Постанова № 74668906, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 рокусправа № 804/5327/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя Гончарова І.А.)

у справі № 804/5327/17

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський»

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 та до Фонду гарантування вкладників фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання нікчемним зарахування грошових коштів в сумі 87 500 грн. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39140702) з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 07.12.2015 року № 980-027-000159134 на рахунок № 26204519011103, який належить позивачу – ОСОБА_2;

- зобов’язати відповідача внести дані позивача до переліку (реєстру) як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача – ОСОБА_2, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № 26204519011103 на суму 50000 грн. для внесення даних про позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівский», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є вкладником в ПАТ «Банк Михайлівський», грошові кошти в розмірі 87500,00 грн., що знаходяться на рахунку позивача, який відкрито у цьому банку, є вкладом в розумінні Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» і не підпадають під перелік коштів, які не відшкодовуються Фондом, а тому у уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були і є всі підстави для включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, проте позивача протиправно не було включено до такого Переліку. Крім того, у ПАТ «Банк Михайлівський» відсутні правові підстави для визнання нікчемних операцій щодо списання коштів з відкритих розрахункових в банку рахунків ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано відповідача внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № 26204519011103 ОСОБА_2, а саме: 50000,00 грн. та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення його даних до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду. В іншій частині позовний вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що у зв’язку із внесенням 19.11.2016 до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» змін розширено коло осіб, які з 19.11.2016 набули право отримання коштів за рахунок Фонду, відтак змінився і статус позивача у відносинах з банківською установою, у зв’язку з чим позивач прирівняний до вкладника та отримав право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Вимога відповідача щодо надання позивачем додаткової угоди до договору позики від 07.12.2015 № 980-027-000159134 на суму 50000 грн. як умова розблокування рахунку позивача на вказану суму визнана судом протиправною. Відповідачем безпідставно не внесено змін та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо позивача із зазначенням суми 50000 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що суд не вірно встановив, що позивач є вкладником банку ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки правовідносини, що склались між позивачем та вказаним банком, не мають відношення до вкладу. Також суд безпідставно визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до переліку рахунків вкладників, адже протягом всього часу процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачем вчинялись дії по перевірці правочинів, передбачені законодавством та визначені підзаконними нормативними актами. Відповідачем правомірно встановлено, що оскільки Банком з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договори відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016 та № 1 від 19.05.2016 укладені з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, вчинені на виконання цих договорів правочини, в тому числі, і правочин з перерахування (повернення позики) коштів позивачу, є нікчемними. При цьому задоволення позовних вимог про вчинення уповноваженою особою Фонду дій щодо надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо позивача, як вкладника, за умови чинності наказу уповноваженої особи про нікчемність правочину є неможливим, що також підтверджено висновками Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалі від 13.01.2016 № К/800/36214/15.

Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції застосував нормативно-правові акти без урахування внесених змін та доповнень. У зв’язку з внесенням до Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» змін ПАТ «Банк Михайлівський» почав приймати з 21 листопада 2016 року документи від фізичних осіб, які прирівняні до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський». Оскільки позивач звертався з заявами бо Банку про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду, на суму 37500 грн., тому 06.01.2017 було прийнято рішення про розблокування рахунку позивача саме на цю суму. Оскільки позивачем не надано додатковий договір до Договору позики від 07.12.2015 № 980-027-000159134 на суму 50000 грн., розблокування рахунку на цю суму можливе лише після подання оригіналу або нотаріально посвідченої копії даної додаткової угоди.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначають, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини, прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладений договір банківського рахунку від 07.08.2015 № 980-027-000002914, на виконання умов якого позивачеві відкрито поточний рахунок № 26204519011103.

Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий позивачу як клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Також позивачем (сторона-1) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона-2) укладений договір від 07.12.2015 № 980-027-000159134, відповідно до якого ОСОБА_2 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі 37500 грн. на строк 182 дні, а сторона-2 зобов’язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Перерахування та повернення коштів і сплата процентів здійснюється на рахунок сторони-1, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський».

Цим же договором позивач та ПАТ «Банк Михайлівський» домовились доповнити Договір банківського рахунку від 07.08.2015 № 980-027-000002914 умовами, за якими ОСОБА_2 як клієнт надає право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта без додаткових розпоряджень клієнта та направляти їх у строк та в сумі, що передбачені договорами, в тому числі, договором позики, які підписані між клієнтом та банком як повіреним ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», на поточних рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Як вказано в цьому договорі, від свого імені та імені сторони-2 (ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр») договір укладений та підписаний ПАТ «Банк Михайлівський», який діє як повірений на підставі довіреності № 1 від 11.11.2014, виданої згідно договору доручення № 1 від 11.11.2014, укладеного між вказаними особами.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що 11.11.2014 між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір доручення № 1, згідно умовами якого Банк, в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливості передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», як довірителя, на умовах строковості та платності.

На виконання вищезазначеного договору доручення № 1 Банком від імені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладались з фізичними особами договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

В межах та умовах вказаного вище договору від 07.12.2015 № 980-027-000159134 позивачем передано ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» через ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти в загальному розмірі 87500,00 грн., що підтверджено банківським квитанціями, виписками по особовому рахунку позивача, довідками про стан рахунку, складеними ПАТ «Банк Михайлівський», відповідачем не заперечується.

В межах цього ж договору на рахунок позивача 19.05.2016 зараховані грошові кошти в розмірі 100000 грн. від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором № 980-027-000159134 від 07.12.2015».

Також 19.05.2016 на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» № 26202516198203 зараховані кошти від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в розмірі 269,75 грн. як оплата процентів по договору № 980-027-000159134 від 07.12.2015.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення від 13.06.2016 № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 по 22.07.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 та делегування повноважень ліквідатора банку ОСОБА_3, надалі за відповідним рішенням Фонду повноваження ліквідатора перейшли до ОСОБА_1 - відповідача.

Згідно інформації, розміщеній на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ліквідаційна процедура введена на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018.

22.08.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів Фондом.

Листом від 21.09.2016 № 3Г1/18283-1 відповідач повідомив позивача з посиланням на ст.ст.215,216 Цивільного кодексу України, ст.37, п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про нікчемність правочину, а саме: переказ (транзакція) та зарахування коштів на поточний рахунок позивача № 26204519011103 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в сумі 269,75 грн. (оплата процентів) та в сумі 87500 грн. (повернення коштів).

Також відповідно до довідки від 21.09.2016 про стан рахунку позивача № 26204519011103 в ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016 залишок на вказаному балансовому рахунку становить 0,03 грн.

Одночасно повідомлено, що зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок позивача № 26204519011103 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в розмірі 87500,00 грн. є нікчемним правочином в силу положень ст.215 ЦК України та п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також листом від 21.09.2016 № 3Г1/18283 відповідач повідомив позивача, що у зв’язку з нікчемністю правочинів (транзакцій) ОСОБА_2 не включено до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування.

Позиція відповідача полягає в тому, що на момент проведення вищевказаної транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мав в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором від 07.12.2015 № 980-027-000159134. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів.

Таким чином на рахунок позивача безпідставно зараховані кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський». Право власності на такі кошти у позивача не виникає, отже здійснення позивачем будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать ПАТ «Банк Михайлівський» є нікчемними.

Відповідач також зазначив і встановлено судом вище, що 11.11.2014 між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладений договір доручення №1, згідно з умовами якого банк, в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь товариства, як довірителя, на умовах строковості та платності.

Відповідно до предмету зазначеного договору доручення банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного договору доручення.

На виконання вищевказаного договору доручення банком від імені товариства укладались з фізичними особами (клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок товариства (договір позики).

Отже, правовідносини по перерахуванню позивачем коштів виникли внаслідок укладення трьохстороннього договору між позивачем (позикодавець), ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» (позичальник) та ПАТ «Банк Михайлівський» (повірений).

Враховуючи викладене, відповідач зазначив, що ПАТ «Банк Михайлівський» не були залучені кошти від позивача в рамках банківських продуктів з метою обліку їх на рахунку та/або нарахування процентів.

