Рішення № 74662770, 08.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/756/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир-Волинський хлібзавод» до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування припису №000515 від 05.03.2018,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володимир-Волинський хлібзавод» (далі - ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод», позивач) звернулося з позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області (Держекоінспекція у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та визнання протиправним та скасування припису №000515 від 05.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на відповідача, як на територіальний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища розповсюджуються обмеження встановлені Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким до 31.12.2018 встановлено мораторій на проведення планових перевірок. Також зазначає, що проведення перевірки та оформлення її результатів здійснено без врахування узгоджених дат початку та строків здійснення визначених у плані комплексних заходів державного нагляду, оскільки згідно річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України від 30.11.2017 №710, а також Плану комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік визначено, дату початку проведення перевірки ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» 15.02.2018 терміном 10 днів. Однак, згідно наказу від 26.02.2018 №67 та направлення на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.02.2018 №89 Державною екологічною інспекцією у Волинській області визначено терміни проведення перевірки з 26.02.2018 по 28.02.2018, що, на думку позивача, є порушення строків та термінів проведення перевірки, визначених планом здійснення комплексних заходів державного нагляду. Також позивач стверджує, що відповідачем порушені строки повідомлення про проведення планового заходу, оскільки повідомлення від 29.01.2018 №35 про планову перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у термін з 15.02.2018 було вручено 12.02.2018, тобто менше ніж за десять днів до проведення такого заходу. Позивач звертає увагу на те, що в направленні на перевірку відсутнє прізвище державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_3, який на перевірку не направлявся, в акті перевірки підпис останнього відсутній. Крім того, позивач вважає протиправним припис, винесений за результатами проведення перевірки, оскільки ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» вживаються заходи щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, укладено договір щодо розробки документів, у яких обґрунтовуються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Однак, з незалежних від позивача причин виконавець не виконав своїх договірних зобов’язань. Разом з тим, підприємством належним чином сплачується екологічний податок на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

З врахуванням вищевикладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення 27.02.2018 планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та визнання протиправним та скасування припису №000515 від 05.03.2018

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини четвертої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.05.2018 №9/1077 (а. с. 91-100) відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, відповідач діяв в межах чинного законодавства, оскільки територіальний орган діє від імені центрального органу та на виконання функцій, покладених Державою, отже, не є самостійним окремим суб'єктом державного управління, а тому, на відповідача не поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Крім того, зазначає, працівників Державної екологічної інспекції у Волинській області було безперешкодно допущено до проведення планової перевірки, про що засвідчено у журналі реєстрації перевірок позивача. У свою чергу, акт, складений за результатами проведення перевірки №79 підписаний директором ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» без зауважень.

Оскільки наказ та направлення на проведення перевірки були видані та вручені позивачеві у строки, визначені чинним законодавством, а також допущено відповідача до проведення вказаної перевірки, за результатами якої було складено акт та припис про усунення порушень, які були підписані директором ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» без зауважень, тому позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповіді на відзив позивачем не подано.

Заслухавши вступне слово осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено, що наказом Державної регуляторної служби України №139 від 16.11.2017 «Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік» ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» включено до переліку підприємств щодо проведення Державною екологічною інспекцією у Волинській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в період з 15.02.2018 терміном 10 днів (а. с. 83-85).

У відповідності до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно річного Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Державної екологічної інспекції України на 2018 рік повідомленням про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.01.2018 №35 позивача повідомлено про те, що у термін з 15.02.2018 протягом десяти робочих днів буде проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» (а. с. 104).

Згідно наказу від 26.02.2017 №67 (а. с. 37-39) та направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.02.2018 №89 (а. с. 103) в період з 26.02.2018 по 28.02.2018 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Державної екологічної інспекції у Волинській області ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод», за результатами якої складено акт щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №79 від 28.02.2018, який підписаний позивачем без зауважень (а. с. 9-28а).

На підставі висновків акту перевірки Державною екологічною інспекцією у Волинській області видано припис №000515 від 05.03.2018 (а. с. 29), яким позивача до 26.06.2018 зобов’язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; розробити паспорт установок очистки газу (ГОУ), забезпечити здійснення контролю ефективності роботи ГОУ; забезпечити ведення первинного обліку відходів, що утворюються в результаті діяльності підприємства (а. с. 29).

Не погодившись з зазначеним, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження дій відповідача щодо проведення перевірки та скасування припису, винесеного за результатами проведення такої перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», пункту 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції», наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за №1080/30948, затверджено «Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» (надалі Положення).

У відповідності до вказаного Положення, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Держекоінспекцїї України та їй підпорядковується; основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Правові, організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877).

Згідно статті 5 Закону №877, планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб’єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв’язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва – п’яти робочих днів. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.

Відповідно до частини п’ятої статті 7 Закону №877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Згідно частини шостої статті 7 Закону №877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частини сьома статті 7 Закону № 877).

Частиною восьмою статті 7 Закону №877 визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Разом з тим, статтею 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 31.12.2018 встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом з тим, частиною шостою зазначеного Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, тобто на Держекоінспекцію України та на її територіальні органи.

На відміну від інших центральних органів виконавчої влади, що мають територіальні органи, та які зазначені у статті 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у відношенні центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у статті 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не вказано, що виключення дії Закону поширюється не тільки безпосередньо на центральний орган виконавчої влади, але й на його територіальні органи.

Статтею 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Згідно з положеннями статті 21 цього ж Закону центральні органи виконавчої влади можуть утворювати територіальні органи як юридичні особи публічного права за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України, або як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади.

Пунктом 3 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, затвердженого на виконання частини третьої статті 13 та частини третьої статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №563, визначено, що завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, юридично територіальний орган центрального органу виконавчої влади не визначається законом як окремий суб’єкт у сфері державного управління, а всі його владні повноваження є похідними від повноважень центрального органу виконавчої влади і обмежені їх рамками.

Отже, територіальний орган центрального органу виконавчої влади співвідноситься з центральним органом виконавчої влади як невід’ємна частина цілого.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 №454, визначено, що Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 цього ж Положення визначено, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Територіальні органи Держекоінспекції України були утворені як юридичні особи публічного права згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995.

Положенням про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 №312 встановлено, що Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Також, посилаючись на наведені норми, Державною регуляторною службою України було викладено позицію щодо застосування Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Державною екологічною інспекцією України» в тому аспекті, що виключення, встановлені нормами статті 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», поширюються на Держекоінспекцію України та її територіальні органи.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач - територіальний орган, який діє від імені центрального органу та на виконання функцій, покладених Державою, не є самостійним окремим суб'єктом державного управління, а тому, на нього не поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тому дії Державної екологічної інспекції у Волинській області щодо проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» є правомірними.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно статті 10 Закону №877 суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

бути поінформованим про свої права та обов'язки;

вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);

бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;

вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб'єкта господарювання;

одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);

надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;

отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення;

вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі: перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу; використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів; з’ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Аналізуючи зазначену норму закону, суд вважає, що саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо себе, водночас, допуск до перевірки є підтвердженням правомірності здійснення державного нагляду (контролю), допущених контролюючим органом при призначенні перевірки з боку суб'єкта господарювання. При цьому, позивач був повідомлений про проведення планового заходу (повідомлення про проведення перевірки було надіслано на адресу позивача за 10 днів до початку її проведення, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 104-106); допустив службових осіб Держекоінспекції у Волинській області до проведення перевірки, про що засвідчено в журналі реєстрації перевірок №1 ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» (а. с. 112); надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку. Крім того, акт перевірки №79 від 28.02.2018 підписаний директором ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» без зауважень (а. с. 9-13).

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що відповідачем перевірка проведена без врахування узгоджених дат початку та строків її проведення, визначених у Плані здійснення комплексних заходів державного нагляду, оскільки планова перевірка згідно наказу №67 від 26.02.2018 та направлення на проведення перевірки №89 від 26.02.2018 проведена в строки, визначені річним Планом здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Державної екологічної інспекції України на 2018 рік з 26.02.2018 по 28.02.2018, тобто в межах 10 робочих днів (15.02.2018 – 28.02.2018).

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.12.2010 (справа № 21-25а10) юридична особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у постанові від 19.12.2013 №К/800/29102/13 зазначив, що позови, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав, оскільки після проведення перевірки права юридичних осіб порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, вищевказане спростовує доводи позивача про те, що дії Державної екологічної інспекції в Волинській області щодо проведення планової перевірки є протиправними.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Підпунктами а, е частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі, про охорону атмосферного повітря; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Згідно із частиною п’ятою статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до пункту другого Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Як зазначалося вище, Державною екологічною інспекцією у Волинській області за результатами проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивача встановлено, що ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, у зв’язку з чим у відповідності до приписів частини 7 статті 7 Закону №877 відповідачем складено припис №000515 від 05.03.2018 (а. с. 29) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, який є обов'язковим для виконання у визначені строки.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем було отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №0710200000-11 від 10.08.2007, терміном дії до 10.08.2017, тобто, на момент проведення перевірки відповідачем термін дії дозволу закінчився.

Разом з тим, суд не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» вчиняються дії з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, про що свідчить договір, умовами якого є розробка та супровід науково-технічної документації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (9 джерел викидів).

Однак, як слідує з матеріалів справи, вищезазначений договір №2017/07-18-ГДВ укладений 28.07.2017, проте, на момент розгляду даної справи судом жодних доказів щодо реалізації умов даного договору позивачем не надано, що свідчить про те, що ТзОВ «Володимир-Волинський хлібзавод» не усунуті порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваного припису, тому суд вважає, що припис від 05.03.2018 №000515 винесений на законних підставах та не може бути скасований судом, оскільки зобов'язує позивача дотримуватися вимог природоохоронного законодавства, які позивачем не виконані.

Крім того, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправним та скасування припису від 05.03.2018 №000515 є похідними від вимоги про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Волинській області щодо призначення та проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства в галузі у сфері охорони навколишнього природного середовища, правомірність яких встановлено в ході розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський

Повне судове рішення складено 13.06.2018.