсії з урахуванням вимог ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листами від 10 жовтня 2016 року №56/02-2 (а.с.25-27) та від 20 жовтня 2016 року №61/02-2 (а.с.29-30) відповідач повідомив позивача, про відсутність законодавчих підстав для задоволення його заяв про проведення перерахунку йому пенсії, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На обґрунтування відмови відповідачем зазначено, що норма ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за своїм змістом застосовувалася за ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою визначено порядок обчислення пенсії за віком до 01.01.2004 року - до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З набранням чинності даним Законом розмір пенсії за віком обчислюється з урахуванням індивідуальних коефіцієнтів страхового стажу та заробітної плати особи, а також показника середньої заробітної плати по країні, який, відповідно до цього Закону, враховується для обчислення пенсії.

Відповідачем також зауважено, що законодавством передбачено можливість обчислення лише частини пенсії позивача за період стажу до 01.01.2004 року із заробітної плати за 12 місяців роботи на радіоактивно забрудненій території, у тому числі з урахуванням норм ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, ця частина пенсії обмежується максимальною величиною 168,00 грн. (50,00 грн. х 3 - максимальний розмір пенсії + 12% - визначено ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-1 постанови КМ України від 20.11.2003 року №1783), тому обчислювати пенсію таким чином недоцільно так як розмір пенсійної виплати зменшиться. Також, відповідач вважає, що підстав для застосування ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для обчислення позивачу пенсії за віком немає.

Не погоджуючись з зазначеними висновками відповідача, позивач, 10 листопада 2016 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області зі скаргою.

28 листопада 2016 року за Вих.№Г-452/07,1-15 (а.с.42-43) Головним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області позивачу у задоволенні скарги відмовлено з аналогічних за змістом відповідям відповідача.

Зазначені обставини і слугували підставою для звернення позивача з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, з урахуванням обґрунтованості зазначеного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, тощо.

Абзац 2 преамбули Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у її редакції, чинній на день призначення пенсії позивачу, декларувалось, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Приписами статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій, зокрема, 3, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у її редакції, чинній як на день призначення пенсії, так і нині, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до, зокрема, категорії 3, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Суд враховує положення ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з якою статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи надає позивачу право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

З прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2004 року, зі змісту ст.6 та п.13 Прикінцевих його положень слідує що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Зазначеною нормою позивачу надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені загальним Законом - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач обрав умови, встановлені спеціальним Законом - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

До того ж, положення ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є аналогічним положенню ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з тією лише відмінністю, що вказує на право громадян на порядок доплати та підвищення пенсій визначених і законодавством, яке не входить в систему пенсійного забезпечення, тобто і на порядок, визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" прямо вказує на цей Закон.

Отже, ч.1 ст.6 зазначеного закону спростовує позицію відповідача, що норми Закона України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються лише до раніше діючого законодавства, а отже ч.2 ст.56 Закону застосовуються для визначення пенсії в повному об'ємі і для осіб, яким призначається пенсія і за діючим на даний час законодавством.

Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Статтею 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Водночас, порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлений, що є підставою для застосування судом аналогії закону на підставі частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тому суд дійшов висновку, що позивачеві, якому призначена пенсія на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, на дату звернення із відповідною заявою до відповідача, мав право на перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому рішення відповідача про відмову у проведенні такого перерахунку, правомірно визнано протиправним.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що для захисту порушеного права позивача слід визнати протиправними рішення відповідача, що полягають у відмові позивачу у проведенні перерахунку його пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, судом встановлено, що виплата пенсії позивачу проводиться з обмеженнями, встановленими ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якими для працюючих пенсіонерів у період роботи на інших посадах\роботах встановлено тимчасовий порядок її виплати, у розмірі 85 % призначеного розміру пенсії.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

30 червня 2016 року постановою Зарічненського районного суду Рівненської області, яка набрала законної сили 12 вересня 2016 року, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в частині визнання протиправним рішення відповідача щодо обмеження у виплаті пенсії позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року в розмірі 85% раніше призначеної пенсії.

Частиною 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що частина позовних вимог знаходиться за межами передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції станом на час звернення позивача до суду) шестимісячного строку звернення до суду.

За правилами ст. 100 КАС України (в редакції станом на час звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В свою чергу позовні вимоги не пов'язані з перерахунком пенсії на підставі відповідного Закону (де, як зазначає позивач) не повинні застосовуватися строки, а підставою звернення до суду є вимога щодо отримання пенсії з врахуванням відповідних доплат та компенсацій.

Проте, вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції наведених вище вимог законодавства не врахував, питання дотримання (пропуску) позивачем строку звернення до суду та поважності причин пропуску останнього (в разі його допущення) не дослідив. Наслідки пропуску строку звернення до суду судом першої інстанції також застосовані не були.

Відповідно до ст.319 КАС України (в чинній на даний час редакції), судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

Статтею 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 і 4 статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні судових рішень судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а тому оскаржувані постанова і додаткова постанова підлягають скасуванню, а вимоги в частині задоволення позовних вимог - зобов"язання відповідача провести виплати сум недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу за період з 10 листопада 2015 року по травень 2016 року слід залишити без розгляду.

Таким чином, виходячи з вимог позову, період, щодо якого повинно бути вирішено питання законності обрахування та виплати пенсії є червень - грудень 2016 року.

Крім того, щодо визначених судом в оскарженій постанові конкретної суми, що підлягає за розрахунками позивача виплаті відповідачем, то колегія суддів зазначає, що відповідно до дискреційних повноважень відповідача, її розрахунок повинен бути проведений безпосередньо самим відповідачем, тому визначена в постанові сума 17166,67 грн. за період як з 01 квітня 2016 року по грудень 2016 року, включно, з якою погодився і суд першої інстанції, також підлягає виключенню.

Щодо додаткового рішення.

У п.1 ч.1 ст.252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Відповідно до ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Наведений перелік підстав, за яких може бути постановлена додаткова постанова є вичерпним.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Так, в заяві від 28.08.2017р. ОСОБА_3 просив ухвалити додаткове рішення у даній справі. Заявник вказував, що судом першої інстанції не розглянута його заява від 12.06.2017р. по зміні сум розміру позовних вимог, якою позивач зменшив суму матеріальної шкоди на 5373,04 грн. збільшив суму недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсацію за втрату частини доходу на цю ж суму, не змінюючи предмет позову та підстави, у зв'язку з чим сума недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу, що підлягає стягненню становить 22539,71грн., а сума матеріальної шкоди в розмірі 5373,04 грн. відсутня.

Відповідно до змісту оскарженої постанови оцінка заяві про зміну розміру сум позовних вимог від 12.06.2017 року судом не надавалась і визначена заявником у ній вимога не розглядалась.

Колегія суддів вважає, що обставини, які зазначає позивач, не можуть бути підставами для винесення додаткового рішення.

До того ж, позивачем в заяві про зміну розміру сум позовних вимог було змінено і період як для виплати недоплаченої пенсії, який також, як зазначено вище, знаходиться поза межами строку звернення до суду.

Так, додатковою постановою збільшивши по відношенню до резолютивної частини основної постанови, період для здійснення відповідних виплат і визначену суму, суд тим самим змінив по суті основну постанову, якою, позовні вимоги задовольнялися частково у відповідно менших сумах і за визначений у постанові менший період. При тому, що зазначеною постановою у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи заяву позивача з зазначених підстав допустився помилки, а тому додаткова постанова від 14.11.2017 року підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, скасування постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 серпня 2017 року, в частині як періоду виплати так і визначеної судом суми, та, скасування додаткової постанови цього ж суду у даній справі від 14 листопада 2017 року. Позовні вимоги в частині періоду з 10 листопада 2015 року по травень 2016 року - залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "07" серпня 2017 р. в частині періоду та визначеної судом суми недоплаченої пенсії скасувати та в цій частині прийняти нову постанову.

Зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести нарахування та виплату сум недоплаченої пенсії, доплат до неї та компенсації за втрату частини доходу за період з 01 червня 2016 року по грудень 2016 року.

В частині періоду з 10 листопада 2015 року по травень 2016 року, включно, позовні вимоги залишити без розгляду.

У решті постанову залишити без змін.

Додаткову постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис) М.М. Капустинський

судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "13" червня 2018 р.

З оригіналом згідно: суддя _______ М.М. Капустинський