Рішення № 74663210, 11.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 р. Справа№805/821/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, 85612, АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області код (ЄДРПОУ 22014014, 85612, м. Курахове, вул. Пушкіна, 6)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31 липня 2017 року № 1214, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу, зобов’язання відповідача призначити пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу з урахуванням архівної довідки від 12 червня 2017 року № С-98/06-06 (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Ухвалою від 12 лютого 2018 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

13 березня 2018 року на виконання вимог ухвали суду від 12 лютого 2018 року представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву з виправленням її недоліків.

Відповідно до розпорядження від 16 березня 2018 року № 65 був здійснений повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку з перебуванням судді Ушенко С.В. у відпустці та справа передана на розгляд до судді Смагар С.В.

20 березня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 805/821/18-а та призначив підготовче засідання на 16 квітня 2018 року.

Ухвалою від 11 квітня 2018 року суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 та забезпечив проведення судового засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі № 805/821/18-а 16 квітня 2018 року в Мар’їнському районному суду Донецької області.

16 квітня 2018 року суд під час судового засідання оголосив перерву до 7 травня 2018 року. 7 травня 2018 року судове засідання не відбулося у зв’язку із відрядженням судді. Наступне судове засідання призначене було на 18 травня 2018 року. Ухвалою від 18 травня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 11 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 травня 2017 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду в Мар’їнському районі Донецької області із заявою про призначення їй пенсії на умовах передбачених статтею 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", надавши відповідні документи. 31 липня 2017 року за № 1214 відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії,у зв’язку з тим, що згідно записам у трудовій книжці назва підприємства, до якого була прийнята позивач 20 вересня 1977 року та дата звільнення відсутні, тому період роботи з 20 вересня 1977 року по 14 липня 1994 року неможливо зарахувати до страхового стажу роботи, оскільки довідки про стаж роботи та про перейменування заявницею не надані. Підприємство знаходиться не непідконтрольній українській владі території, тому перевірити стаж роботи можливості не має. Згідно даних у трудовій книжці та Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач має 8 років 9 місяців 25 днів страхового стажу. За таких обставин відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», через те, що вона не має необхідного страхового стажу роботи. Позивач зазначає, що дане рішення є незаконним та таким, що винесене з порушенням порядку прийняття рішення (в частині обов’язку проведення перевірки законності видачі документів, що підтверджують наявний трудовий) порушують його право на належний соціальний захист та підлягає скасуванню.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, яким просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з трудової книжки позивача вбачається, що період роботи з 20 вересня 1977 року по 14 липня 1994 року не можливо зарахувати до страхового стажу роботи, оскільки записи в трудовій книжці оформлені неналежним чином. На час внесення відомостей до трудової книжки позивача за порядковим номером запису 1-5 діяла «Инстукция о порядке ведения трудовых книжек на предприятии, в учреждениях и организациях, утвержденная постановлением Госкомтруда СССР от 20 июня 1974 года №162» (текст в оригіналі). Відповідно до пункту 2.13. Інструкції «В графе 3 раздела «Сведения о работе» в виде заголовка пишется полное наименование предприятия». Згідно запису № 1 20 вересня 1977 року позивач прийнята «ученицей швеи в швейный участок» (текст в оригіналі), при цьому не вказане найменування підприємства, до якого позивач була прийнята на роботу. Під порядковим номером 2-4 в трудовій книжці наявні записи про переведення на іншу роботу. Далі, перед записом під порядковим номером 5 наявна назва підприємства «Акционерное общество закрытого типа «Галактика» (текст в оригіналі). Отже, з попереднього місця роботи позивач була звільнена. Будь-який запис про звільнення в трудовій книжці відсутній. Окрім того, згідно з пункту 4.1 Інструкції «При увольнении рабочего или служащего все записи о награждениях и поощрениях, внесенные в трудовую книжку за время работы в данном предприятии, заверяются подписью руководителя предприятия или специально уполомоченного им лица и печатью предприятия или печатью отдела кадров» (текст в оригіналі). Таким чином, в трудовій книжці позивача відсутні назва підприємства та відповідний запис про звільнення. Неналежним чином оформлені записи в трудовій книжці не можуть підтверджувати трудовий та страховий стаж за певні періоди часу.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони надали клопотання до суду про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі їх представників, тому суд дійшов до висновку щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії СВ № 758380, виданого Мар’їнським РВ УМВС України в Донецькій області 19 серпня 2002 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 6 березня 2017 року № НОМЕР_2.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами № 1-10 у трудовій книжці серії БТ-І № 1731980 на ім’я ОСОБА_2 (після розірвання шлюбу прізвище позивача ОСОБА_1, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу від 19 квітня 2002 року № 318172) підтверджується, що 20 вересня 1977 року позивача на підставі наказу 64-К від 15 вересня 1977 року прийнято до Донецької фабрики ученицею швачки до швейної дільниці. 26 грудня 1977 року відповідно до наказу № 2 від 2 січня 1978 року переведена укладальником пакувальником виробів тієї ж дільниці. 1 березня 1984 року відповідно до наказу № 16 від 23 лютого 1984 року позивача було переведено укладальницею тієї ж дільниці у зв’язку з переходом на нові умови оплати праці. 1 грудня 1987 року позивачу відповідно до наказу № 201 від 19 листопада 1987 року присвоєно кваліфікацію укладальниці 2 розряду. 15 липня 1994 року відповідно до наказу № 136 від 26 грудня 1994 року позивач працювала у Відкритому товаристві закритого типу «Галантея» укладальницею 2 розряду швейного цеху. 19 листопада 2001 року відповідно до наказу № 5 від 19 листопада 2001 року позивач звільнена у зв’язку з ліквідацією підприємства відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. 20 грудня 2001 року відповідно до наказу № 8929 від 29 листопада 2001 року позивача розпочата виплата допомоги по безробіттю у Мар’їнському районному центрі зайнятості. 14 грудня 2002 року відповідно до наказу № 228 від 26 грудня 2001 року було закінчено виплату допомоги. 15 січня 2003 року відповідно до наказу № 3 а/к від 15 січня 2003 року позивача було прийнято оператором насосної дільниці на дільницю № 2 с. Луганське в Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар’їнський райсількоммунхоз». 31 березня 2003 року відповідно до наказу № 15/К від 31 березня 2003 року позивач була звільнена за власним бажанням.

