Ухвала суду № 74670373, 13.06.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/786/18

Провадження №2/193/357/18

У Х В А Л А

13 червня 2018 року смт.Софіївка

суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кащук Д.А. ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Сігма Автолізинг" про визнання договору недійсним та стягнення коштів (в порядку Закону України "Про захист прав споживачів"),-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Сігма Автолізинг" визнання договору недійсним та стягнення коштів (в порядку Закону України "Про захист прав споживачів"), в якій просить суд визнати договір фінансового лізингу №01711 від 03.01.2018 року, укладений між ТОВ "Сігма Автолізинг" та ОСОБА_1 - недійсним, а також стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 79589,00 грн. Позов заявлено з підстав порушення зобов'язання та з метою захисту порушених прав в судовому порядку, оскільки таке право оспорюється та не визнається іншою особою.

Вважаю, що дану позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4, п.2 ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 р. (з наступними змінами) у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, тобто за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 704,80 гривень та за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8810 грн.).

Проте, позивачем не додержано наведену вище вимогу закону та не сплачено судовий збір, однак позивач посилається на законодавство про захист прав споживача.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлений вичерпний перелік осіб, що мають звільнені від сплати судового збору, і споживачі до цієї категорії чинною редакцією закону не віднесені.

Між тим, ст.22 ч.3 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст.1 ч.1 п.22 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Ураховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Відтак, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

У зв'язку цим, застосування Закону № 1023-XII до правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному Законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Сформульована правова позиція узгоджується і з практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).

Як вбачається із змісту позову, правовідносини, які виникли між сторонами за позовом, не в повній мірі підпадають під дію Закону про захист прав споживачів послуг, а відтак вищевказаний позов підлягає оплаті судовим збором у встановленому законом розмірі.

У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Сігма Автолізинг" про визнання договору недійсним та стягнення коштів (в порядку Закону України "Про захист прав споживачів") - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали суду у встановлений термін заява буде вважатися неподаною і буде повернута.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя Д.А. Кащук