Рішення № 74662182, 07.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2018Справа № 910/2693/18Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

до Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000"

про стягнення 413 431,20 грн.

Представники учасників процесу:

від позивача: Франюк А.В. (довіреність);

від відповідача: Куліш В.В.(довіреність);

від третьої особи: не з'явився;

вільний слухач: Недбайлюк О.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" про стягнення 413 431,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з виплати банківської гарантії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000"; призначено підготовче засідання у справі №910/2693/18 на 29.03.2018.

У судовому засіданні 29.03.2018 представник відповідача надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: принципал виконав умови договору поставки та здійснив поставку товару в повному обсязі, мало місце лише незначне прострочення поставки частини продукції за договором поставки. При цьому, за порушення строків поставки товару умовами договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу та пені. ПП "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000" перерахував на користь позивача 8648,98 грн. штрафних санкцій. Таким чином, за твердженням відповідача, принципалом виконані зобов'язання з поставки продукції в повному обсязі та сплачені штрафні санкції, а договір поставки є припиненим у зв'язку із належним виконанням зобов'язань. Оскільки принципал виконав зобов'язання, то гарантійний випадок, передбачений гарантією виконання зобов'язань № 4005-17Г від 01.08.2017 не настав.

У судовому засіданні 29.03.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.03.2018 викликано ПП "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000" у підготовче засідання на 24.04.2018.

30.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Так, позивач зазначає, що зі змісту гарантії слідує, що останньою покриті вимоги позивача щодо виконання третьою особою усіх зобов'язань за договором. Також позивач зазначив, що банківська гарантія та неустойка не є юридичною відповідальність одного виду, можливим є стягнення і банківської гарантії і штрафних санкцій. Умови гарантії не містять вимог щодо тривалості часу прострочення виконання зобов'язання.

18.04.2018 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач, крім іншого зазначає, що встановивши факт повного виконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром, відповідач правомірно прийняв рішення про відмову у здійснені платежу за гарантією, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.04.2018 продовжено підготовче провадження у справі №910/2693/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі №910/2693/18 на 22.05.2018.

21.05.2018 від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, у якому третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що постачальник виконав взяті на себе зобов'язання та поставив товар, при цьому прострочив постачання продукції на незначну кількість днів. Враховуючи, що принципал повністю виконав свої зобов'язання перед бенефіціаром, то відповідач правомірно відмовив у здійснені платежу за гарантією.

В судове засідання 22.05.2018 з'явились представники позивача та відповідача, зазначили, що вчинили всі дії в межах підготовчого провадження та не заперечують щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник третьої особи в судове засідання 22.05.2018 не з'явився, про дане судове засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2693/18 до судового розгляду по суті на 07.06.2018.

У судове засіданні 07.06.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав доказ вручення відповідачу гарантії, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання 07.06.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103045227522.

В судовому засіданні 07.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", як покупцем, та Приватним підприємством "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000", як постачальником, укладено договір поставки № 04-1/2192-17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю продукцію, за ціною, з характеристиками (якістю), у порядку та строки, що визначаються у Додатку 1 до договору, в інших умовах договору, а також надати на свій ризик послуги шеф-монтажу, а покупець зобов'язується здійснити оплату належно поставленої продукції, належно наданої послуги на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки № 04-1/2192-17, в редакції додаткової угоди № 3 від 11.01.2018, договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 11.01.2018.

Згідно з п. 5.1 договору поставки № 04-1/2192-17, постачальник надає (не пізніше визначеного чинним законодавством України строку) покупцю забезпечення виконання договору у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії, оформленої на паперовому носії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 413 431,20 грн.

Положеннями п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.09.2017) встановлено, що банківська гарантія є чинною від дня її видачі та протягом строку, на який вона видана (строк дії банківської гарантії закінчується через 7 банківських днів після закінчення строку дії договору, в забезпечення якого її видано): 29.01.2018.

Забезпечення виконання договору (банківська гарантія) не повертається постачальнику у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань, визначених договором (щодо поставки продукції в повному обсязі та без зауважень покупця). У такому випадку покупець направляє банку-гаранту вимогу платежу за банківською гарантією (п. 5.5 договору).

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки, з метою забезпечення виконання ПП "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000" зобов'язань за договором поставки, Публічним акціонерним товариством "РВС БАНК" надано позивачу гарантію виконання зобов'язань № 4005-17Г від 01.08.2017, відповідно до якої, відповідач безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що не перевищує 413431,20 грн. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.

14.08.2017 до гарантії № 4005-17Г внесені зміни та погоджено, що гарантія набирає чинності з моменту підписання і залишається дійсною до 29.01.2018 (включно) та будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана гарантом у цей період.