Судом встановлено, що позивач 30 травня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До заяви були додані заява, копія паспорту та РНОКПП, трудової книжки, свідоцтво про укладення шлюбу, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 6 березня 2017 року № НОМЕР_3, заява від 27 липня 2017 року № 1229/02-32. 31 липня 2017 року за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем було прийняте рішення № 1214 про відмову в призначенні пенсії позивача. В обґрунтування даного рішення відповідач зазначив, що згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки після досягнення ними 57 років, які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року. Згідно записам у трудовій книжці назва підприємства, до якого була прийнята ОСОБА_1 20 вересня 1977 року та дата звільнення відсутні, тому період роботи з 20 вересня 1977 року по 14 липня 1994 року неможливо зарахувати до страхового стажу роботи, оскільки довідки про стаж роботи та про перейменування заявницею не надані. Підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, тому перевірити факт роботи немає можливості. Згідно даних у трудовій книжці та Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 має 8 років 9 місяців 25 днів страхового стажу. 3а таких обставин відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» через те, що вона не має необхідного страхового стажу роботи.

Суд зазначає, що позивачем як докази наявного стажу до суду також були надані: архівна довідка від 5 липня 2017 року № С-98/06-06, видана на непідконтрольній українській владі території, історична довідка від 27 березня 2018 року № С-50/06-03, виданої ліквідатором Донецького акціонерного товариства закритого типу «Галантея» про те, що 15 квітня 1994 року було здійснено перереєстрацію Донецької фабрики художньої галантереї у Акціонерне товариство закритого типу «Галантея». Рішенням господарського суду Донецької області від 15 серпня 2001 року № 18/50-Б Акціонерне товариство закритого типу «Галантея» визнано банкрутом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення», цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як передбачено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Як встановлено пунктом 4.7. Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд критично ставиться до посилання відповідача як відмови у зарахуванні до стажу про те, що згідно запису № 1 20 вересня 1977 року позивач прийнята ученицею швачки до швейної дільниці, при цьому не вказане найменування підприємства, до якого позивач була прийнята на роботу, оскільки як вбачається з трудової книжки, перед записом № 1 зазначено, що «До прийняття на Донецьку фабрику загального стажу не має». Отже, з урахуванням зазначеного запису та історичної довідки від 27 березня 2018 року № С-50/06-03, відповідно до якої наприкінці 1963 року артіль «Галантерейщик» перейменована у Донецьку фабрику художньою галантереї, суд вважає, що позивача було прийнято 20 вересня 1977 року саме до Донецької фабрики художньою галантереї.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на те, що під порядковим номером 2-4 в трудовій книжці наявні записи про переведення на іншу роботу. Далі, перед записом під порядковим номером 5 наявна назва підприємства «Акционерное общество закрытого типа «Галактика» (текст в оригіналі), отже, з попереднього місця роботи позивач була звільнена, будь-який запис про звільнення в трудовій книжці відсутній, оскільки, як вже було встановлено судом вище, відповідно до історичної довідки від 27 березня 2018 року № С-50/06-03, виданої ліквідатором Донецького акціонерного товариства закритого типу «Галантея», 15 квітня 1994 року було здійснено перереєстрацію Донецької фабрики художньої галантереї у Акціонерне товариство закритого типу «Галантея». Рішенням господарського суду Донецької області від 15 серпня 2001 року № 18/50-Б Акціонерне товариство закритого типу «Галантея» визнано банкрутом. Отже, позивач не звільнялась з попереднього місця роботи, оскільки це одне й теж підприємство, яке було реорганізовано, тому й запису про звільнення бути не може.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку що, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії, управління діяло без врахування всіх істотних обставин, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 31 липня 2017 року № 1214 підлягають задоволенню.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо неприйняття до уваги архівної довідки № С-98/06-06 від 5 липня 2017 року, виданою установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Зазначена довідка містить відомості про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 1988 по 1992 року. Проте, суд зазначає, що згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України № 428-р від 5 квітня 2015 року) м. Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи їх посадові особи на тимчасово непідконтрольній Україні території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом і будь який акт, виданий вказаними органами є недійсним та не створює правових наслідків. Отже, усі документи, видані на непідконтрольній українській владі території, вважаються недійсними та не створюють правових наслідків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо неможливості зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком саме з урахуванням архівної довідки від 12 червня 2017 року № С-98/06-06, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача призначити пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає, наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30 травня 2017 року № 1214 про призначення пенсії, зарахувавши до стажу позивача період роботи з 20 вересня 1977 року по 14 липня 1994 року.

Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Як передбачено частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, 85612, АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області код (ЄДРПОУ 22014014, 85612, м. Курахове, вул. Пушкіна, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області від 31 липня 2017 № 1214 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 травня 2017 року № 1214 про призначення пенсії, зарахувавши до стажу період роботи з 20 вересня 1977 року по 14 липня 1994 року.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області судовий збір у розмірі 650 грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнути зі ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 грн. 80 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 11 червня 2018 року. Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.