Постанова № 74669703, 13.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5815/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року (м.Харків, головуючий суддя І інстанції Старосєльцева О.В., повний текст складено 26.02.2018 року) по справі № 820/5815/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" (далі –ТОВ "МІДАС ОІЛ"), звернувся до суду із позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі – Харківське управління ОВПП ДФС), в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2017 року. (а.с.5-8)

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на 30.08.2017р. - граничну дату оплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2017р. - мав на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, достатню для перерахування до бюджету 2531703,00 грн. Крім того, 30.08.2017р. позивачем було ініційовано переказ на цей рахунок додаткової суми коштів у розмірі 540000,00 грн. Проте, контролюючий орган помилково визнав датою платежу 31.08.2017р. і у зв’язку з цим застосував штраф у розмірі 10% несвоєчасно оплаченої суми податку (53323,28 грн.).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі № 820/5815/17 залишено без задоволення адміністративний позов. (а.с.78-80)

Не погодившись із судовим рішенням, ТОВ "МІДАС ОІЛ" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити адміністративний позов. (а.с.117-123)

В обґрунтування апеляційної скарги вказано про те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки виконання платником податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Крім того зазначив, що штрафні санкції та пеня, передбачені Податковим кодексом України, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників – сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.

Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "МІДАС ОІЛ" 17.08.2017 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року, відповідно до якої підприємством задекларовано до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 2531703 грн. (а.с.13-14)

За наслідками камеральної перевірки ТОВ "МІДАС ОІЛ" щодо своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 30.08.2017 по 31.08.2017 податковим органом складено акт від 30.10.2017 №80/28-10-50-09-08/39363828, яким встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (далі – ПК України) граничних строків сплати суми самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ). Зокрема, граничним строком сплати зазначеного грошового зобов’язання з ПДВ є 30.08.2017 року. Однак, частину задекларованого грошового зобов’язання, а саме 533232,80 грн., підприємством сплачено 31.08.2017 року, тобто, із пропуском встановленого строку сплати. . (а.с.9-10)

На підставі висновків перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000405009 від 17.11.2017 року, яким, за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 533232,80 грн., зобов’язано ТОВ "МІДАС ОІЛ" сплатити штраф у розмірі 10%, а саме: 53323,28 грн. (а.с.11-12)

Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем в якості доказів документи не містять жодних відомостей про розмір залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. В той же час, саме кошти платника податків, розміщені на рахунку в СЕА ПДВ (а не інші величини як-то: сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні тощо) можуть бути спрямовані на виконання податкового обов’язку у спосіб перераховування коштів до бюджет.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивач при оформленні 30.08.2017 року відповідного платіжного документа самостійно включив реквізит – “виконати в після операційний час”.

Щодо посилання позивача на суму у 801809,76грн., суд першої інстанції вказав, що ця сума є показником суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні, а не показником суми безготівкових коштів, котрі можуть бути спрямовані на оплату узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п.126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "МІДАС ОІЛ" не ставиться під сумнів правомірність проведення камеральної перевірки стосовно нього щодо своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ за період з 30.08.2017 по 31.08.2017.

Згідно із п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

В свою чергу, положеннями п.203.1 ст.203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

ТОВ "МІДАС ОІЛ" 17.08.2017 року було подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2017 року, тобто у строки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, згідно із п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями п.200.1 ст.200 пК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, сума грошового зобов'язання у розмірі 2531703 грн., визначена ТОВ "МІДАС ОІЛ" у податковій декларації з ПДВ за липень 2017 року, є узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями ст.31 ПК України визначено особливості визначення строку сплати податку та збору.

Так, згідно із п.31.1 даної статті ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідо до п.31.3 ст.31 ПК України строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із вказаного, останнім (граничним) днем сплати вищезазначеного грошового зобов’язання ТОВ "МІДАС ОІЛ" з ПДВ є 30.08.2017 року.

Щодо посилання апелянта на долучені до матеріалів справи витяги (а.с.15-18, 62-63), як доказ наявності на рахунках платника у системі електронного адміністрування ПДВ коштів у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету, і, як наслідок, незастосування штрафних санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 п.200.2 ст.200 ПК України для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно із п.200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.200-1.2 ст.200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

Положеннями п.200-1.4 ст.200-1 ПК України передбачено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4 1 статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до п.200-1.5 ст.200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

Колегія суддів відмічає, що долучені до матеріалів справи витяги (а.с.15-18, 62-63), як слідує із їх назви, стосуються лише сум податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, із змісту вказаних витягів слідує, що в них зазначено суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також складові елементи, виходячи із яких така сума була розрахована, в тому числі, загальна сума поповнення з рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, а не наявна сума коштів на рахунках платника у системі електронного адміністрування ПДВ.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме кошти платника податків, розміщені на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, а не інші величини (наприклад: сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні тощо), можуть бути спрямовані на виконання податкового обов’язку шляхом перерахування коштів до бюджету.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що станом на 28.08.2017 року (а.с.42-44, 72-73) залишок безготівкових коштів позивача на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ складав 1992444,31грн. В період з 29.08.2017 року по 30.08.2017 року цей залишок не поповнювався. А отже, даної суми коштів вистачило лише для оплати частини узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної платником у податковій декларації з ПДВ за липень 2017 року.

В подальшому, 31.08.2017 року кошти у розмірі 540000,00 грн. (платіжне доручення №145 від 30.08.2017 року) надійшли на рахунок ТОВ "МІДАС ОІЛ" в системі електронного адміністрування ПДВ і цього ж дня були перераховані до державного бюджету в рахунок погашення неоплаченого залишку податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації за липень 2017 року в сумі 533232,80 грн.

Щодо посилання апелянта на платіжне доручення №145 від 30.08.2017 року на суму 540000,00 грн. (а.с.21) та положення договору банківського рахунку №265867783 від 18.05.2017 року (а.с.124-133), як на підставу звільнення позивача від відповідальності щодо несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.129.6 ст.139 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно із п.1.30 ст.1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон №2346) платіжне доручення – це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Положеннями п.1.24 ст.1 Закону №2346 передбачено, що переказ коштів (далі - переказ) – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до ст.8 Закону №2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1 - 8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті.

Учасники платіжної системи мають забезпечити пересилання паперових документів на переказ у межах України у строк до семи робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів.

Згідно із п.п.1 п.21.1 ст.21 Закону №2346 ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону №2346 під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно із п.22.5 ст.22 Закону №2346 подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "МІДАС ОІЛ" 30.08.2017 року було направлено засобами електронного зв’язку платіжне доручення №145 на суму 540000,00 грн., яке було одержано банком того ж дня. (а.с.21, 61)

В той же час, відповідна сума коштів була перерахована на рахунок Державного казначейства України лише 31.08.2017 року, тобто поза межами граничного строку на оплату відповідної суми грошового зобов’язання з ПДВ за податковою декларацією липня 2017р. (а.с.61)

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону №2346 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно із п.30.2 ст.30 даного Закону банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

При цьому, положеннями п.1.21 та 1.22 ст.1 Закону №2346 передбачено, що операційний день – це частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час – це частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "МІДАС ОІЛ" самостійно включено до платіжного доручення №145 від 30.08.2017 року реквізит “виконати в після операційний час”. (а.с.21)

Відповідно до п.22.8 ст.22 Закону №2346 розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Апелянтом надано до матеріалів справи копію ОСОБА_5 банківського рахунку №265867783 від 18.05.2017 року (далі – Договір) (а.с.124-133), відповідно до умов якого ПАТ «ПУМБ» (далі – ОСОБА_5) відкриває ТОВ "МІДАС ОІЛ" (далі – Клієнт) рахунок №2600133967 у гривні, у доларах США, у Євро та здійснює його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Так, положеннями пп.2.1.2 та 2.1.4 ОСОБА_5 передбачено, що ОСОБА_5 зобов'язується:

приймати розрахункові документи, оформлені Клієнтом, протягом встановленого Банком операційного часу. У разі зміни операційного часу ОСОБА_5 повідомляє про це Клієнтів не пізніше , ніж за 1 робочий день до набуття цими змінами чинності;

своєчасно здійснювати розрахункові операції у відповідності до вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», інших законів та нормативних актів, у тому числі Національного банку України, що регламентують порядок здійснення розрахункових операцій за поточними рахунками Клієнтів.

Відповідно до пп.5.1 та 5.2 ОСОБА_5 розрахунки проводяться в готівковій і безготівковій формах у відповідності до правил, встановлених законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України.

Клієнт застосовує всі види розрахункових документів, передбачених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативними актами Національного банку України.

Згідно із п.8.1.1 ОСОБА_5 здійснює прийом електронних документів Клієнта, переданих за допомогою Системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» цілодобово.

При цьому, положеннями п.8.1.2 ОСОБА_5 передбачено, що платіжні доручення, надіслані за допомогою Системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» протягом операційного часу, ОСОБА_5 виконує в той же операційний день. Платіжні доручення, що надійшли після операційного часу, ОСОБА_5 виконує наступного операційного дня.

Платіжні доручення з відміткою про проведення в після операційний час, що надійшли до Банку після операційного часу, ОСОБА_5 виконує в той же операційний день.

Колегія суддів зазначає, що як із платіжного доручення №145 від 30.08.2017 року (а.с.21), так і із довідки банку (а.с.61), вбачається лише дата отримання банком вказаного платіжного доручення, а саме 30.08.2017 року. Проте, з зазначеної довідки неможливо встановити час отримання банком даного платіжного доручення, зокрема, чи припадає цей час на операційний день або час роботи банку, оскільки саме від цього залежить наявність або відсутність обов’язку банку виконати відповідне доручення ТОВ "МІДАС ОІЛ" на переказ грошових коштів на рахунок Державного казначейства України протягом операційного дня 30.08.2017 року чи наступного дня 31.08.2017 року.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції про не обгрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та прийнято законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача - відсутні.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" – залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі № 820/5815/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 червня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8