Постанова № 74664878, 13.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1391/18 13.06.2018

Провадження №22-ц/784/834/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/1391/18 Головуючий в суді 1 інстанції-Притуляк І.О.

Провадження № 22-ц/784/834/18 ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого – Темнікової В.І.,

суддів – Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання – Андрієнко Л.Д.,

за участю представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства (далі – ПП) Юридична фірма «ОСОБА_3 і Партнери» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2018 року за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора – приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ПП Юридична фірма «ОСОБА_3 і Партнери», ОСОБА_3, ОСОБА_6, державного реєстратора – приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно протиправним, про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, про визнання договору іпотеки недійсним, про скасування запису про обтяження об’єкту, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.01.2018 року за ПП Юридична фірма «ОСОБА_6 і Партнери» на нежитлові приміщення магазину промислових товарів (літ. А-9), загальною площею 59,0 кв. м. за адресою: пр. Центральний (Леніна), 21, м. Миколаїв; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 23 лютого 2018 року між ПП Юридична фірма «ОСОБА_6 і Партнери» та ОСОБА_3; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.02.2018 року, індексний номер - 39847804, номер запису про іпотеку – 2499463; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про державну реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.02.2018 року, індексний номер - 39848010, номер запису про обтяження - 24994806.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2018 року заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлових приміщень магазину промислових товарів за адресою пр. Центральний (Леніна), 21 в м. Миколаєві, які належать на праві власності ПП Юридична фірма «ОСОБА_3 і Партнери» до вирішення справи по суті задоволено.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ПП Юридична фірма «ОСОБА_3 і Партнери» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, постановлену з порушенням норм процесуального права.

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із відзивом на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 не визнала доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а ухвалу суду про забезпечення позову залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Інші учасники процесу до судового засідання не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ст.151 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що відповідно до інформаційної довідки № 116973374 від 14.03.2018 року майнові права на нежитлові приміщення магазину промислових товарів загальною площею 59,0 кв.м. за адресою: пр. Центральний (Леніна), 21, м. Миколаїв, перейшли до ПП ЮФ «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ».

Рішення про державну реєстрацію права власності було прийнято 11 січня 2018 року державним реєстратором – приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яке оспорюється позивачем та є предметом спору у даній справі.

Крім того, суду було надано лист - попередження від 07.03.2018 року, надісланий на ім’я позивача від ПП ЮФ «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ» про передання нерухомого майна, яке є предметом позову, для продажу.

Тому суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

При цьому підстав, щодо обов’язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, судом встановлено не було.

Висновки суду відповідають обставинам справи та законодавству, яке регулює питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував положення п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», оскільки ухвала суду про забезпечення позову не містить обґрунтованих висновків щодо встановлення судом першої інстанції обставин, вказаних в п. 4 постанови №9, що суд не врахував того, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.01.2018 року за ПП ЮФ «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ» на нежитлові приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 59,0 кв.м. за адресою: пр. Центральний, 21, м. Миколаїв, за відсутності спору щодо майна є основною, а не похідною вимогою. Тобто, не зважаючи на те, що позивачем заявлено 4 вимоги немайнового характеру, він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження приміщення магазину, яке не є предметом майнового спору у даній справі, що свідчить про порушення судом принципу співмірності заходів забезпечення позову заявленим позивачем вимог, що вжиття заходів забезпечення позову щодо майна, яке не є предметом позову за жодних обставин не може бути обґрунтованим, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування ухвали суду, виходячи з наступного.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006р. тільки зобов’язує суд розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі і позивача, а не тільки відповідача.

Як убачається з тексту позовної заяви, 11 січня 2018 року державним реєстратором-приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, згідно з яким власником нежитлових приміщень магазину промислових товарів загальною площею 59 кв. м за адресою - м. Миколаїв, пр. Центральний(Леніна), 21 є ПП Юридична фірма «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ».

Дане рішення про державну реєстрацію права власності прийняте на підставі договору іпотеки від 24 липня 2007р., укладеного між ВАТ «ЕРСТЕ БАНК», який в подальшому змінив назву на ПАТ «ФІДОБАНК», та ОСОБА_4; договору про відступлення прав вимоги від 14.11.2017р., укладеним між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «ФК»МОРГАН КЕПІТАЛ»; договору про відступлення прав вимоги від 27.12.2017р., укладеним між ТОВ «ФК»МОРГАН КЕПІТАЛ» та ПП ЮФ «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ», та свідоцтва № 834 від 14.11.2017р., виданого приватним нотаріусом ОСОБА_8

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

В п. 5.5 та п. 5.5.1 договору іпотеки від 24 липня 2007р., укладеного між ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» та ОСОБА_4, сторони передбачили, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов’язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. У відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодавця за кредитним договором, зокрема, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Тобто, реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, і є моментом переходу права власності на нерухоме майно до іпотекодержателя.

Позивачем у даній справі наряду з іншими заявлено також вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 січня 2018 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за ПП ЮФ «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ» на нежитлові приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 59,0 кв.м. за адресою: пр. Центральний, 21, м. Миколаїв через відсутність на його погляд правових підстав для вчинення такої реєстрації.

Аналіз зазначених норм права та обставин, викладених в позовній заяві, свідчить про те, що фактично позивачем заявлено позов, що виник із приводу нерухомого майна (нежитлових приміщень магазину промислових товарів загальною площею 59 кв. м), яке знаходиться за адресою м. Миколаїв, пр. Центральний(Леніна), 21 і що ним фактично оспорюється правомірність переходу права власності на дане майно до ПП ЮФ «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ» на підставі рішення про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 січня 2018 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Із тексту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить заборонити вчиняти будь - які дії з відчуження нерухомого майна, з приводу якого виник спір, з метою збереження його до прийняття остаточного рішення по справі.

Положення ст. 149 діючого ЦПК України на відміну від положень ст. 151 ЦПК України в старій редакції передбачають, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити не тільки виконання рішення суду, але й ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи зазначене, а також підстави заявленого позову, що виник із приводу нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень магазину промислових товарів загальною площею 59 кв. м, згідно якого відповідачі заперечують право позивача на дане нерухоме майно взагалі, що свідчить про існування реального спору між сторонами, а також те, що відповідач ПП ЮФ «ГЛОВАК І ПАРТНЕРИ» направив позивачу вимогу від 07 березня 2018 року про врегулювання питання дострокового погашення заборгованості, в якій виклав також попередження про передачу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, для продажу у разі не сплати у визначений строк суми коштів у розмірі 4400000 грн., суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність реальної загрози того, що не вжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_4 При цьому колегія суддів враховує і те, що не забезпечення позову може також ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, слід зазначити, що закон не містить застережень щодо неможливості застосування такого способу забезпечення позову, як заборона відчуження майна, до позовів не майнового характеру. Тобто, такий спосіб забезпечення з урахуванням конкретних обставин по справі може застосовуватися для забезпечення позовів як майнового, так і не майнового характеру у випадках, якщо потрібно обмежити право особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються нерухомого майна, з приводу якого заявлено позов.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для розгляду справи в порядку цивільного судочинства взагалі з посиланням на положення абзацу другого ч. 1 ст. 19 ЦПК України про те, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування ухвали суду про забезпечення позову, так як під час розгляду питання про забезпечення позову, суд не вирішує питання про обґрунтованість позовних вимог, а також про юрисдикцію спору, з приводу якого заявлено вимогу. Суд має тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, що і було зроблено судом.

З урахуванням викладеного апеляційну скаргу ПП Юридична фірма «ОСОБА_3 і Партнери» на ухвалу суду від 22 березня 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Юридична фірма «ОСОБА_3 і Партнери» залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 14 червня 2018 року