Рішення № 74661891, 05.06.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1950/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Тупікової О.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформакс", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 66 343,11 грн. заборгованості

Представники:

від позивача не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформакс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 12 197,82 грн. річних та 54 145,29 грн. інфляції грошових коштів за неналежне виконання умов договору в частині оплати поставки вугільної продукції за договором поставки вугільної продукції № 16-0171-02 від 01.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд спору по суті на 05.06.2018 року.

У судове засідання 05.06.2018 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (арк. спр. 35, 43).

29.05.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, де останній право позивача на стягнення заявлених сум інфляції та річних не оспорює, розрахунок суми інфляційних вважає вірним, при цьому, з позицією позивача відносно розрахунку річних, в частині визначення періоду нарахування не погоджується, зазначаючи про те, що фактичне виконання рішення було здійснено 04.04.2018 року, а отже, кінцевою датою періоду прострочення є 03.04.2018 року.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення щодо нарахування річних у даній справі, вказуючи на те, що початком періоду слід вважати дату 18.03.2018 р., а не 17.03.2018 р., як вказано позивачем у розрахунку суми річних, що підлягають до стягнення.

05.06.2018 року позивачем подана до суду заява про розгляд справи без участі його представника, за наявними у справі матеріалами.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 05.06.2018 р., позивач не погоджується із позицією відповідача щодо дати фактичного виконання рішення, посилаючись на те, що останній помилково вважає, що датою виконання зобов'язання є надходження коштів на розрахунковий рахунок приватного виконавця, бо у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" наявні зобов'язання саме перед позивачем і вони припиняються з моменту зарахування коштів на рахунок ТОВ "Інформакс", тобто, 05.04.2018 року.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2017 року господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір у справі № 904/1193/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інформакс" до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення 443 932,57 грн., за рузультатами розгляду якого прийнято рішення про стягнення 386 476,57 грн., що складають суму основного боргу за договором поставки вугільної продукції № 16-0171-02 від 01.02.2016 року, 11 365,45 грн. річних за період прострочення з 19.02.2016 р. по 17.03.2017 р..; 46 090,27 грн., що складають суму інфляції грошових коштів за період прострочення з березня 2016 року по лютий 2017 року.

04.04.2017 року на виконання вказаного вище рішення, господарським судом видано наказ.

На підставі вказаного наказу, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1, 02.04.2018 року відкрито виконавче провадження № 56098337.

Відповідно до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вказаним вище рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2017 року у справі № 904/1193/17 встановлено факт укладення сторонами договору поставки вугільної продукції № 16-0171-02 від 01.02.2016 року, факт поставки продукції, обумовленої договором та факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати за поставлену продукцію.

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем була сплачена заборгованість за договором поставки вугільної продукції № 16-0171-02 від 01.02.2016 р. лише 05.04.2018 року в рамках виконавчого провадження № 56098337, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача річні в сумі 12 197,82 грн. за період з 17.03.2017 р. по 04.04.2018 року та інфляцію в сумі 54 145,29 грн. з березня 2017 року по лютий 2018 року.

Заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума інфляції за період прострочення з березня 2017 р. по лютий 2018 року складає 54 145,29 грн.

Перевіривши залучений до матеріалів справи розрахунок суми інфляції грошових коштів, судом встановлено, що останній здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому, сума інфляції є завищеною в результаті арифметичної помилки.

Після перерахунку, до стягнення підлягає інфляція за спірний період в сумі 54 127,91 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення річних за період прострочення з 17.03.2017 р. по 04.04.2018 р. в сумі 12 197,82 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже встановлено вище, рішенням господарського суду у справі № 904/1193/17 присуджено до стягнення, зокрема, річні в сумі 11 365,45 грн. за період прострочення з 19.02.2016 року по 17.03.2017 року.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України, позивачем неправомірно включено до періоду розрахунку річних, - 17.03.2017 р., а тому, після перерахунку, до стягнення підлягають річні за період прострочення з 18.03.2017 р. по 04.04.2018 року в сумі 12 166,07 грн.

Заперечення відповідача в цій частині слід визнати обгрунтованими з огляду на наступне.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Нарахування суми річних у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2017 р. у справі № 904/1193/17, здійснено за період прострочення з 19.02.2016 року по 17.03.2017 року, а отже, початок перебігу строку для наступного періоду прострочення починається саме з 18.03.2017 року.

При цьому, заперечення відповідача в частині визначення кінцевої дати періоду прострочення, яким останній вважає 03.04.2018 року, господарським судом до уваги не приймаються зважаючи на наступне.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 04.04.2018 року сплатив заборгованість на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1193/17 у виконавчому провадженні № 56097477 на рахунок приватного виконавця ОСОБА_1, про що свідчить платіжне доручення № 56098337 від 03.04.2018 року, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 41).

05.04.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 були перераховані на користь ТОВ "Інформакс" примусово стягнені кошти згідно з виконачим листом № 904/1193/17 у виконавчому провадженні № 56097477, про що свідчить банківська виписка, копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 31).

Таким чином, з урахуванням п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом фактичного виконання грошового зобов'язання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" зі сплати заборгованості, є дата зарахування коштів на рахунок кредитора - ТОВ "Інформакс", тобто, 05.04.2018 року, а тому кінцевою датою періоду прострочення є саме 04.04.2018 року.

Керуючись статтями 253, 509, 598, 599, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна,18-Б, ІКЮО 33905067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інформакс" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 758, ІКЮО 33905067) 12 166,07 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят шість гривень 07 коп.) річних, 54 127,91 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять сім гривень 91 коп.) інфляції грошових коштів, 1760,70 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 85 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги у порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.06.2018

Суддя ОСОБА_2