Рішення № 74668893, 11.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5477/15 Справа № 178/428/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

11 червня 2015 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 рік червень 11 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Прудченко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автофінанс» / далі по тексту ТОВ «Автофінанс» / про захист прав споживача та застосування наслідків (нікчемного) правочину, посилаючись на те, що 14 березня 2014 року між ним та зазначеним товариством було укладено договір фінансового лізингу № 009659 .

Позивач вважає, що надаючи зазначений вид послуг, ТОВ «Автофінанс» порушило його права, як споживача, норми ЦК України та вийшло за межі законодавства про фінансовий лізинг, що полягає у наступному.

Так, згідно пункту 1.3 укладеного договору фінансового лізингу лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу (трактор Беларус-892, зазначений у пункту 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу, тобто йому позивачеві, на строк та на умовах, передбачених договором.

За пунктом 1.5 договору предмет лізингу є власністю лізингодавця та придбається ним на своє ім’я за договором купівлі-продажу у продавця автомобіля ( пункт 4.6).

Згідно розділу 9 зазначеного договору позивач має право викупу предмету лізингу за окремим договором купівлі-продажу за умови сплати його повної вартості, а також інших заборгованостей, штрафних санкцій та збитків, тобто предметом вказаного договору є придбання предмета лізингу відповідачем у свою власність та надання його у користування позивача за плату, залучення якої у правовідносинах лізингу із фізичними особами, на думку позивача, можливе лише за умови наявності відповідної ліцензії, відсутність якої у ТОВ «Автофінанс» свідчить про незаконність його діяльності та про порушення прав споживача, що передбачені пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, будь-яким чином (крім випадків передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Крім того, позивач вважає, що оскільки предметом лізингу за укладеним з ТОВ «Автофінанс» договором є трактор – наземний самохідний транспортний засіб, який товариство зобов’язалось йому передати у користування за плату на певний строк, що свідчить про те, що договір лізингу являє собою різновид договору оренди (найму), а відповідно до частини 2 статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, замість якого зазначений договір в дійсності було укладено лише в простій письмові формі і що також не відповідає положенням статті 220 ЦК України за якою, в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_2 стягнуто 97 679 гривень.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», посилаючись на незаконність та необґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, неналежне дослідження судом першої інстанції, виниклих між сторонами правовідносин, просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за їх безпідставністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» підлягає задоволенню, а заочне рішення суду – скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Стягуючи з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь позивача ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 97 679 гривень, сплачену ним за договором, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений договір фінансового лізингу № 009659 з додатками від 14 березня 2014 року є нікчемним в силу того, що він укладався в простій письмовій формі , але нотаріально не посвідчувався.

З таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без належного з’ясування дійсних обставин по справі та в порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною 3 статті 806 ЦК України зазначається, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

З огляду на викладене, позовні вимоги та висновки суду щодо нікчемності укладеного між сторонами договору у зв’язку з недотриманням сторонами нотаріальної форми договору є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, оскільки частина 2 статті 799 ЦК України регулює окремий вид цивільно-правових відносин, а саме : найм (оренда) транспортного засобу (параграф 5 ЦК України).

Таким чином, оскільки застосування до фінансового лізингу норм, що регулюють окремі види найму (оренди), чинним законодавством не передбачено, і відповідно до наявності в матеріалах справи довідки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про взяття на облік юридичної особи ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», як такої що має право надавати послуги з фінансового лізингу /а.с. 56, 143/, заочне рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення по відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п. 1, 4 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» задовольнити.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :