Рішення № 74669898, 14.06.2018, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/574/16-ц

Номер провадження 2/350/9/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Левицького Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта- Банк" про визнання недійсними договорів, суд –

В С Т АН О В И В:

У своїй позовній заяві представник "Дельта Банк" просить суд ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором стягнути з відповідачів 70186,99 гривень, з яких: 43558,80 гривень - тіло кредиту, 5369 гривень - відсотки, 3632,04 - комісія, 17523,52 - пеня, 103,63-сума за ставкою 3% річних та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 26 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 370-014/ФКВ-8, за яким ОСОБА_1 надано кредит у сумі 12145 доларів США строком до 25 вересня 2015 року, зі сплатою 9.90 % річних. На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 26 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 370-014/Zфпор-08, за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком у повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_1Й, які виникають з кредитного договору. Умови кредитного договору боржник не виконує, внаслідок чого станом на 30 березня 2016 року в нього утворилася заборгованість в сумі 70186,99 гривень, з яких: 43558,80 гривень - тіло кредиту, 5369 гривень - відсотки, 3632,04 - комісія, 17523,52 - пеня, 103,63-сума за ставкою 3% річних, яку позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

09 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Дельта Банк" з зустрічною позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до нього у зв’язку з повним виконанням зобов’язання. У зв’язку із спливом позовної давності відмовити в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до нього за ст.257 ЦК, до поручителя ОСОБА_3- за ч.4 ст.559 ЦК( т.1,а.с.223-238).

24 лютого 2017 року ОСОБА_1 надав суду нову редакцію зустрічної позовної заяви, в якій просив визнати, що він, ОСОБА_1, належним чином виконав свої зобов'язання та сплатив всю суму грошових коштів за кредитним договором, у відповідності до ст.599 Цивільного Кодексу України. Визнати недійсними, на даний час кредитний договір № 370-014/ФКВ-8 від 26.09.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_1 та договір поруки № 370-014/Zфпор-08від 26.09.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_2С.(т.2,а.с.60-74)

02 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про сплив позовної давності. Заява вмотивована тим, що 08 жовтня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" звертався в Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області з вимогою про стягнення заборгованості. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт виникнення у банку права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Вважає, що до даних правовідносин слід застосувати загальну позовну давність, оскільки з моменту звернення до суду - 08 жовтня 2012 року позивач змінив строк виконання основного зобов’язання. Вважає, що кредитор пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся до його з позовом до нього тільки 07 квітня 2016 року. Крім того, позивач не пред’явив позов до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання, таким чином договір поруки є припиненим. Просив визнати вказані договори недійсними.(Т.2, а.с.80-82)

11 травня 2017 року представником позивача ПАТ "Дельта Банк" подано заперечення на зустрічний позов. У запереченні на позов зазначив, що посилання ОСОБА_1, про застосування строків позовної давності є безпідставними та незаконними. Представник банку вважає, що в заявленому у 2012 році в Калуський міськрайонний суд позові банку до ОСОБА_4 було відмовлено, оскільки прострочена заборгованість на той момент була погашена. В рішенні від 06 грудня 2012 року суд встановив також той факт, що оскільки відповідачем виконуються взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту згідно графіку, погашено заборговану комісію у строки передбачені кредитним договором, то підстав для дострокового стягнення заборгованості немає. Тобто вимогу про дострокове повернення коштів застосовано не було. Сума заборгованості наведена в розрахунку заборгованості на момент звернення банком до суду відповідачем не спростована. Просив відмовити в задоволенні зустрічного позову (т.2 а.с.90-91).

В судове засідання представниця ПАТ "Дельта Банк" за дорученням ОСОБА_5 не прибула, направила суду заяву про розгляд справи у її відсутності, свій позов підтримала, вимоги зустрічного позову не визнала.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3С.в судове засідання не прибули, направили суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності, позов банку не визнали, свої вимоги підтримали. Просили застосувати строк позовної давності. ОСОБА_1 в заяві просив застосувати положення про прострочення кредитора.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10. 2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У своїй позовній заяві, представник банку просить стягнути заборгованість за кредитом, яка включає тіло кредиту, відсотки, комісію, пеню, 3% річних.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто, положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаєть.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Банк ставить вимогу про солідарне стягнення заборгованості.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У запереченні на позовну заяву ОСОБА_1 посилається на те, що між ним та АТ «Дельта Банк» не був укладений новий або додатковий кредитний договір, про що встановлено кредитним договором. З 30.06.2010 року по даний час його, ОСОБА_1, і поручителя ОСОБА_3, у встановленому законом порядку у письмовій формі, згідно кредитного договору та договору поруки, не повідомили про те, що 30.06.2010 року між TOB «Укрпромбанк», AT «Дельта-Банк» та НБУ було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB «Укрпромбанк» на користь AT «Дельта-Банк», що є грубим порушенням законодавства України та пункту 7.11 кредитного договору № 370-014/ФКВ-08. Тобто, у даному випадку є прострочення кредитора.

Крім того, 08.09.2012 року ПАТ «Дельта Банк» до нього, ОСОБА_1, по кредитних зобов'язаннях було направлено досудову вимогу, про наявну прострочену заборгованість.

Також, 08.10.2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся в Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з нього, ОСОБА_1 06.12.2012 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області прийняв рішення про відмову в задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за безпідставністю позовних вимог. Рішення набрало законної сили 16.12.2012 року. ПАТ «Дельта-Банк» не оскаржував дане рішення. Вважає, що оскільки ПАТ «Дельта Банк» звертався із вимогою до нього про дострокове повернення всієї суми кредитних коштів, тим самим змінив строк кредитних зобов'язань в повному обсязі.

Крім того зазначив, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Отже, вважає ОСОБА_1, договір поруки є припинений з підстав передбачених ч.4 ст.559 ЦКУ оскільки строк дії договору поруки укладеного між банком і ОСОБА_2, як поручителем, не встановлений. Вважає, що умови договору проте що він діє до повного виконання зобов'язань боржника чи поручителя п.10 договору поруки, не є встановлення дії договору поруки.

Згідно п.6.2. кредитного договору №370-014/ФКВ-08 позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку повернути суму заборгованості, що залишилася, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором, тобто дострокове повернення кредиту.

Згідно вище зазначеного, датою зміни строку виконання зобов'язання наступило - 08.10.2012 року, плюс 30 календарних днів (згідно кредитного договору), то днем настання строку виконання основного зобов'язання можна вважати 08.11.2012 року, це для поручителя.

Днем настання строку виконання основного зобов'язання з якого починається відлік, є 16.12.2012 року, коли рішення Калуського міськрайонного суду вступив в закону силу.

Оскільки протягом 3-х років кредитного зобов'язання в повному обсязі, тобто з 16.12.2012 року по 16.12.2015 року кредитор за спірним кредитним зобов'язанням не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з нього, ОСОБА_1, а також укласти додатковий договір, а звернувся до суду лише 07.04.2016 року, то строк позовної давності пропущено.

На момент ухвалення рішення 06.12.2012 року вже діяла заборона на видачу кредитів в іноземній валюті, а ПАТ «Дельта Банк» не заключив із ним додаткового договору, і не звернувся до суду, щоб його зобов'язати заключити інший договір, або заключити інше зобов'язання, знаючи про те що кредити в іноземній валюті на той час були заборонені. Таким чином вважає, що його нові кредитні зобов'язання виникли після рішення Калуського міськрайонного суду 06.12.2012 року і сума кредитних зобов'язань становила 41835 (сорок одна тисяча вісімсот тридцять п'ять ) гривень 63 коп., без відсотків, комісій та інших виплат.

Крім того, у запереченні на позов ОСОБА_1, вказує, що банк порушив умови кредитного договору і свої кредитні зобов'язання, а він на відміну від них не порушував умови кредитного зобов'язання виконував належним чином. В період з жовтня 2012 року і по даний час він проплатив 44 235,26 грн. Крім цього сума переоплати заборгованості перед банком становить 2400 грн. Дану суму коштів він проплатив в касу ПАТ «Дельта Банк», що не було передбачено ніякими договорами, але він свої кредитні зобов'язання виконав належним чином і в повному обсязі.

Вказав, що кредитний договір № 370-014/ФКВ-8, за яким йому надано кредит у сумі 12145 доларів США строком до 25 вересня 2015 року, зі сплатою 9.90 % річних укладений з грубим порушенням законодавства України, та не відповідає вимогам Закону україни « Про захист прав споживачів». Банком його було обмануто, оскільки він не ознайомлений з ризиками валютного кредитування. З таких підстав, просив визнати кредитний договір недійсним, та визнати недійсним договір поруки (т.1, а.с.97-116).

У зустрічній позовній від 09 лютого 2017 року (Т.1 а.с.223-238) та в поданій 24 лютого 2017 року до суду новій редакції зустрічної позовної заяви (т.2.а.с.60-74), ОСОБА_1, з викладених мотивів у запереченні на позовну заяву, просив визнати, що він, ОСОБА_1, належним чином виконав свої зобов'язання та сплатив всю суму грошових коштів за кредитним договором, у відповідності до ст.599 Цивільного Кодексу України та визнати недійсними кредитний договір № 370-014/ФКВ-8 від 26.09.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_1 та договір поруки № 370-014/Zфпор-08від 26.09.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2С

З матеріалів справи, судом встановлено, що 26 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1Й було укладено кредитний договір № 370-014/ФКВ-8, за яким ОСОБА_1 надано кредит у сумі 12145 доларів США строком до 25 вересня 2015 року, зі сплатою 9.90 % річних (а.с.7-13).

Відповідно п.2.4 договору - погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця частками у розмірі не менш як 144,58 доларів США по 20-те число включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за мясяцем отримання кредиту;

Пункт 3.1 Виконання ОСОБА_6 зобов'язань за цим Договором ( повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується заставою автомобіля Skoda Fabia, реєстраційний номер AT 43 5 5АР, власник ОСОБА_1, порукою фізичної особи ОСОБА_2 (паспорт серії СС №272728 виданий Рожнятівським Рв УМВС в Івано-Франківській області, 17.03.1997р).

Пункт 3.2 Виконання умов забезпечення зобов'язань за цим договором означає належне оформлення правочину застави та іншого забезпечення ( поруки, гарантії тощо) у випадку його наявності, що включає підписання кожного договору уповноваженою особою Банку та ОСОБА_6 та / або майновим поручителем/поручителем ОСОБА_6, його нотаріальне посвідчення (у випадках, передбачених умовами договору), проведення (здійснення) встановленої чинним законодавством договором процедури реєстрації відносин застави ( поруки, гарантії, інших видів забезпечення) , передачу предмета застави у володіння заставодержателя чи третьої особи (якщо це не передбачено відповідним договором), тобто здійснення позичальником (заставодавецем, гарантом, поручителем, майновим поручителем) всіх необхідних дій, що дозволяють договору застави ( поруки, гарантії, іншому договору забезпечення) набути чинності, та встановити пріоритет Банку на предмет застави, а також належне виконання обов'язків за договором (-ами) застави протягом його (їх) дії.

Пункт 5.1. Сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Пункт 7.3. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань.

Пункт 7.7. Всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових договорів до цього договору або шляхом надіслання Банком ОСОБА_6 повідомлення у випадку, передбаченому п. 6.1. цього договору. Пункту 7.11. Всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у разі якщо вони здійснені в письмовій формі за підписом уповноваженого представника Банку/ підписом ОСОБА_6, тобто Сторони, що відправила повідомлення, засвідченої печаткою ( для повідомлення Банку) та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або повідомлення, засвідченої печаткою ( для повідомлень Банку) та надіслані рекомендованим листом, кур'єром , телеграфом , або вручені особисто за адресами, зазначеними в цьому Договорі, а у випадку передбаченому п. 4.2.4. за адресою ОСОБА_6, зазначеною у відповідному повідомленні. Датою надіслання таких повідомлень буде вважатися дата поштового штемпеля відділення зв'язку відправника.