Згідно з п. 6.1 договору та Специфікації, що є додатком № 1 до договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.09.2017, постачальник здійснює поставку продукції відповідно до додатку 1 до договору, інших умов договору, але не пізніше 30.11.2017, на умовах DDР (згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010), за адресою (місцем) поставки (передачі) продукції відповідно до вимог покупця (розділ другий додатку 1 до договору); при цьому покупець вправі завчасно, однак не пізніше наступного дня після отримання повідомлення постачальника про готовність продукції до поставки, конкретизувати (остаточно погодити) місце поставки (передачі) продукції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постачальник прострочив поставку продукції за договором № 04-1/2192-17.

Враховуючи неналежне виконання третьою особою свого зобов'язання з поставки товару за договором поставки № 04-1/2192-17 (прострочення поставки товару), позивач звернувся до відповідача, як гаранта із вимогою № 01/3329 від 21.01.2018 про сплату 413 431,20 грн.

Позивач вказав на те, що вимога про сплату 413 431,20 грн. була надіслана ним в межах строку дії гарантії та повністю відповідає умовам гарантії, наданої банком (відповідачем).

Однак, відповідач листом від 13.02.2018 вих. № 197/18-БГ відмовив у виплаті банківської гарантії у сумі 413 431,20 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов'язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов'язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов'язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов'язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов'язання носить самостійний характер по відношенню до основного зобов'язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв'язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.

Судом встановлено, що 01.08.2017 Публічним акціонерним товариством "РВС БАНК" було видано банківську гарантію виконання зобов'язань № 4005-17Г.

Вказаною гарантією визначено, що відповідач безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що не перевищує 413431,20 грн. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.

Гарант протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги зобов'язується сплатити бенефіціару грошову суму в межах суми гарантії. Письмова вимога бенефіціара надсилається через банк бенефіціара. Письмова вимога бенефіціара має бути підписана належним чином уповноваженою особою бенефіціара, яка має право першого підпису згідно з карткою із зразками підписів бенефіціара та скріплена печаткою бенефіціара. Справжність підпису на письмовій вимозі бенефіціара має бути підтверджена банком бенефіціара.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Таким чином, зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред'явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов'язання.

Отже, враховуючи зміст банківської гарантії № 4005-17Г від 01.08.2017 (зі змінами), суд дійшов висновку, що останньою було забезпечено належне виконання боржником (принципалом) негрошового зобов'язання, а саме зобов'язання з поставки товару без порушення принципалом зобов'язань за договором, тобто в обсязі, порядку та строки, встановлені договором поставки № 04-1/2192-17 від 07.08.2017.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, згідно з п. 6.1 договору та Специфікації, що є додатком № 1 до договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.09.2017, сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції відповідно до додатку 1 до договору, інших умов договору, але не пізніше 30.11.2017.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою здійснено поставку товару 30.11.2017, 01.12.2017 та 04.12.2017, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі до договору поставки та не заперечується учасниками процесу.

Оскільки сторонами договору погоджено строк поставки продукції - не пізніше 30.11.2017, а третьою особою частину продукції поставлено 01.12.2017 та 04.12.2017, суд дійшов висновку, що постачальник порушив виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару у строки, встановлені договором поставки.

Факт порушення виконання зобов'язання виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару у строки, встановлені договором поставки також підтверджується тим, що третьою особою, відповідно до платіжного доручення № 1002 від 15.02.2018 сплачені штрафні санкції за порушення умов договору поставки.

За таких обставин, оскільки принципал порушив свої зобов'язання та умови договору з поставки товару у строки, встановлені договором, а виконання принципалом зобов'язання було забезпечено банківською гарантією № 4005-17Г, наданою Публічним акціонерним товариством"РВС БАНК", враховуючи положення ч. 1 ст. 563 Господарського процесуального кодексу України, у відповідача (гаранта) виник обов'язок сплатити позивачу (кредитору) грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому, щодо заперечень відповідача про те, що принципал виконав умови договору та здійснив поставку товару у повному обсязі, то суд зазначає, що умовами банківської гарантії чітко встановлено, що приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару, грошову суму, що не перевищує 413431,20 грн. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.

Те, що принципал виконав зобов'язання з поставки товару в повному обсязі не спростовує того факту, що таке зобов'язання виконано з порушенням принципалом умов договору, а саме порушення строку виконання зобов'язання з поставки продукції. І саме у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором, без конкретизації якого саме порушення, відповідачем надано банківську гарантію. Суд звертає увагу банку, що відповідно до змісту гарантії, останній забезпечив не виконання принципалом зобов'язань у поновному обсязі, а саме забезпечив виконання без порушення принципалом зобов'язань за договором.

Щодо посилання відповідача на те, що прострочення поставки було незначним, то суд зазначає, що ні умови договору поставки, ні умови банківської гарантії не надають визначення поняттю «незначне прострочення» та не ставлять в залежність виплату за гарантією у випадку «незначного прострочення».

На переконання суду, враховуючи зміст наданої банківської гарантії, кількість днів прострочення для виконання банком вимоги з виплати гарантії не має значення, має значення лише факт порушення принципалом зобов'язань за договором.

Суд зазначає, що враховуючи правову природу гарантії (її автономність та відсутність залежності від обставин припинення основного зобов'язання, про що зокрема свідчать також положення ч. 3 ст. 565 та ст. 568 ЦКУ) та характер основного зобов'язання, яке забезпечене гарантією (негрошове зобов'язання) - виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов'язання та відповідно впливати на його чинність/припинення. При цьому, враховуючи умови гарантії - одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов'язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення; а отже фактичне виконання у повному обсязі основного зобов'язання в майбутньому жодним чином не впливає на обов'язок з виплати гарантійної суми, який виник у зв'язку з настанням гарантійного випадку в межах, обумовлених гарантією.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Судом встановлено, що відповідно до змісту гарантії Письмова вимога бенефіціара надсилається через банк бенефіціара. Письмова вимога бенефіціара має бути підписана належним чином уповноваженою особою бенефіціара, яка має право першого підпису згідно з карткою із зразками підписів бенефіціара та скріплена печаткою бенефіціара. Справжність підпису на письмовій вимозі бенефіціара має бути підтверджена банком бенефіціара.

Жодних інших умов та документів, які мають бути надані до гарантії зміст гарантії не містить.

Судом встановлено, що вимога Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вих. № 01/3329 від 25.01.2018) була надана ним у порядку, передбаченому банківською гарантією (через банк бенефіціара - ПАТ "Укрексімбанк", який направляв гаранту вимогу), відповідає вимогам, встановленим у банківській гарантії та отримана відповідачем 29.01.2018, тобто у строки, встановлені гарантією, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту кур'єрської служби доставки (долучена позивачем у судовому засіданні 07.06.2018).

У судовому засіданні 07.06.2018 відповідач підтвердив отримання вимоги через банк бенефіціара.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи відповідач не заперечував ні щодо своєчасного отримання вимоги за гарантією, ні щодо належного її оформлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до п. 1 глави 4 розділу 2 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. У разі потреби банк-гарант (резидент) надсилає запит до банку бенефіціара або іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення. Банк-гарант (резидент) приймає вимогу, яка відповідає умовам гарантії, надсилає копію цієї вимоги принципалу (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії) після отримання відповідних уточнень, що підтверджують її достовірність, або до отримання таких уточнень. Якщо після подання копії вимоги принципалу банк-гарант отримує письмове підтвердження недостовірності пред'явленої вимоги, то банк-гарант надсилає письмове повідомлення про такий факт принципалу та бенефіціару.

Згідно з п. 2 глави 4 розділу 2 Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Відповідно до п. 3 глави 4 розділу 2 Положення сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку. Банк-гарант (резидент) здійснює перерахування коштів з рахунку, на якому обліковувалися кошти принципала для грошового забезпечення (покриття) гарантії, або з інших відповідних рахунків банку-гаранта (резидента). Якщо гарантія надавалася за рахунок іншого забезпечення, прийнятного для банку, то банк-гарант вирішує питання щодо погашення заборгованості принципала шляхом звернення стягнення на предмет застави або договірного списання коштів з поточних/депозитних рахунків принципала, або шляхом проведення інших дій, передбачених законодавством України (за умови, якщо це передбачено договором).

Судом встановлено, що відповідач направив позивачу відповідь від 13.02.2018 вих. № 197/18-БГ, у якій відмовив у задоволенні вимоги щодо сплати гарантії у розмірі 413431,20 грн.

Підставами, на які відповідач посилався для відмови у виплаті грошових коштів за гарантією було виконання принципалом зобов'язань за договором та поставка продукції у повному обсязі та незначне прострочення поставки, оскільки відповідач вважає, що вимога бенефіціара про сплату за гарантією повної суми гарантії у випадку несуттєвого прострочення строку поставки продукції за договором є необґрунтованою та безпідставною.

Однак, суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими та спростовані судом вище, оскільки умовою виплати гарантії є допущення порушення принципалом зобов'язань за договором, яке у даному випадку мало місце, встановлене судом та не заперечується учасниками процесу.

Інших підстав для відмови у виплаті гарантії гарантією № 4005-17Г від 01.08.2017 відповідачем у листі вих. № 01/3329 від 25.01.2018 та під час розгляду справи у суді наведено не було.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт настання гарантійного випадку за гарантіє. виконання зобов'язань № 4005-17/Г (порушення виконання принципалом зобов'язання з поставки товару у строк, визначений договором) та невиконання відповідачем (гарантом) обов'язку з виплати грошової суми у розмірі 413 431,20 відповідно до гарантії № 4005-17/Г у строки, встановлені у гарантії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" до Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" про стягнення 413 431,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд задовольняє повністю позовні вимоги Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО".

Судовий збір за розгляд справи до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВВЕДЕНСЬКА, будинок 29/58, код 39849797) на користь Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, код 00100227) 413 431,20 грн. грошових коштів за гарантією та 6 201,47 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2018.

Суддя С.О. Турчин