Постанова № 74669959, 13.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 569/13161/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"13" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Єфремової О.С.,

представника апелянта ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "29" січня 2018 р. (судове рішення ухвалене суддею Харечка С.П. в м.Рівне, відомості про час ухвалення судового рішення та дату складання повного тексту рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_4 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вище вказаним позовом в якому просила визнати незаконною бездіяльність Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яка полягає у відмові зарахувати спеціальний стаж та призначити пенсію за вислугою років; зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати спеціальний трудовий стаж з 02.07.2007 року по 26.10.2011 року на посаді медсестри в ТОВ "Сінево Україна" та призначити пенсію за вислугою років.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволенно.

Визнано незаконною бездіяльність Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яка полягає у відмові зарахувати спеціальний стаж та призначити ОСОБА_4 пенсію за вислугою років.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати ОСОБА_4 спеціальний трудовий стаж з 02.07.2007 року по 26.10.2011 року на посаді медсестри в ТОВ "Сінево Україна" та призначити пенсію за вислугою років.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулося до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 02.07.2007 року по 26.10.2011 року працювала на посаді медсестри в ТОВ «Сінево Україна».

В січні 2017 року позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою та трудовою книжкою про зарахування спеціального стажу та за призначенням її пенсії за вислугою років.

Однак від ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області ОСОБА_4 отримала відповідь від 14.03.2017 року, в якій було вказано, що зарахувати період роботи в зазначеному товаристві до спеціального стажу немає підстав, оскільки переліком закладів охорони здоров'я України від 28.10.2002 року №385 товариство з обмеженою відповідністю не передбачено.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач pвернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений законодавством України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.

Порядок обчислення спеціального стажу та умов, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, регламентовані Законом України від 05.11.91 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення за наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Разом з тим відповідно до примітки 2 до Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 цих Основ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

Таким чином, приватне підприємство офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 16.09.2015 року №21-1633а15.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Сінево Україна" пройшла акредитацію лише у 2016 році (а.с.47). Так, листом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №Б-24/02.4-15 від 14.03.2017 року згідно з відомостями Єдиного державного реєстру Діагностичний центр ТзОВ "Сінево України" являється структурним підрозділом ТзОВ "Сінево Україна". Відповідно до акредитаційного сертифіката, як заклад охорони здоров'я акредитовано Діагностичний центр ТзОВ "Сінево Україна" з 17.03.2016 року по 17.03.2019 року.

Оскільки копіями документів, які долучені до звернення не підтверджено акредитацію ТзОВ "Сінево України" як закладу охорони здоров'я у період з 02.07.2007 року по 26.10.2011 року (період роботи ОСОБА_4), то зараховувати період роботи в зазначеному товаристві до спеціального стажу за поданими документами немає підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла такого правового висновку, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах медичних працівників у закладах, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації.

Таким чином, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження того, що в спірний період роботи позивач працював на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений законодавством України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи .

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, внаслідок чого рішення суду ухвалено не у відповідності до норм матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового, у відповідності до ст.317 КАС України, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "29" січня 2018 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "13" червня 2018 р.