З приводу вказаних доводів відповідача апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.ч.1,2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин, з урахуванням змін, внесених Законом № 629-VIII від 16.07.2015) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

За правилами ч.4 ст.26 цього Закону Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , - протягом року до дня прийняття такого рішення);

В розумінні п.4 ч.1 ст.2 Закону № 4452-VI в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ст.35 Закону № 4452-VI Фонд є тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників). Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (в даному випадку - відповідач).

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема,:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;

4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Згідно ч.2 ст.38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Також, згідно п. 1.18. Розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням №2 від 05.07.2012 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) зобов’язаний (зобов’язана), зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Дані норми кореспондуються з п. 2 Розділу І Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826.

Також, згідно ст. 38 Закону №4452-VI порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних №826 від 26.05.2016 затверджений Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який набрав чинності з 13.07.2016.

Відповідно до п. 5 розділу II Порядку № 826, перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Таким чином, Порядком визначено, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності здійснюється у період здійснення тимчасової адміністрації банку, в той же час, така перевірка може бути продовжена, але не більше, ніж на шість місяців.

Відповідно до абз. 1 ч.4 ст.38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання вимог ст. 38 Закону № 4452-VI, керуючись наведеним вище Положенням №2, під час здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Уповноваженою особою згідно Наказу № 27/2 від 24.05.2016 створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

З урахуванням висновків комісії Уповноваженою особою наказом від 01.06.2016 № 42/2 затверджені результати проведеної перевірки правочинів, що є нікчемними, викладені в акті № 2, за якими встановлена нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахування ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» коштів на рахунок позивача.

Під час перевірки встановлено, що в результаті укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» договорів відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 та № 1 від 19.05.2016 банк здійснив розрахунки за даними договорами, а саме: провів кредитні операції – перерахував ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» суму в розмірі 1431585182,51 грн., чим порушив обмеження, накладені Постановою НБУ № 917/БТ від 22.12.2015.

ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» подав до ПАТ «Банк Михайлівський» 5637 платіжних доручень на списання коштів з рахунку та їх перерахування на рахунки фізичних осіб, в тому числі, позивачу.

До акту № 2 від 01.06.2016 доданий додаток № 2 «Перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку № 26509300055802 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр»», до якого включений позивач із зазначенням загальної суми перерахування 87769,75 грн.

Про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений 19.05.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» на рахунок позивача, є нікчемним в силу ст.ст.215, 216 ЦК України, п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI, позивач повідомлений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» 21.09.2016.

Отже, дії Уповноваженої особи щодо перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, зумовлені забезпеченням виконання вимог ст. 38 Закону № 4452-VI та підзаконних актів, не виходять за межі наданих цим Законом повноважень.

З приводу висновків відповідача про нікчемність вказаних вище правочинів (транзакцій) апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

В даному випадку нікчемність, за висновком відповідача, полягає у тому, що фактичне повернення коштів позивачу відбувалось за рахунок ПАТ «Банк Михайлівський», так як ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» не мало в розпорядженні достатньо коштів.

Вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов’язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів.

При цьому відповідач зазначає, що означені вище договори відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 та № 1 від 19.05.2016 є нікчемними в силу положень п.п.2, 7-9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI.

Проте, відповідачем не надано суду доказів наявності обставин, зазначених як підстава для визнання нікчемним правочину у п.7-9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI, тобто того, що банк уклав саме з позивачем правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; правочин (у тому числі договір) з позивачем як пов'язаною особою банку і такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснив операції, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Крім того, з цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ст.228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених ст.38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, відповідачем не наведено, судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним укладеного позивачем договору банківського рахунку. Відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений вище правочин на момент його укладення та виконання є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Отже, в даному випадку на здійснені позивачем правочини не можуть розповсюджуватися наслідки, передбачені для нікчемного правочину.

Щодо статусу позивача як вкладника в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» апеляційний суд зазначає наступне.

За визначенням в ст.2 вказаного Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

19.11.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 №1736-VIII, яким внесено зміни до Закону № 4452-VI, зокрема, розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4452-VI доповнено пунктом 15, згідно якому до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв’язку з їх прирівнянням до вкладників.

Одночасно внесено зміни до ст.48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», заборонено банкам здійснювати без відображення в зобов’язаннях та активах банку операції шляхом залучення коштів фізичних осіб з метою їх прямого розміщення в кредити (ч.6 ст.48 Закону).

Відповідно до ч.5 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов’язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже з 19.11.2016 на законодавчому рівні розширено коло осіб, які набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.

Відповідно, з 19.11.2016 змінений порядок відшкодування вкладів особам, що уклали договори позики з фінансовими організаціями, змінились правовідносини, які склались між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тому змінилися обставини справи.

При цьому згідно порядку, який передує відшкодуванню коштів в розмірі гарантованих державою сумі, позивачу необхідно звернутися до банку з відповідною заявою з долученням до неї договору, який укладений з фінансовою компанією.

06.01.2017 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» листом № 06.01.17/05-вих повідомлено директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зняття обмежень на здійснення операцій по рахунках клієнтів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк Михайлівський», у відповідності до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2016 № 2502 надано перелік фізичних осіб, яких прирівняно до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до наданого відповідачем 22.09.2017 витягу з Переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті, позивача включено до вказаного Переліку із зазначенням суми, що підлягає виплаті, - 37769, 75 грн.

На підставі прийнятого рішення про розблокування рахунку позивача на суму 37769,75 грн., відповідні зміни направлені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для прийняття рішення про включення відомостей про рахунок позивача до Загального реєстру.

З приводу відшкодування позивачу коштів в розмірі 50000,00 грн. за заявою позивача від 12.05.2017 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомлено, що оскільки позивачем не надано додаткового договору до договору позики від 07.12.2015 № 980-027-000159134 на суму 50000 грн., то розблокування рахунку на суму 50000 грн. можливе лише після поданої додаткової угоди.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість таких доводів відповідача.

Згідно вказаному вище рішенню Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2016 № 2505 «Про організацію процесу включення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, фізичних осіб, яких прирівняно до вкладників», з 21.11.2016 уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» розпочинає прийом та вивчення документів, зокрема договорів на предмет наявності норм, згідно з якими банк виступив повіреним за відповідним договором.

Після перевірки поданих документів уповноваженою особою буде сформовано перелік фізичних осіб, яких прирівняно до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» і які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування відповідно до Закону. Виплати за доповненим Загальним реєстром вкладників через банки-агенти розпочнуться не пізніше 20-го робочого дня після набрання чинності Закону.

Для включення до переліку фізичних осіб, прирівняних до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» до банку необхідно подати:

- заяву клієнта (встановленої форми) про прирівняння його до вкладника неплатоспроможного банку;

- оригінал або нотаріально посвідчену копію договору, укладеного з небанківською фінансовою установою через повіреного ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»;

- копію паспорту або іншого документа, що посвідчує особу;

- копію документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, або копію сторінки паспорта, у якому контролюючим органом зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, завірені особистим підписом заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, означені вимоги позивачем виконані, втім відповідачем не досліджено в повному обсязі всі обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Незважаючи на те, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» через повіреного ПАТ «Банк Михайлівський» укладений договір залучення коштів від 07.12.2015 № 980-027-000159134 на суму 37500 грн., фактично згідно з умовами цього договору ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» через ПАТ «Банк Михайлівський» залучено коштів позивача в загальному розмірі 87500,00 грн., що відповідачем не спростовується, підтверджено ним під час перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Судом також встановлено, відповідачем не спростовано, що ПАТ «Банк Михайлівський» не поінформовано позивача під розпис про непоширення на кошти в розмірі 87500,00 гр. гарантій, передбачених Законом № 4452-VI.

Виходячи з фактичних дій сторін за договором 07.12.2015 № 980-027-000159134 та повіреного ПАТ «Банк Михайлівський», за своєю природою сума внесених позивачем та повернених йому коштів в розмірі 50000,00 грн. в розумінні Закону № 4452-VI з урахуванням внесених з 19.11.2016 змін є вкладом позивача, отже позивач набув право на відшкодування означених коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Наведені відповідачем обґрунтування в якості підстави для відмови про включення інформації про позивача як вкладника до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, стосовно суми 50000,00 грн. не узгоджуються з приписам норм чинного законодавства і є безпідставними.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 804/5327/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко