Постанова № 74669493, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2821/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, ухвалене суддею Подлісною І.М. в місті Тернополі о 15 год. 30 хв. у справі № 819/159/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати неправомірною відмову відповідача щодо призначення пенсії державного службовця та зобов’язати відповідача провести призначення та виплату пенсії державного службовця з 27.10.2017 року.

На підтвердження позовних вимог позивач покликається на те, що звернувся з заявою до відповідача у якій просив перевести його із пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», однак, відповідачем йому було відмовлено у призначенні такої пенсії та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця, період роботи в податковій службі з 20.06.1990 року по 26.03.2009 року та з 27.03.2009 року по 06.10.2015 року. Позивач вважає таку відмову незаконною, зазначає, що був прийнятий з 20 червня 1990 року на посаду начальника відділу податків з населення, заступник начальника інспекції ОСОБА_2 державної податкової служби та 03 березня 1995 року прийняв присягу державного службовця. Додатково зазначає, що всі відрахування із заробітної плати проводилися як державному службовцю, сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому у переведенні на пенсію державного службовця.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в призначенні пенсії державного службовця ОСОБА_1, викладену у листі № 56/01 від 03.01.2018 року неправомірною.

Зобов'язано ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 27.10.2017 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1409, 60 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області покликається на те, що підлягають до зарахування, як стаж роботи на державній службі роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», а у випадку позивача це періоди роботи - в Тернопільському міському фінансовому відділі з 30.07.1980 року по 19.06.1990 року та в органах податкової служби - з 14.06.2013 року по 31.12.2013 року, тобто 10 років 5 місяців 8 днів.

Оскільки учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, справу розглянуто у порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 20 червня 1990 року по 05 жовтня 2015 року, тобто 25 років 03 місяців 16 днів, обіймав різні посади в органах державної податкової служби. За період роботи в органах податкової служби ОСОБА_1 присвоєно спеціальні звання: 28.10.1992 року - радник податкової служби ІІ рангу, 11.05.2004 року - радник податкової служби І рангу, 12.06.2013 року - присвоєно 12 ранг державного службовця, 31.12.2013 року - радник податкової та митної служби І рангу. 05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з посади за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, відповідно до ст.38 КЗпП України.

ОСОБА_1 27 жовтня 2017 року звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою про перехід із призначеної 07.10.2015 пенсії за віком на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.

Листом від 03 січня 2018 року № 56/01 ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування зазначеного рішення вказано, що період роботи ОСОБА_1 з 20.06.1990 року по 26.03.2009 року та з 27.03.2009 року по 06.10.2015 року в органах податкової служби не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки, згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України, статтею 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990 року та постановами Кабінету Міністрів України, якщо посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, то ці посади не належить до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.051994 року №28 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» та абз. 1, 2 пункту 344.1 статті 344 ПК України до стажу державної служби зараховується робота в апараті державної податкової служби.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII - втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону№889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

На підставі аналізу статті 25 Закону України «Про державну службу», судом встановлено, що посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному статтею 25 Закону №3723 відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише статтею 25 Закону України «Про державну службу», але й актами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Постановою Кабінет Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби» (діючого до набрання законної сили Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Враховуючи наведене, апеляційним судом встановлено те, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про те що період роботи позивача з 20.06.1990 року по 26.03.2009 року та з 27.03.2009 року по 06.10.2015 року на посадах в органах державної податкової служби відповідачем протиправно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.

За наведених обставин, відмова Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в переведенні позивача згідно з його заявою із пенсії за віком на пенсію державного службовця є неправомірною, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись 229, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року в справі № 819/158/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 13.06.2018 року