Рішення № 74662742, 08.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року ЛуцькСправа № 159/4876/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника відповідача -1 ОСОБА_1,

представника відповідача -2 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Ковельське ОУПФУ, відповідач-1) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії в належному розмірі на виконання постанов суду та зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в належному розмірі за період з 01 червня 2007 року по день винесення судом рішення.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.12.2017 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою цього ж суду від 21.02.2018, постановленою у підготовчому засіданні, дану справу передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду, до якого справа надійшла 27.03.2018 та ухвалою суду від 30.03.2018 прийнято справу до провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2018, а в подальшому за клопотанням представника відповідача оголошено перерву у розгляді справи до 27.04.2018.

Ухвалою суду від 27.04.2018 залучено до участі у даній справі співвідповідача – Державну казначейську службу України (далі – ДКС України, відповідач-2) та в подальшому ухвалою суду від 22.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:00 год. 29.05.2018, у зв’язку з необхідністю отримання нових доказів було оголошено перерву у розгляді справи до 12:00 год. 08.06.2018.

Ухвалою суду від 08.06.2018 позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії в належному розмірі на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011 № 2а-158/2011 залишено без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2010 року у справі №2-1000/2010 з урахуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 зобов’язано управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 основної та додаткової пенсії по інвалідності за період з 01.06.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 01.05.2010; від 12.07.2011 у справі №2а-6213/11 з урахуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Ковелі провести доплату до пенсії ОСОБА_3 за період з 16.12.2010 по 18.06.2011.

Вказані рішення суду не були своєчасно виконані відповідачем.

Позивач вважає, що несвоєчасність виплати пенсії у належному розмірі сталась саме з вини відповідача. Разом з тим, при виконанні рішень судів у частині нарахування доплат до пенсії за минулий час відповідачем, на виконання вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ та ОСОБА_4 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ №159 від 21.02.2001 не було нараховано компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, про що йому стало відомо з листа Ковельського ОУПФ України у Волинській області від 23.11.2017 №14406/02-22-21.

Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати протиправною бездіяльність Ковельського ОУПФ України у Волинській області щодо ненарахування і невиплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в належному розмірі на виконання постанов суду та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в належному розмірі за період з 01.06.2007 по день винесення судом рішення.

Представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву від 24.01.2018 (а.с. 28-30) позовних вимог не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки Ковельським ОУПФ України у Волинській області було вчасно виконано рішення судів на які посилається позивач, а саме: було нараховано відповідні доплати у розмірах, встановлених судами. Проте, у зв’язку з прийняттям змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та наступні бюджетні періоди, а також постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих на їх виконання, виплата доплат органами Пенсійного фонду України за рішеннями судів з 01.08.2011 припинена.

При цьому, у відзиві на позовну заяву (а.с. 63-66) відповідач вказує на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, яка набрала чинності 23.09.2014, затверджено ОСОБА_4 погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі – ОСОБА_4 №440). Відповідно до вказаного порядку виплата вказаних сум здійснювалась позивачу за рахунок коштів державного бюджету органами Державної казначейської служби України.

Враховуючи вищевикладене, не вбачає протиправної бездіяльності Ковельського ОУПФ України у Волинській області стосовно виконання вказаних у позовній заяві судових рішень та вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 88-91) вказує на те, що саме на органи Пенсійного фонду покладено обов’язок своєчасно виплачувати пенсії в повному обсязі. А тому, посилання відповідача на факт відсутності фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути причиною невиконання зобов’язань за рішеннями суду.

У запереченні на відповідь (а.с. 101-103) відповідач вказує на те, що позиція позивача базується на хибному розумінні правових норм, які регулюють спірні правовідносини та не може братися судом до уваги. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач -2 у відзиві на позовну заяву (а.с. 120-121) позовних вимог не визнав та зазначив, що механізм виконання зазначеної категорії судових рішень визначено ОСОБА_4 №440. 29.08.2017 ДКС України на виконання судового рішення у справі № 2а-6213/11 кошти в сумі 22685,21 грн. перераховані на користь ОСОБА_3 платіжним дорученням від 09.08.2017 № 2339. Станом на 17.05.2018 рішення по справі № 2-100/10 про стягнення коштів на користь ОСОБА_3 в сумі 70523,17 грн. не виконане.

При цьому вказує на те, що виплата позивачу компенсації у розмірі 3% річних від несплаченої суми за рахунок коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень не передбачена нормами діючого законодавства.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

У поданих до суду заявах від 16.04.2018 та від 01.06.2018 позивач просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.81,163).

У судовому засіданні представник відповідача-1 та представник відповідача - 2 просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Що стосується позовних вимог до Ковельського ОУПФУ про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати на виконання постанов суддів та зобов’язання нарахувати таку компенсацію суд враховує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи (перша категорія) внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію згідно з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2010 у справі №2-1000/2010 з урахуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області провести ОСОБА_3 перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, за період з 01.06.2007 до 31.12.2007 та з 22.05.2008 до 01.05.2010, і виплатити йому різницю між перерахованою і отриманими ним сумами пенсій.

На виконання вищевказаного рішення розпорядженнями управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі від 03.10.2013 № 121347 (а.с. 108-111) позивачу проведено відповідний перерахунок пенсії та нараховано пенсійні виплати (доплату) у сумі 70523,17 грн.

Вказане підтверджується і довідкою відповідача від 11.04.2018 № 3140/06-21 (а.с. 68).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.07.2011 у справі №2а-6213/11 з урахуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 за період з 16.12.2010 по 18.06.2011 включно державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які обчислюються відповідно до абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

На виконання вищевказаного рішення позивачу, починаючи з 16.12.2010 по 18.06.2011 нараховано 22685,21 грн. з врахуванням виплачених сум.

Вказані обставини підтверджуються довідкою відповідача від 11.04.2018 № 3140/06-21 (а.с. 69).

Як вбачається із зазначених письмових доказів, Ковельським ОУПФУ на виконання вищезазначених рішень суду було нараховано, а по одному виплачена сума присуджених позивачу судом пенсійних виплат.

За двома іншими судовими рішеннями здійснювалося примусове виконання органами виконавчої служби та казначейства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ та ОСОБА_4 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ №159 від 21.02.2001.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до положень статті 6 Закону України №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Вказані норми дублюються також у ОСОБА_4 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому Постановою КМ України № 159 від 21.02.2001 року (ОСОБА_4) у пункті 6 якого також вказано, що компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати.

Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають компенсацію особам втрату частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати.

Згідно зі статтею 6 Закону України №2050-ІІІ виплата такої компенсації у випадку порушення строків виплати пенсії покладається на органи Пенсійного Фонду, незалежно від того чи була вона нарахована самостійно органом чи на виконання рішення суду.

Однак, така виплата пов’язується з настанням певних обставин.

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Судом встановлено, що виконавчі документи у справах №2-1000/2010 та №2а-6213/11 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області відповідно до ОСОБА_4 № 440 передано Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області до Головного управління Казначейства разом з іншими рішеннями, виконання яких гарантується державою, на підставі актів приймання-передачі від 09.04.2015 № 4 за 1 квартал 2015 року (перша черга) та від 24.05.2017 № 25 за 2014-2017 роки (перша черга).

Зазначені вище два судові рішення направлені Головним управлінням Казначейства для виконання до Державної Казначейської служби України за бюджетною програмою КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2017 Державною казначейською службою України кошти на виконання судового рішення від 12.07.2011 у справі №2а-6213/11 перераховані позивачу на підставі платіжного доручення від 09.08.2017 № 2339 в сумі 22685,21 грн. (а.с. 133).

Рішення по справі № 2-1000/10 про стягнення коштів в сумі 70523,17 грн. на даний час не виконано.

16.11.2017 позивач звернувся до Ковельського ОУПФ України у Волинській області із заявою в якій просив поінформувати його письмово про виконання рішень Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2010 у справі №2-1000/2010, від 10.01.2011 у справі №2а-158/2011 та від 12.07.2011 у справі №2а/0306/6213/11, вказавши строки виплати, суму доплати та надавши пояснення їх несвоєчасної виплати (а.с. 106).

16.11.2017 позивач звернувся до Ковельського ОУПФ України у Волинській області із заявою в якій просив поінформувати його письмово про виконання рішень Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2010 у справі №2-1000/2010, від 10.01.2011 у справі №2а-158/2011 та від 12.07.2011 у справі №2а/0306/6213/11, вказавши строки виплати, суму доплати та надавши пояснення їх несвоєчасної виплати (а.с. 106).

Листом від 23.11.2017 №14406/02-22-21 Ковельське ОУПФ України у Волинській області повідомило позивача, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2011, винесеної на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011 у справі №2а-158/2011 управлінням прийнято відповідне рішення та зроблено перерахунок, яким нарахована доплата у розмірі 21301,70 грн. та яка виплачена у березні 2011 року.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2013, винесеної на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2010 у справі №2-1000/2010 управлінням прийнято відповідне рішення та зроблено перерахунок, яким нарахована доплата по вказаній постанові у розмірі 70523,17 грн. та яка включена у додаткові відомості у листопаді 2013 року.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2011, винесеної на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.07.2011 у справі №2а-6213/11 управлінням прийнято відповідне рішення та зроблено перерахунок, яким нарахована доплата по вказаній постанові у розмірі 22685,21 грн. та яка включена у додаткові відомості у вересні 2011 року.

Крім того, у листі зазначалось, що у зв’язку з прийняттям змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” та наступні бюджетні періоди, а також постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих на їх виконання (постанова КМУ від 23.07.2011 року №745, постанова КМУ від 23.11.2011 № 1210 та постанова КМУ від 28.12.2011 року №1381) виплата доплат органами Пенсійного фонду України за рішеннями судів з 01.09.2011 припинена. Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (а.с. 137).

Із зазначених письмових доказів вбачається, що виконання судових рішень по стягненню пенсійних виплат здійснювалося не Ковельським ОУПФ.

Враховуючи ту обставину, що рішення у справі №2-1000/2010 не виконано та, виходячи із змісту статті 4 Закону України № 2050-ІІІ, суд вважає, що позовна вимога про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та невиплати нарахування компенсації втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати та зобов’язання її нарахувати та виплатити по даному судовому рішенню є передчасною, оскільки така виплата компенсації можлива лише у місяці, у якому виплачена заборгованість, чого в даному випадку немає.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що обчислення такої компенсації, враховуючи вимоги статті 3 Закону України № 2050-ІІІ, повинно здійснюватися у певному порядку та з врахуванням ряду показників.

Тобто, враховуючи зазначене, нарахування та виплата компенсації повинна здійснюватися не в автоматичному порядку, а за відповідною заявою особи про нарахування та виплату такої компенсації (зважаючи на те, що орган, який повинен виплачувати таку компенсацію та проводить примусове виконання не співпадають).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 до відповідача - 1 про нарахування та виплату компенсації за порушення строків її виплати не звертався та з приводу цього жодних рішень суб’єктом владних повноважень не приймалося.

Зміст заяви позивача від 17.11.2017 свідчить про те, що він звертався щодо роз’яснення з приводу виконання судових рішень та ніяким чином не стосується нарахування та виплати компенсації.

Крім цього, суд зазначає, що за змістом статті 7 Закону України № 2050-ІІІ визначено, що відмова власника у виплаті компенсації може бути оскаржена до суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що підставою для звернення до адміністративного суду є наявність у позивача порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб’єкта владних повноважень. В такому випадку порушені права підлягають захисту судом у спосіб, що дозволить відновити таке порушене право.

Суд зазначає, що захисту підлягають лише порушенні права особи, і ним не можуть вирішуватися питання щодо спірних правовідносин, які можуть виникнути пізніше.

Доказів відмови у виплаті компенсації позивачем не надано. Таким чином, позивач лише припускає, що така відмова може мати місце у майбутньому та фактично просить суд вирішити не існуючий спір.

При цьому, позивач просить зобов’язати відповідача вчинити дії, а саме: нарахувати та виплатити компенсацію.

Однак суд зазначає, що для того, щоб зобов’язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.

При цьому, позивачем не представлено доказів та не наведено фактів того, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Що стосується правовідносин, пов’язаних із відповідачем-2, то суд зазначає наступне.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені у Законі України “Про виконавче провадження” та особливості їх виконання, встановлені Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05.06.2012 №4901-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №4901-VI).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною четвертою зазначеної статті закріплено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №4901-VI цей Закон набирає чинності з 01.01.2013.

В пункті 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №4901-VI передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

З метою реалізації вказаного Закону України Кабінет Міністрів України 03 вересня 2014 року прийняв постанову №440, якою затвердив ОСОБА_4 погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі по тексту - ОСОБА_4 №440).

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто до головних управлінь Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток).

Акт приймання-передавання підписується відповідальною особою органу державної виконавчої служби та особою, визначеною керівником органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та затверджується керівниками зазначених органів.

Відповідно до пункту 20 ОСОБА_4 №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з ОСОБА_4 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - ОСОБА_4 №845).

Пунктом 47 ОСОБА_4 №845 передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього ОСОБА_4 документів та відомостей.

Згідно з пунктом 48 ОСОБА_4 №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього ОСОБА_4 в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 49 ОСОБА_4 №845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього ОСОБА_4 необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Пунктом 50 ОСОБА_4 №845 також передбачено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Отже, з наведених вище положень законодавчих актів вбачається, що відповідальною за виконання судових рішень, що гарантовані державною, якими є рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області №2-1000/2010 та №2а-6213/11 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області, є саме Державна казначейська служба України, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача-1 про те, що рішення про перерахунок пенсії позивача носили зобов’язальний характер та були вчасно виконані відповідачем. Зокрема, боржником (Ковельським ОУПФУ) проведено перерахунок та передано органам Державної виконавчої служби виконавчі документи для ведення обліку рішень виконання, яких гарантуються державою. Виплата ж за вказаними рішеннями проводилась саме Державною казначейською службою України.

Позивач звернувся із позовом до відповідача-1 про стягнення компенсації за порушення строків її виплати відповідно до Закону № 2050-ІІ і, як зазначалося судом вище, саме за рахунок коштів цього органу вона виплачується.

Що стосується відповідача-2, то ним, як органом, що здійснює примусове виконання за рішеннями судів відповідно до Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, може здійснюватися компенсація за невчасне невиконання щодо перерахування коштів в порядку та межах зазначених нормативних актів.

В даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги про компенсацію в межах Закону № 2050-ІІ, яку повинен виплачувати відповідач – 1, а не при виконанні судових рішень, а тому в задоволенні позову до відповідача-2 також слід відмовити.

Суд вважає, що оскільки Державною казначейською службою України на виконання двох вищевказаних судових рішень кошти були перераховані позивачу лише 09.08.2017, за другим рішенням кошти не перераховано, а позивач звернувся до суду 13.12.2017, тобто позов подано у строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачами не було допущено протиправної бездіяльності щодо ненарахування і невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії в належному розмірі на виконання рішень Ковельського міськрайонного суду Волинської області, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 14 червня 2018 року.