Ухвала суду № 74662679, 13.06.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.06.2018 р. Справа№ 914/790/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю “Апріорі-книга”, м.Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м.Львів

про визнання права приватної власності на частину нежитлових приміщень.

Ціна позову – 1984290,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Апріорі-книга” до Львівської міської ради про визнання права приватної власності на 81/100 частину нежитлових приміщень загальною площею 1112,7кв.м., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4.

Ухвалою суду від 21.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 19.06.2018р.

12.06.2018р. від позивача через канцелярію суду за вх.№1576/18 надійшла заява від 12.06.2018р. про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 1112,7кв.м., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, в тому числі на нежитлові приміщення загальною площею 308,2кв.м. на вул.Ю.Дрогобича, 4 у м.Львові.

Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову наступним. Позивач зазначає, що у позові він просить суд визнати за ним право приватної власності на 81/100 частину нежитлових приміщень загальною площею 1112,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю. Дрогобича, 4. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на законних підставах та у встановленому законом порядку створив вказані приміщення шляхом переробки належного йому на праві власності нежитлового приміщення під літ. «А-3» площею 308,2 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Дрогобича, 4, право власності на яке за позивачем було скасоване рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2017р. по справі №914/3366/16. Однак, як зазначає позивач, вказане не позбавляє позивача права власності на створене ним у встановленому законом порядку майно та за таких умов, позивач має право па частку у нежитловому приміщенні під літ. «А-3» площею 1112.7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. ІО. Дрогобича, 4. Позивач зазначає, що на даний час Львівською міською радою вживаються заходи для виселення позивача зі створених ним у встановленому законом порядку та з дозволу виконавчих органів Львівської міської ради, нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. ІО. Дрогобича, 4. Позивач зазначає, що за зверненням відповідача ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.03.2018р. у справі №914/3366/16 про витребування у ТзОВ «Апріорі-Книга» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об’єкта нерухомого майна – нежитлових приміщень площею 308,2 кв.м. на вул. Ю. Дрогобича. 4 у м. Львові. Позивач стверджує, що існують реальні підстави вважати, що Львівською міською радою буде вжито заходів для демонтажу нежитлових приміщень загальною площею 1112,7кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів. вул. Ю. Дрогобича, 4, та залишення частини приміщення, яка була до реконструкції площею 308.2 кв.м. з наступною передачею такого приміщення у власність чи користування інших осіб, що згодом на думку позивача унеможливить виконання рішення та ефективний захист прав та інтересів позивача. З огляду на вказані обставини позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначені приміщення.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2017р. у справі №914/3366/16 позов в.о. керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснити функції у спірних відносинах – Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “АПРІОРІ-КНИГА” та до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна задоволено повністю. Вирішено скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “АПРІОРІ-КНИГА” на об'єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, вчиненої 17.03.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (індексний №28790876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 840427846101), витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “АПРІОРІ-КНИГА” на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради об’єкт нерухомого майна – нежитлові приміщень загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АПРІОРІ-КНИГА” на користь Прокуратури Львівської області 8117,36грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017р. у справі №914/3366/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Апріорі-книга” задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2017 року по справі №914/3366/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено та стягнути з Прокуратури Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Апріорі-книга” 8930 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного суду від 31.01.2018р. у справі №914/3366/16 касаційні скарги заступника прокурора Львівської області, Львівської міської ради та ОСОБА_3 комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017р. у справі №914/3366/16 скасовано, рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2017р. у справі №914/3366/16 залишено в силі, стягнуто з ТОВ "Апріорі-Книга" на користь прокуратури Львівської області 9740,83грн. судового збору сплаченого за подання касаційної скарги, стягнуто з ТОВ "Апріорі-Книга" на користь Львівської міської ради 9740,83грн. судового збору сплаченого за подання касаційної скарги та стягнуто з ТОВ "Апріорі-Книга" на користь ОСОБА_3 комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 9740,83грн. судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

16.03.2018р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 27.06.2017р. у справі №914/3366/16 та постанови Верховного суду від 31.01.2018р. у справі №914/3366/16 видано відповідні накази.

11.05.2018р. постановою старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження ВП №56364548, відкрито виконавче провадження з виконання наказу №914/3366/16 від 16.03.2018р. про витребування Товариства з обмеженою відповідальністю “АПРІОРІ-КНИГА” на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради об’єкт нерухомого майна – нежитлові приміщень загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4.

Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що Львівська міська рада звернулась до органу виконавчої влади з примусовим виконанням наказу №914/3366/16 від 16.03.2018р. про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю “АПРІОРІ-КНИГА” на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради об’єкт нерухомого майна – нежитлові приміщень загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4. Тому, на думку позивача існують реальні підстави вважати, що Львівською міською радою буде вжито заходів для демонтажу нежитлових приміщень загальною площею 1112,7кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів. вул. Ю. Дрогобича, 4, та залишення частини приміщення, яка була до реконструкції площею 308.2 кв.м. з наступною передачею такого приміщення у власність чи користування інших осіб, що згодом унеможливить виконання рішення та ефективний захист прав та інтересів позивача.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову при розгляді спору про визнання права приватної власності на 81/100 частину нежитлових приміщень загальною площею 1112,7кв.м., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4 суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу позивача.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Також, у своїй заяві позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову вимогам, з якими звернувся заявник. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Апріорі-книга” про забезпечення позову.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви від 12.06.2018р. (вх.№1576/18 від 12.06.2018р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Апріорі-книга” про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 13.06.2018р.

Суддя Іванчук С.В.