Рішення № 74661579, 17.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Справа № 804/441/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування Рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100019/1 від 19.09.2017 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110080/2017/00067 від 19.09.2017 року;

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100020/1 від 09.10.2017 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110080/2017/00078 від 09.10.2017 року.

Позивач не погоджується з винесеними відповідачем ОСОБА_3 відмови в митному оформленні товару та Рішеннями про коригування митної вартості товарів, оскільки вважає, що відповідачу були надані всі документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом. Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої позивачем митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах. На думку позивача, законних підстав для витребування додаткових документів у відповідача не було. