Рішення № 74662128, 06.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/12/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2018 Справа № 908/212/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж (69089 м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, 38б, код ЄДРПОУ 00130926)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70417 Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Весняна, буд. 5, ІПН НОМЕР_1)

про стягнення 10 959 грн. 15 коп.

за участю представників

позивача: ОСОБА_2, дов. № 23 від 01.01.2018 р.

відповідача: ОСОБА_1, свідоцтво № 975889 від 16.05.1996 р.

ОСОБА_3, доручення № МЦ2-327 від 30.05.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

06.02.2018 р. Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне про стягнення 10 959 грн. 15 коп. заборгованості за перевищення договірних величин з січня по грудень 2017 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 р., справу № 908/212/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 07.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/212/18, присвоєно справі номер провадження 27/12/18 та призначено підготовче засідання на 14.03.2018 р.

Справа № 908/212/17 розглядається за правилами загального позовного провадження.

14.03.2018 р. в підготовчому засіданні, на підставі ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 04.04.2018 р., про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 04.04.2018 р., відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовження на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 03.05.2018 р.

03.05.2018 р. у підготовчому засіданні, на підставі ст. 183 ГПК України, за клопотанням відповідача судом оголошено перерву до 07.05.2018 р., про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 07.05.2018 р., відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи розпочато по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ст.195, ст. 201 ГПК України судом відкрито судове засідання та розпочато розгляд справи по суті 07.05.2018 р.

Заслухавши вступне слово представників сторін, суд з’ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та досліджує докази, якими вони обґрунтовуються.

Згідно ст. 208 ГПК України, судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 209 ГПК України з’ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалами суду від 07.05.2018 р. та 31.05.2018 р., на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалися перерви.

У судовому засіданні 06.06.2018 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 06.06.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2018 р. підтримав позовні вимоги. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 4, 20, 27, 161, 162 ГПК України, 11, 15, 16, 625, 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 6.14, 6.16 ПКЕЕ, умовами договору про постачання електричної енергії від 17.06.2009 р. № 910, просив суд задовольнити позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, в підтвердження чого 14.03.2018 р. надав заперечення на позовну заяву. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

04.04.2018 р. від позивача надійшла письмова відповідь на відзив. Вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства в галузі електроенергетики.

В засіданні суду 06.06.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 06.06.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Судові дебати – частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію – посилався лише на обставини і докази, які викладені у позовній заяві, та були досліджені у судових засіданнях.

Відповідач просив суд відмовити позивачу у позові, про що зазначено у письмовому відзиві.

Після закінчення судових дебатів, суд надав дозвіл сторонам обмінятися репліками.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

17.06.2009 р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії) та ПП ОСОБА_1 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 341.

Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Запоріжжяобленерго» змінило найменування (тип) на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до розділу 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Згідно з п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно п.п. 2.3.4 договору споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 2.3.2 договору споживач зобов’язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору.

Пунктом 4.1 ПКЕЕ визначено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ електрична енергія - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Тобто, споживання електричної енергії споживачами підлягає обов'язковому лімітуванню.

Так, умовами договору визначається порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ, договірна величина споживання електричної енергії це узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт.год і більше, що не має спільної з іншими площадками вимірювання споживача технологічної електричної енергії.

Отже, договірна величина споживання електричної енергії та потужність не тотожні поняття, не взаємозалежні одна від одної.

Умовами договору встановлений різний їх порядок визначення та узгодження. Оскільки об'єкт відповідача не відповідає критеріям встановленим ПКЕЕ, тому відсутня необхідність узгодження сторонами договору граничної величини сумарного споживання електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми.

У відповідності до ПКЕЕ сторонами узгоджена в договорі величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати свої зобов'язання в частині сплатити позивачу заборгованості за перевищення договірної величини незалежно від розміру приєднаної потужності та середньомісячного споживання електричної енергії.

Згідно п. 4.2 ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором... У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Розділом 5 договору передбачено порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Відповідно до п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.

У разі не надання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік визначається постачальником електричної енергії самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

У відповідності до п. 5.5 договору споживач, надавши обґрунтування, має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися письмово до Постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. Коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводиться постачальником електричної енергії відповідно до діючого законодавства України. У разі коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності, скориговані договірні величини доводяться споживачу постачальником електричної енергії письмовим повідомленням.

Відповідач у встановлений термін (до 01 листопада 2017 року) не надав позивачу відомостей, передбачених додатком № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2017 рік».

Позивачем такі обсяги було визначено самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного 2017 року.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Відповідно до п. 7 додатка № 4 до договору, у разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.

Пунктом 10 Додатка № 4 до договору передбачено, що споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 оперативних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги — доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги - доручення уповноваженому

представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

- при направлені нарочним - дата вручення споживачу.

Порушуючи умови договору, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, що змусило позивача звернутися з позовом до суду.

Судом встановлено, що до 01.11.2016 р. відповідач не надав постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії в 2017 році за формою додатка № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони, в результаті чого розмір очікуваного споживання електричної енергії на 2017 рік було визначено постачальником електричної енергії самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

У пункті 4.4 Правил користування електричною енергією визначено право споживача протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Отримавши в кінці 2016 року доведені позивачем обсяги очікуваного споживання електричної енергії на 2017 рік, відповідач не погодившись із змістом додатка № 1 до договору, звернувся до позивача 21.02.2017 р. із заявою № 2/2 з доданим додатком № 1 до договору, із змісту якої вбачається прохання відповідача скорегувати і затвердити додаток № 1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2017 рік».

На момент звернення відповідача встановлені обсяги постачання електричної енергії на 2017 рік вже діяли, споживач не звертався до постачальника електричної енергії із заявою про коригування договірної величини протягом розрахункового періоду (п. 1 додатка № 4 до договору), а звернувся із заявою щодо коригування обсягів очікуваного споживання на 2017 р.

Однак, заява ФОП ОСОБА_1 від 21.02.2017 р. № 2/2 щодо коригування договірних величин на 2017 рік не є заявою щодо коригування договірної величини в розумінні пункту 4.4 ПКЕЕ та умов договору.

Проводити корегування договірних величин в кожному розрахунковому періоді 2017 року були відсутні правові підстави (відсутня відповідна заява споживача), а коригування обсягів очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік (2017рік) після терміну, встановленого умовами договору, не передбачено а ні умовами договору, а ні ПКЕЕ.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за перевищення договірних величин з січня по грудень 2017 р. на загальну суму 10 959 грн. 15 коп.

За ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Споживання електричної енергії споживачами підлягає обов’язковому лімітуванню. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника (ч. 1 ст. 276 ГК України).

Між сторонами в справі виникли правовідносини на підставі договору про постачання електричної енергії.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 ГК України).

Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що постачання електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії” споживач зобов’язаний дотримуватися нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Відповідач виставлені позивачем рахунки (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи) за перевищення договірної величини з січня по грудень 2017 р. не сплатив, заборгованість становить 10 959 грн. 15 коп.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов’язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, є порушенням зобов’язання.

Заперечення відповідача щодо необхідності складання відповідних актів, у разі виявлення позивачем факту перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії та потужності, спростовуються наступним:

Відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ, акт порушень оформляється у разі виявлення уповноваженими представниками постачальника електричної енергії порушень ПКЕЕ або умов договору (пошкодження чи зрив пломб, пошкодження розрахункових засобів обліку та інше).

Згідно п. 5.1, 5.2 ПКЕЕ, споживання електричної енергії без договору не допускається. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору, який викладений у додатку 3 до ПКЕЕ.

Згідно з нормами ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства рішення постачальника про нарахування споживачу вартості перевищення договірної величини споживання електричної енергії у двократному розмірі є оперативно-господарською санкцією.

За частинами 1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Приписами п. 6.14 ПКЕЕ встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Пунктом 6.17 ПКЕЕ встановлено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Пунктом 8 Додатку № 4 до договору встановлено, що у разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.

Отже, ані ПКЕЕ, ані умовами договору не передбачено складання актів про порушення договірних величин споживання електричної енергії.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на пункт 4.4 договору.

Однак, даний пункт стосується відповідальності відповідача за порушення ПКЕЕ, тобто у разі не облікованого споживання електроенергії внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергією.

Щодо твердження відповідача, що «Обсяги постачання електричної енергії споживача на 2017р.» до відома відповідача не доводились та не узгоджувалися необґрунтований, суперечить умовам договору та ПКЕЕ, оскільки пунктом 4.2 ПКЕЕ визначено, що відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Як вже зазначалося вище, пунктом 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомостей про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.

Відповідач, в строки визначені умовами договору, не надав постачальнику електричної енергії «Обсяги постачання електричної енергії споживача на 2017 р.»

Відповідно до абзацу 4 п. 4.2 ПКЕЕ, у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Абзацом 4 п. 5.1 договору сторонами узгоджено, що у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік визначається постачальником електричної енергії самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Однак, умовами договору та ПКЕЕ надано право відповідачу протягом поточного розрахункового періоду звернутися з письмовою заявою до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про коригування договірної величини за умови дотримання визначених п. 4.4 ПКЕЕ передумов.

Відповідач своїм правом не скористався.

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії (пункт 6.14 Правил. Перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності (пункт 6.15 Правил). Тобто, акт про порушення в таких випадках не складається.

Підпунктом 7 пункту 8.1 Правил визначено, що за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності постачальник електричної енергії має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію відповідно до актів законодавства та умов договору.

Питання сплати двократної вартості електроенергії, спожитої понад договірні величини, розглядалося Верховним Судом України при перегляді постанови Вищого господарського суду України у справі про стягнення заборгованості за використану електроенергію та двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання (справа № 6/75). Верховний Суд України у цій справі взяв до уваги також пояснення НКРЕ, відповідно до яких у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину споживач повинен сплатити вартість використаної електричної енергії за обсяг, обумовлений договором, та двократну вартість електричної енергії за обсяг, що дорівнює різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електроенергії (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 року № 6/75).

Позивач, відповідно до умов договору та ПКЕЕ, самостійно визначив обсяги постачання електричної енергії відповідачу на рівні фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року.

Крім того, ані ПКЕЕ, ані договором не визначений обов’язок постачальника електричної енергії додатково повідомляти споживача про обсяги постачання електричної енергії, які були установлені останньому.

Відповідач, у своїх запереченнях на позовну заяву від 14.03.2018 р., помилково зазначає, що Договір про постачання електричною енергією № 341 від 30.11.2009 р. в редакції додаткової угоди від 01.01.2016 р., діє до кінця лютого 2016 р.

Оскільки до 29 лютого 2016 року діяла саме додаткова угода № 1 від 01.01.2016 р. про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 341 від 17.06.2009 р., про що зазначено у п. 6 цієї угоди.

Натомість, відповідно до п. 9.4 чинної редакції договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2009 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Оскільки, сторонами у визначений Договором спосіб не досягнуто згоди щодо дострокового розірвання договору, тому таке розірвання на вимогу однієї із сторін має проводитись лише в судовому порядку, згідно норм діючого законодавства.

Такого позову в межах даної справи не заявлено, доказів наявності судового рішення з цього приводу також не надано.

Отже, сторонами не було заявлено про припинення дії договору у строки визначені п. 9.4 договору.

Таким чином, договір про постачання електричної енергії № 341 від 17.06.2009 р. є чинним і за спірний період, і станом на сьогоднішній день, сторони продовжують виконувати свої зобов'язання за цим договором.

Отже, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач надає постачальнику електричної енергії акти про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період, а також сплачує за спожиту електричну енергію, а саме 04.12.2017 р. сплатив 2 690 грн. 44 коп., 03.01.2018 р. сплатив 2 567 грн. 20 коп., 02.02.2018 р. сплатив 3 163 грн. 07 коп.

Статтею 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні по справі № 914/2236/17, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі № 910/13407/17 від 13.03.2018р.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Ч.2 ст.233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахування інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Але відповідач не звертався до суду з клопотанням щодо зменшення розміру штрафних санкцій – перевищення договірних величин.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70417 Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Весняна, буд. 5, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж (69089 м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, 38б, код ЄДРПОУ 00130926, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 26039319338156 ПАТ “Запоріжжяобленерго” (для Запорізького РЕМ) в філії ЗОУ АТ “Ощадбанк”, МФО 313957) 10 959 (десять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 15 коп. заборгованості за перевищення договірних величин з січня по грудень 2017 р. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70417 Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Весняна, буд. 5, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж (69089 м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, 38б, код ЄДРПОУ 00130926) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 14 червня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова