Постанова № 74669007, 13.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року справа №812/576/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі № 812/576/18 (головуючий суддя І інстанції – Пляшкова К.О.), складену в повному обсязі 06 квітня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Старобільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27 вересня 2017 року, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про:

- визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 27 вересня 2017 року щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії, розмір якої визначений постановою Старобільського районного суду Луганської області від 26 березня 2007 року;

- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виражена у не нарахуванні та невиплаті позивачу пенсії в розмірі, визначеному постановою Старобільського районного суду Луганської області від 26 березня 2007 року;

- зобов'язання відповідача виконувати судове рішення, а саме: здійснювати нарахування та виплату пенсії, у розмірі, визначеному постановою Старобільського районного суду Луганської області від 26 березня 2007 року, починаючи з 01 листопада 2011 року (а.с. 3-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року відмовлено у задоволені позову у повному обсязі (а.с. 208-212).

Не погодившись з судовим рішенням, адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року та посилаючись на порушення прав ОСОБА_2, просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначила, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для виконання. Невиконання судових рішень є порушенням не тільки ч.1 ст.6 Конвенції, а інших, встановлених нею, прав.

Висновок суду першої інстанції суперечить п.5 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов’язковості судового рішення (а.с. 217-219).

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС, отримує пенсію по інвалідності (а.с. 7, 8, 9).

Позивач перебуває на обліку у відповідача.

За даними матеріалів пенсійної справи позивача, копію якої надано відповідачем (а.с. 30-202), встановлено наступне:

- розпорядженням від 25 листопада 2004 року № 139524 позивача за його заявою переведено на пенсію по інвалідності за захворюванням внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 31);

- постановою Старобільського районного суду Луганської області від 26 березня 2007 року у справі № 2а-66/2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року, зокрема, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, призначеної ОСОБА_2, з 01 листопада 2006 року у розмірі 2 928,00 грн. – 8 мінімальних пенсій за віком, з розрахунку – 366,00 грн., а з 01 січня 2007 року у розмірі 3 040,00 грн. - 8 мінімальних пенсій за віком, з розрахунку – 380,00 грн., а також здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 01 листопада 2006 року у розмірі 274,50 грн. – 75% мінімальної пенсії за віком з розрахунку366,00 грн., а з 01 січня 2007 року у розмірі 285,00 грн. - 75% мінімальної пенсії за віком з розрахунку 380,00 грн. (а.с. 77-80, 82-85);

- розпорядженнями відповідача здійснено перерахунок пенсії позивача у відповідності з постановою суду від 26 березня 2007 року у справі № 2а-66/2007 (а.с. 91, 92);

- постановою Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2009 року у справі № 2-а-42/2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2009 року, зокрема, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області підвищити ОСОБА_2 державну та додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з базового розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області подальше підвищення та перерахунок пенсії ОСОБА_2 здійснювати у порядку підвищення розміру державної і додаткової пенсії, визначеному частиною третьою статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з моменту збільшення розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії (а.с. 116-122, 124);

- розпорядженнями відповідача від 16 липня 2009 року здійснено перерахунок пенсії позивача за постановою суду від 20 лютого 2009 року (а.с. 125-130);

- пенсію у розмірі, визначеному постановою суду від 26 березня 2007 року у справі № 2а-66/2007, позивач отримував до 01 листопада 2011 року, що підтверджено відповідними розпорядженнями про перерахунок пенсії;

- розпорядженням від 26 листопада 2011 року здійснений перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01 листопада 2011 ороку, через зміну надбавки (а.с. 165-170);

- розпорядженням від 14 грудня 2011 року здійснений перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01 січня 2012 року, через зміну надбавки (а.с. 172-174);

- 24 листопада 2016 року позивач звертався до відповідача із зверненням щодо проведення перерахунку пенсії з 01 листопада 2011 року по 01 жовтня 2016 року відповідно до постанови Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2009 року, у задоволенні якого відмовлено (а.с. 189-191).

Позивач не погодився з такою відмовою відповідача та оскаржив її до Старобільського районного суду Луганської області.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 19 грудня 2017 року у справі № 431/476/17 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до Старобільського ОУПФУ про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та у відшкодуванні шкоди, завданої протиправними діями відповідача. Постанова набрала законної сили 09 січня 2018 року (а.с. 26-29).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 18 вересня 2017 року про перерахунок пенсії (а.с. 192-193), у задоволенні якої відмовлено рішенням відповідача від 27 вересня 2017 року з підстав того, що внаслідок змін у законодавстві з 23 червня 2011 року виплата пенсії здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансування ресурсу бюджету Пенсійного фонду України. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 визначено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, також зазначено, що у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче, для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, по ІІ групі інвалідності – 1090 грн. З 01 січня 2012 року обчислення пенсії інвалідів, захворювання яких пов’язане з виконанням обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2012 року № 1210. З моменту винесення судового рішення від 26 березня 2007 року у справі № 2а-66/2007 у законодавстві, яке регулює спірні правовідносини, відбулися зміни, внаслідок яких пенсійні виплати, передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у тому числі й ті, розмір яких встановлено на виконання рішення суду, у період дії постанов Кабінету Міністрів України № № 745, 1210, 1381 здійснюється у розмірах, визначених цими нормативними актами. Відповідно, підстав для обчислення розміру пенсії відповідно до рішення суду не має (а.с. 12-13).

Не погодившись із відмовою пенсійного органу в перерахунку пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 18 вересня 2017 року на підставі судового рішення, законодавство зазнало змін, відповідно до яких положення статей 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому розмір пенсії позивача визначався за судовим рішенням до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягали положення Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” та Постанови № 745.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.49 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №796) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статей 50, 54 Закону № 796 (в редакції, що діяла на час прийняття судового рішення у 2009 році), позивач, як особа, віднесена до категорії 1 мав право на отримання пенсії як інвалід ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, пунктом 7 якого доповнено Прикінцеві положення пунктом 4 такого змісту: “4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” &? ;….&g4; застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік”.

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 року № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” (далі - Постанова № 745), яка діяла до 01 січня 2012 року.

Відповідно до п.1 Постанови №745 особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, зокрема: тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків; інвалідам II групи - 20 відсотків; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 15 відсотків.

Згідно п.3 Постанови № 745 у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче, зокрема: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів I групи - 1200 гривень; інвалідів II групи - 1090 гривень; інвалідів III групи - 980 гривень.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 22 грудня 2011 року № 4282-VI “Про Державний бюджет України на 2012 рік” визначено, що у 2012 році норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Постанова № 1210).

На підставі п.4 Прикінцевих положень Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI “Про Державний бюджет України на 2013 рік” у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Відповідно до п.6-7 Прикінцевих положень Закону України від 16.01.2014 № 719-VII “Про Державний бюджет України на 2014 рік” норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Пунктом 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 76) внесено зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема:

пунктом 9 текст статті 50 викладено у такій редакції: “Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

пунктом 13 текст статті 54 викладено у такій редакції: “Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Закон № 76 набрав чинності з 01 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набрав чинності з 25 квітня 2015 року.

Аналіз вищезазначених законодавчих актів свідчить, що починаючи з червня 2011 року, законодавець визначив застосування норм та положень Закону №796, зокрема, статтей 50, 54, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Тобто відбулися суттєві зміни в законодавстві, відповідно до яких втратили чинність підстави нарахування пенсії позивачу в розмірах, визначених постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року.

А на час звернення позивача з заявою до пенсійного органу від 18 вересня 2017 року, взагалі змінилися і положення статей 50, 54 Закону №796, які не передбачали розмір державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Закон №796 не визнавався неконституційним, є чинним, а тому підлягає застосуванню до спірних відносин.

Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 18 вересня 2017 року на підставі судового рішення, положення статей 50, 54 Закону №796 зазначали застосування розміру державної та додаткової пенсії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати пенсії позивачу в розмірах, визначених судовим рішенням.

Суд звертає увагу, що Верховним Судом України вже висловлювався правовий висновок, зокрема, в постанові від 02 червня 2015 року по справі “ 21-317а15, відповідно до якого оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності постанова № 745, якою встановлено інші розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та постанови № 745.

В зв’язку з вищезазначеним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що внаслідок суттєвих змін, які відбулися у законодавстві, яким врегульовано порядок та розміри виплат за Законом №796, розмір пенсії позивача мав визначатися за судовим рішенням до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягали положення Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”, Постанови № 745, та Закону №76.

При цьому Рішеннями Конституційного суду України від 26 грудня 2011 року № 20- рп\2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп\2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

Суд першої інстанції правомірно застосував при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV.

Висновки суду першої та апеляційної інстанцій, узгоджуються з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в ухвалі від 03 червня 2014 року у справі “Великода проти України”.

У цій справі заявниця отримувала свою пенсію у сумі, визначеній рішенням суду від 19 січня 2010 року, до тих пір, поки механізм нарахування її пенсії, встановлений вищезазначеним судовим рішенням на підставі закону, чинного на час подій, не було змінено шляхом внесення змін до відповідних законодавчих актів, внаслідок чого розмір її пенсії був зменшений.

У зазначеній справі Європейський Суд дійшов висновку, що зменшення пенсії заявниці було сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу, оскільки законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Також Суд зауважив про відсутність доказів того, що відповідні зміни до Закону України про Державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу.

Суд також не зміг дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

За висновками Європейського Суду, зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

На підставі викладеного, з огляду на практику Європейського Суду з прав людини, суд вважає неприйнятними доводи апелянта про обов’язковість виконання судового рішення (в даному випадку) та невідповідність висновку суду першої інстанції приписам п.5 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи викладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі № 812/576/18 за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27 вересня 2017 року, зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4