Постанова № 74668926, 13.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року справа № 242/5040/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2018 року в справі № 242/5040/17 (головуючий І інстанції Капітонов В.І.) за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської ради Донецької області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідіай агротрейдінг» про скасування запису про право власності, скасування рішення та скасування запису про інше речове право,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 12255057 від 27.11.2015, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 788678214138, об’єкт нерухомого майна – земельна ділянка, кадастровий номер: 14138:00000:02:000:0680, площа 4,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Донецька область, м. Селидове, форма власності – комунальна, розмір частки 1/1, власник Селидівська міська рада Донецької області, код ЄДРПОУ 04052962;

- скасувати рішення Селидівської міської ради Донецької області (далі – відповідач, Рада) від 24.02.2016 № 7/5-160/4 про надання дозволу на передачу в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 4,53 га, у тому числі 4,53 га рілля, Товариству з обмеженою відповідальністю «Сідіай агротрейдінг» та визнати нечинним договір оренди землі № 220 від 24.02.2016;

- скасувати запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 15526048 від 22.07.2017, зареєстроване на підставі договору оренди № 220 від 24.02.2016 між Селидівською міською радою Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сідіай агротрейдінг».

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 14138:00000:02:000:0680, але не має можливості внести відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки для цього необхідно скасувати в судовому порядку запис щодо права власності відповідача на цю земельну ділянку. Апелянт наголошує, що Радою прийнято рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки, яка належить іншій особі, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 травня 2017 року в справі № 242/1461/17 розглянуто адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та визнано за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Ткаченка, 20 (загальна площа 52 кв.м, житлова – 31.1 кв.м) та на земельну ділянку площею 4,59 га на території Селидівської міської ради Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що залишилися після смерті батька ОСОБА_3, померлого 14 грудня 2013 року. Рішення набрало законної сили 07 червня 2017 року.

08 серпня 2017 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована: Донецька область, м. Селидове, кадастровий номер ділянки 1413800000:02:000:0680.

Розглянувши цю заяву, державний реєстратор рішенням від 10.08.2017 № 36558242 відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень через наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Відповідно до результатів пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заявлене право вже зареєстроване за Селидівською міською радою Донецької області.

Вважаючи, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку є незаконною, ОСОБА_1 звернулась за захистом свого порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір, за приписами вказаної статті, – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 1 статті 19 КАС України регламентовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, обов'язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових є участь у ньому суб'єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи і не є спірним, право власності територіальної громади м. Селидового в особі Селидівської міської ради Донецької області на земельну ділянку площею 4,59 га кадастровий номер 1413800000:02:000:0680 виникло на підставі рішення цієї ради від 16.10.2015 № 6/67-1583. У подальшому це право було зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Метою звернення ОСОБА_1 до суду є отримання документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку. За позицією позивача, запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:02:000:0680 підлягає скасуванню, оскільки відповідач не є власником цієї земельної ділянки.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про власності на земельну ділянку.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на земельну ділянку, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 238, 308, 310, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2018 року в справі № 242/5040/17 за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської ради Донецької області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідіай агротрейдінг» про скасування запису про право власності, скасування рішення та скасування запису про інше речове право – задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2018 року в справі № 242/5040/17 – скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської ради Донецької області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідіай агротрейдінг» про скасування запису про право власності, скасування рішення та скасування запису про інше речове право – закрити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_4

ОСОБА_5