Копія заяви на видачу готівки від 26 вересня 2008 року свідчить про те, що ОСОБА_1Й згідно кредитного договору № 370-014/ФКВ-8 від 26.09.2008 року отримав від кредитора -12145,00 доларів США (а.с.85-88).

У забезпечення виконання зазначеного договору 26 вересня 2018 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2С укладено договір поруки № 370-014/Zфпор-08, за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком у повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_1Й, які виникають з кредитного договору (а.с.16).

Згідно п.3 договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

Пунктом 10 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ТОВ «Український промисловий банк» на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь АТ «Дельта Банку» від 30 червня 2010 року (а.с.24- 28).

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору станом на 30 березня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі- 70186,99 гривень, з яких: 43558,80 гривень - тіло кредиту, 5369 гривень - відсотки, 3632,04 - комісія, 17523,52 - пеня, 103,63-сума за ставкою 3% річних (а.с.21-23). Розрахунок пені здійснено в межах річного терміну.

Будь-яких доказів, які б спрстували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачів за вказаним кредитним договором, суду не представлено.

ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, та заявляючи зустрічний позов посилався на те, що банк, уже звертався з позовом до нього про стягнення боргу в 2012 році, тому повторне звернення з вимогою вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором через чотири роки є поза межами позовної давності.

Однак з таким твердженням не можна погодитись, виходячи з наступоного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зі змісту кредитного та договору поруки суд встановив, що сторони визначили як строк дії договору - до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором, що відповідає правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-691цс16.

Як вбачається з копії рішення Калуського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року суд встановив також той факт, що оскільки відповідачем виконуються взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту згідно графіку, погашено заборговану комісію у строки передбачені Кредитним договором, то підстав для дострокового стягнення заборгованості немає. Тобто вимогу про дострокове повернення коштів застосовано не було. (т.1а.с. 96- зворот).

Суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду з вказаним позовом виникло з кредитних зобов’язань, крім того у задоволенні позову було відмовлено.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору № 370-014/ФКВ-8 від 26.09.2008 року та позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29.09.2015 р. у справі № 6-1206цс15 слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що здійснення проплат після винесення рішення суду не є визнанням заборгованості, а ПАТ «Дельта Банк» є простроченим кредитором, оскільки він не повідомлений до цього часу про зміну кредитора. Такі посилання ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки про існування рішення від 2012 року за позовом нового кредитора- ПАТ «Дельта Банк», він знав та заборгованість погасив. Крім того, листом №465/10 від 05 липня 2010 року ОСОБА_1 було повідомлено належним чином про зміну кредитора.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкції. ОСОБА_1 неодноразово вносив проплату за кредитним договором, підтвердив визнання наявної заборгованості за договором. Дану суму коштів він проплачував в касу ПАТ «Дельта Банк», що йому було запропоновано у листі.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, то такі до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положенням ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не довів обставини щодо підтвердження недійсності кредитного договору та договору поруки. Договори укладені у повіній відповідності до чинного на момент укладення законодавства України, тому його вимоги є безпідставними.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, враховуючи надані сторонами на підтвердження та заперечення позовних вимог докази, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Дельта Банк" слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 70186,99 гривень, з яких: 43558,80 гривень - тіло кредиту, 5369 гривень - відсотки, 3632,04 - комісія, 17523,52 - пеня, 103,63-сума за ставкою 3% річних.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 209, 212, 214-215, 296 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІПН2578423121 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 70186,99 гривень, з яких: 43558,80 гривень –тіло кредиту, 5369 гривень –відсотки, 3632,04 –комісія, 17523,52 –пеня, 103,63 - сума за ставкою 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк"- 1378 гривень судових витрат.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними договорів відмовити .

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: