Рішення № 74663437, 04.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/564/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління ОСОБА_3 фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов’язання провести поновлення та виплату пенсії шляхом призначення її знову з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління ОСОБА_3 фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов’язання провести поновлення та виплату пенсії шляхом призначення її знову з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.03.1996 року їй було призначено пенсію за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон 25.03.1999. З 1999 року по сьогоднішній день ОСОБА_2 пенсію не отримує. В 2017 році через свого представника позивачка звернулася до відповідача з заявою про поновлення пенсії, однак останнім було відмовлено в поновленні пенсії. Вважає таке рішення незаконним, оскільки повноваження представника оформлені довіреністю з печаттю та апостилем, а подаючи заяву через свого представника, позивачка діяла у відповідності до діючого законодавства. Право громадянина на отримання пенсії не може бути пов’язано з такою умовою, як постійне місце проживання в Україні, а держава у відповідності до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право. Тому позивач просить зобов’язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 02 травня 2018 року відкладено підготовче засідання (а.с. 13).

Ухвалою суду від 22 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 23).

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача (т.2 а.с.26).

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 18.04.2018 за вхідним реєстраційним № 9436/2018 подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (т.2 а.с.5-8). Зазначив, що ОСОБА_2 на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку не перебуває та ніколи не перебувала.

14.08.2017 на адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку надійшов лист Департаменту пенсійного забезпечення ОСОБА_3 фонду України від 08.08.2017 № 11137/Т-11, до якого було додане звернення ОСОБА_1 та копії документів, доданих до його звернення, а саме: копія довіреності, копія паспорта на ім’я позивача, копія трудової книжки позивача та копія заяви ОСОБА_2. про поновлення пенсії.

За наслідками розгляду вказаного звернення відповідач листом від 21.08.2017 № 13690/02-21 надав роз’яснення ОСОБА_1 про необхідність надання певних документів, які до теперішнього часу надані не були.

Щодо позовної вимоги поновити виплату пенсії за віком шляхом призначення її знову відповідач зазначає, що жодний законодавчий акт України про пенсійне забезпечення не містить такого поняття як “поновлення пенсії шляхом призначення її знову”. При цьому посилання позивача на статтю 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на думку відповідача, є неприпустимим, оскільки позивач ані у зверненні до ОСОБА_3 фонду України, ані у зверненні до УПФУ в м. Сєвєродонецьку не просила поновити пенсію шляхом призначення її знову, по-друге, даною статтею визначено строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності.

Відповідач зауважує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (поновлення) пенсії за віком, є відповідна заява та додані до неї необхідні документи, подані в установленому порядку, та наявність пенсійної справи (для поновлення пенсії).

Позивач не надавала до відповідача оригінали документів про стаж, вік та заробітну плату.

Окрім того, як зазначає відповідач, згідно з Порядком № 22-1 заява про призначення пенсії містить розписку-повідомлення, де зазначається перелік документів, доданих до заяви. У заяві позивача про поновлення пенсії вказана розписка-повідомлення відсутня.

Також у відповідача відсутня пенсійна справа позивача.

За таких обставин, на думку відповідача, воно не мало правових підстав для вирішення питання про призначення (поновлення) чи відмову в призначенні (поновленні) пенсії ОСОБА_2

Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, оскільки дане рішення поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009, а згідно з наданою позивачем інформацією вона виїхала на постійне місце проживання за кордон після 25.03.1999.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача поновити пенсію з 07.10.2009 УПФУ в м. Сєвєродонецьку зазначає, що дана вимога є передчасною, оскільки відповідачем узагалі не розглядалось питання про поновлення виплати пенсії позивачу. Суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Крім того, відповідач посилається, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, а клопотання про поновлення строку не подано.

Вимоги про призначення пенсії у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а також про компенсацію втрати частини доходів відповідач так само вважає безпідставними.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та була прийнята на консульський облік в консульському відділі Посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон АЕ 554657 (том 1 арк. спр. 182-198).

До виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач мешкала за адресою: Мікрорайон 2АДРЕСА_1., м.Красний Луч, Луганська область.

Копією трудової книжки позивача підтверджується, що 25.01.1999 її було звільнено за власним бажанням (том 1 арк. спр. 209).

ОСОБА_3 фонду України від 08.08.2017 № 11137/Т-11 звернення ОСОБА_1 від 18.07.2017 щодо передачі заяви ОСОБА_2 про поновлення пенсії направлено до УПФУ в м. Сєвєродонецьку для розгляду по суті (том 1 арк. спр. 65).

Листом від 21.08.2017 № 13690/02-21 відповідач повідомив представника позивача про те, що заява на поновлення пенсії ОСОБА_2 не була подана до управління за вимогами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою ОСОБА_3 фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Тому, запропоновано особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії та необхідними документами, які зазначені в розділі 2 Порядку № 22-1 (том 1 арк. спр. 226).

17.08.2017 уповноважений за нотаріально посвідченою довіреністю представник позивача звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою від імені ОСОБА_2 від 17.08.2017 № 1397 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з копіями документів (довіреності, паспорта, ІПН, трудової книжки) (том 1 арк. спр. 223-225).

Жодна із копій документів, доданих до особистої заяви позивача від 25.05.2017 (т.1м а.с.222) та до заяви представника позивача ОСОБА_4 від 17.08.2017 (т.1 а.с.223-225) не містить засвідчувальних написів працівників пенсійного органу, який приймав ці документи, звіривши їх з оригіналами.

Листом від 31.08.2017 № 14075/02-21 відповідач повідомив представника позивача про те, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ОСОБА_3 фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846 зі змінами. Заява на поновлення пенсії від ОСОБА_2 не була подана до управління за вимогами п.п. 1.5 Порядку № 22-1. Тому, запропоновано особисто ОСОБА_2 звернутися з заявою на поновлення пенсії з необхідними документами, які зазначені в розділі 2 Порядку № 22-1 (том 1 арк.спр. 228).

Суд вважає, зазначені листи відповідача - рішенням суб'єкта владних повноважень, враховуючи положення Резолюції (77) 31 Комітету Міністрів про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади від 28 вересня 1977, які стосуються захисту осіб - чи то фізичних, чи юридичних - в адміністративних процедурах стосовно тих чи інших індивідуальних заходів або рішень (адміністративних актів), які вжито/прийнято в рамках реалізації владних повноважень і які, з огляду на свій характер, безпосередньо впливають на права, свободи або інтереси цих осіб.

Враховуючи, що в даному випадку листом від 31.08.2017 № 14075/02-21 було відмовлено позивачці в реалізації її прав, суд вважає цей лист таким, що підлягає оскарженню.

Стосовно строків звернення до суду суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частин першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оглядом позовної заяви встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.08.2017 позивачем отримано відповідь відповідача від 21.08.2017, якою відмовлено позивачу у поновленні пенсії. Таким чином, перебіг шестимісячного строку на звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом розпочався саме з дати отримання від відповідача рішення про відмову в поновленні пенсії, і спливає 28 лютого 2018 року. До адміністративного суду позивач звернувся 27 лютого 2018 року, що підтверджується відміткою на поштовму конверті про відправлення позовної заяви до суду. Отже клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є передчасним, та задоволенню не належить.

Таким чином, вищевикладене клопотання щодо поновлення строку звернення до суду, не вирішується судом, тому що з огляду матеріалів справи вбачається, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІVщодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІVдержава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, суд робить висновок, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії за умов відповідного звернення позивача до пенсійного органу з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, подання всіх необхідних документів в формі та порядку, що передбачені чинним на момент звернення законодавством України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного ОСОБА_3 фондом України.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.

Суд звертає увагу, що до УПФУ в м. Сєвєродонецьку звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ОСОБА_3 фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 закріплено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1).

Отже, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах, що передбачено вказаною імперативною нормою чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ОСОБА_3 фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на поновлення виплати пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ОСОБА_3 фонду України в установленому порядку.

В позовній заяві представник позивача неодноразово зазначав про те, що оригінали доданих до заяви про поновлення виплати пенсії документів були засвідчені співробітником ОСОБА_3 фонду, про що існує певне підтвердження в наданих до суду стороною позивача документах.

Однак, як встановлено судом, серед наданих стороною позивача до суду документів відсутні належні докази того, що представник позивача особисто подавала до відповідача оригінали цих документів. В матеріалах справи є лише копії цих документів без відповідного засвідчувального напису, зробленого працівником пенсійного органу. Також відсутній будь-який інший документ на підтвердження цих обставин.

Отже, на підставі матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність доказів в підтвердження подання позивачем або його представником оригіналів документів.

За таких обставин позивач не довів суду того факту, що ним дотримані вимоги законодавства України при зверненні до пенсійного органу з заявою про поновлення виплати пенсії. Тому рішення відповідача про відмову в поновленні виплати пенсії є обгрунтованим та законним. У зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, враховуючи положення ст. 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: Ізраїль, АДРЕСА_2) до управління ОСОБА_3 фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про зобов’язання провести поновлення та виплату пенсії шляхом призначення її знову з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 11 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5