Постанова № 74669464, 13.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16894/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання бездіяльності протиправною, визнання нечинним та скасування розпорядження від 18.07.2017 року №3209, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання бездіяльності протиправною, визнання нечинним та скасування розпорядження від 18.07.2017 року №3209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2018 відкрито скорочене провадження у справі (без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2018, з урахуванням викладених позивачем у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження обставин, відмовлено у задоволенні вказаного клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання у справі на 01.03.2018 року.

26.02.2018 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (направлена засобами поштового зв'язку 22.02.2018, згідно з поштовим штемпелем).

У судовому засіданні 27.03.2018 року вказану заяву не прийнято до розгляду та повернуто заявнику на підставі ч. 7 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність доказів направлення її копії іншим учасникам справи.

У судовому засіданні 17 квітня 2018 року позивачем подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання суду доказів надіслання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог. В обґрунтування вказаної заяви зазначено про наявність, на думку заявника, об'єктивних причин пропуску вказаного строку, оскільки 15.12.2017 набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України в частині порядку зміни предмету та підстав позову, а також збільшення чи зменшення позовних вимог, з урахуванням того, що первісно позов подано до суду, згідно з попередньою редакцією вказаного Кодексу. Крім того, у даній заяві позивачем наголошено, що перебіг процесуальних строків на подання заяви про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив почався одночасно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року відмовлено у задоволені заяви позивача від 17 квітня 2018 року про поновлення пропущеного процесуального строку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в поновленні пропущеного процесуального строку на подання доказу та прийняти нове рішення, яким поновити пропущений процесуальний строк на подання суду доказів надіслання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог.

Відмовляючи в задоволені заяви позивача від 17 квітня 2018 року про поновлення пропущеного процесуального строку суд першої інстанції виходив з того, що процесуальний строк, може бути продовжений за наявності поважних причин. Проте, із зазначених у розглядуваній заяві обґрунтувань поважності причин пропуску строку подання доказів надіслання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що останні носять виключно суб'єктивний характер, а саме: необізнаність заявника з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли станом на момент подання до суду вказаної заяви (тобто 22.02.2018), та допущення останнім помилки, про що безпосередньо вказано у розглядуваній заяві.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно п.10 Розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зі змісту пункту 52 рішення «Устименко проти України» випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

В підтвердження поважності причин пропуску строку подання доказів надіслання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог позивач зазначає свою необізнаність з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли станом на момент подання до суду вказаної заяви 22.02.2018 року, та допущення останнім помилки, про що безпосередньо вказано у самій заяві.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко