Постанова № 74668848, 12.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2018 рокусправа № 804/4804/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.

судді: Суховаров А.В. Ясенова Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_2

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

про визнання дій протиправними та скасування запису, реєстрації,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ОСОБА_1, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на квартиру № 13 по вул. Листопадна, б. 1б, м. Дніпро, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», індексний номер 35605946 від 09.06.2017; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на квартиру № 13 по вул. Листопадна, б. 1б, м. Дніпро, що здійснена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер запису про право власності 20839231 від 09.06.2017.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з договором купівлі-продажу від 24.06.2006, ВСХ 401020 реєстр 902, позивачу на праві власності 1/1 належала квартира № 13 по вул. Листопадна, б. 1б, м. Дніпро.

Між дружиною позивача – ОСОБА_3, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» 11.07.2006 було укладено договір № 11018114000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 19000 доларів США.

На забезпечення виконання умов вищезазначеного кредитного договору між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 11.07.2006 укладено договір іпотеки № 11018114000/3, згідно з яким позивач передав в іпотеку своє нерухоме майно - квартиру № 13 по вул. Листопадна, б. 1б, м. Дніпро.

Згодом між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір від 12.12. 2011 про відступлення прав вимоги, згідно з якими Банк передав, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло право вимоги за договором іпотеки № 11018114000/3 від 11.07.2006.

За заявою ТОВ «Кей-Колект» приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 09.06.2017 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35605946, та зареєстровано право власності на квартиру № 13 по вул. Листопадна, б. 1б, м. Дніпро, за ТОВ «Кей-Колект».

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державним реєстратором є, зокрема, нотаріус. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Судом першої інстанції вірно встановлено, апелянтом належними доказами не спростовано, що відповідачем – приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_2, нотаріальна дія щодо нерухомого майном за адресою: АДРЕСА_1, не вчинялася, отже, посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно не мало місця, що є самостійною підставою для задоволення позову з підстав перевищення відповідачем повноважень, наданих законом.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 5.1. Договору у разі настання обставин, зазначених в п.4.1. Договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.2. Договору іпотеки передбачено, що в повідомленні іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

Уразі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст.36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання іпотекодавцем повідомлення рекомендованим листом (п. 5.3 Договору іпотеки).

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджується, що надана для проведення реєстраційної дії вимога від 03.01.2014 про усунення порушень основного зобов'язання містить посилання на наявність боргу за Кредитним договором № 11018114000 від 12.03.2008, при цьому в матеріалах справи міститься Кредитний договір № 11018114000 від 11.07.2006. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір від 11.07.2006 підписано дружиною позивача, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проте у вимозі та в копії повідомлення про вручення поштового відправлення вказано іншу адресу – АДРЕСА_2.

В постанові від 11.04.2017 Верховний Суд України звернув увагу судів на положення ст. 84 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Також Верховний Суд України вказав, що правилами глави 20 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам на підставі усного звернення заінтересованих осіб. Заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку.

Враховуючи, що повідомлення про сплату боргу, як і документ про сплату послуг пересилання поштового відправлення за належною адресою боржника за відповідним договором, ТОВ «Кей-Колект» нотаріусу не подав, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відповідачем не виконано, отже, державна реєстрація за ТОВ «Кей-Колект» проведена державним реєстратором без дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому оскаржуване рішення відповідача носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в адміністративній справі № 804/4804/17 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 12 червня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 14 червня 2017 року.

Головуючий суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова