Постанова № 74668815, 13.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18864/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2016 року № 0052761201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення про задоволення вимог та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «Інтерфарм» узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 22.07.2016 № 4617/26-54-12-01-11.

В ході проведення такої перевірки перевіряючим, зокрема, встановлено порушення товариством граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з названого податку, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати сум податку, всього на загальну суму 60 774,10 грн., нарахованих на підставі податкових декларацій реєстр. № 9072359941 від 17.04.2015, № 9098776405 від 18.05.2015, № 9126752826 від 17.06.2015, № 9151398378 від 17.07.2015, № 9173437744 від 18.08.2015, № 9214383029 від 19.10.2015, № 9234391793 від 16.11.2015, № 9255166866 від 16.12.2015, № 9273768890 від 20.01.2016, № 9020513578 від 19.02.2016, № 9038324514 від 18.03.2016, - на строк до 30 календарних днів.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 09.08.2016 за № 0052761201, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 60 774,10 грн. всього на строк до 30 календарних днів, нарахувала товариству штраф у сумі 6 077,41 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 09.08.2016 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що не підтвердження наявними матеріалами справи факту порушення позивачем норм п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в обсязі, що зафіксований в акті камеральної перевірки від 22.07.2016 року № 4617/26-54-12-01-11. У зв'язку з цим суд вважав висновки вказаного акта перевірки необґрунтованими, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 09.08.2016 року № 0052761201 протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно акту перевірки від 22.07.2016 року, контролюючим органом проведена камеральна перевірка.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції чинній у період до 01.01.2017) камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (який набрав чинності з 01.01.2015) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари;

- з 1 січня 2015 року на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції з прийняттям Закону № 71-VIII встановлено заборону у 2015 та 2016 роках на проведення перевірок контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України, окрім як за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Предметом камеральної перевірки у 2016 році була своєчасність сплати позивачем узгоджених грошових зобов'язань за попередній рік, нарахованих до сплати за 2015 рік.

Податковим органом не надано доказів, на підтвердження наявності у нього підстав для проведення перевірки позивача у 2016 році за період 2015 року з дотриманням вимог п. 3 «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII.

Згідно акту камеральної перевірки упродовж періоду з 05.05.2015 по 13.04.2016 позивач сплатив несвоєчасно податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що були задекларовані ним у податкових деклараціях, поданих у період з квітня 2015 року по березень 2016 року.

Так, за даними акта перевірки:

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 05.05.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9072359941 від 17.04.2015 у сумі 3 813,70 грн. було сплачено 25.05.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 02.06.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9098776405 від 18.05.2015 у сумі 5 048 грн. було сплачено 25.06.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 01.07.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9126752826 від 17.06.2015 у сумі 4 687,20 грн. було сплачено 27.07.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 01.07.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9126752826 від 17.06.2015 у сумі 2 873 грн. було сплачено 30.07.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 31.07.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9151398378 від 17.07.2015 у сумі 900 грн. було сплачено 28.08.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 31.07.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9151398378 від 17.07.2015 у сумі 3 763,80 грн. було сплачено 26.08.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 31.08.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9173437744 від 18.08.2015 у сумі 3 880,10 грн. було сплачено 28.09.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 31.08.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9173437744 від 18.08.2015 у сумі 3 880,10 грн. було сплачено 28.09.2015;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 31.12.2015 згідно податкової декларації реєстр. № 9255166866 від 16.12.2015 у сумі 2 219 грн. було сплачено 27.01.2016;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 31.01.2016 згідно податкової декларації реєстр. № 9273768890 від 20.01.2016 у сумі 8 538 грн. було сплачено 26.02.2016;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 02.03.2016 згідно податкової декларації реєстр. № 9020513578 від 19.02.2016 у сумі 8 538 грн. було сплачено 24.03.2016;

грошове зобов'язання, нараховане до сплати 31.03.2016 згідно податкової декларації реєстр. № 9038324514 від 18.03.2016 у сумі 9 568,10 грн. було сплачено 13.04.2016.

В акті камеральної перевірки зазначено про несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань по податковій декларації реєстр. № 9214383029 від 19.10.2015 у сумі 4 616,30 грн. (фактично сплачено 24.11.2015), податковій декларації реєстр. № 9234391793 від 16.11.2015 у сумі 28,90 грн. (фактично сплачено 16.12.2015), податковій декларації реєстр. № 9234391793 від 16.11.2015 у сумах 81 грн. та 2 219 грн. (фактично сплачено 24.12.2015), - із зазначенням невірних дат нарахування таких сум грошових зобов'язань до сплати (29.01.2016, 29.02.2016).

Позивачем на підтвердження вчасної сплати задекларованих сум чого надав суду копії виписок з банку по рахунку ТОВ «Інтерфарм» за періоди 26.03.2015 (щодо сплати ПДВ у сумі 69 грн. по декларації за лютий 2015 року), 23.04.2015 (щодо сплати ПДВ у сумі 6 935 грн. по декларації за березень 2015 року), 22.05.2015 (щодо сплати ПДВ у сумі 5 048 грн. по декларації за квітень 2015 року), 24.06.2015 (щодо сплати ПДВ у сумі 8 257 грн. по декларації за травень 2015 року), а також платіжних доручень ТОВ «Інтерфарм» з відмітками банку про виконання платежів (а саме: за № 2 від 30.07.2015 про сплату ПДВ у сумі 2 873 грн. по декларації за червень 2015 року, за № 19 від 11.08.2015 про сплату ПДВ у сумі 1 800 грн. по декларації за липень 2015 року, від 18.08.2015 про сплату ПДВ у сумі 2 863 грн. по декларації за липень 2015 року, за № 28 від 28.08.2015 про сплату ПДВ у сумі 900 грн. по декларації за липень 2015 року, за № 46 від 21.09.2015 про сплату ПДВ у сумі 7 208 грн. по декларації за серпень 2015 року, за № 21 від 29.10.2015про сплату ПДВ у сумі 6 875 грн. по декларації за вересень 2015 року, за № 47 від 23.11.2015 про сплату ПДВ у сумі 6 014 грн. по декларації за жовтень 2015 року, за № 44 від 19.11.2015 про сплату ПДВ у сумі 890 грн. по декларації за жовтень 2015 року, за № 62 від 11.12.2015 про сплату ПДВ у сумі 4 000 грн. по декларації за грудень 2015 року, за № 74 від 17.12.2015 про сплату ПДВ у сумі 6 000 грн. по декларації за грудень 2015 року, за № 79 від 24.12.2015 про сплату ПДВ у сумі 160 грн. по декларації за грудень 2015 року, за № 88 від 15.01.2016 про сплату ПДВ у сумі 5 420 грн. по декларації за січень 2016 року, за № 94 від 21.01.2016 про сплату ПДВ у сумі 1 641 грн. по декларації за грудень 2015 року, за № 97 від 22.01.2016 про сплату ПДВ у сумі 770 грн. по декларації за січень 2016 року, за № 108 від 17.02.2016 про сплату ПДВ у сумі 6 100 грн. по декларації за лютий 2016 року, за № 99 від 02.02.2016 про сплату ПДВ у сумі 6 672,81 грн. по декларації за лютий 2016 року, за № 6 від 01.03.2016 про сплату ПДВ у сумі 855 грн. по декларації за лютий 2016 року, за № 113 від 01.03.2016 про сплату ПДВ у сумі 2 890 грн. по декларації за лютий 2016 року, за № 14 від 03.03.2016 про сплату ПДВ у сумі 6 200 грн. по декларації за лютий 2016 року, за № 13 від 03.03.2016 про сплату ПДВ у сумі 2 900 грн. по декларації за лютий 2016 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відомості про суми нарахованих та сплачених грошових зобов'язань, звітні періоди, за які такі суми грошових зобов'язань задекларовані у податковій звітності, за даними сторін не співпадають.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав суду на спростування тверджень позивача про здійснення ним своєчасної сплати задекларованих грошових зобов'язань копії податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Інтерфарм», перелік яких наведено в акті камеральної перевірки, а також витяги з інтегрованої картки платника податку на додану вартість - ТОВ «Інтерфарм» за 2015 - 2016 роки, де містяться відомості про нараховані та сплачені суми грошових зобов'язань.

Враховуючи встановлену судом першої інстанції розбіжність між відомостями позивача та відповідача в частині сум і дат нарахування та сплати ТОВ «Інтерфарм» до бюджету грошових зобов'язань, ненадання відповідачем копії відповідної податкової звітності та витягів з інтегрованої картки платника податку на додану вартість - ТОВ «Інтерфарм» за 2015 - 2016 роки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не підтвердження наявними матеріалами справи факту порушення позивачем норм п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2018 року.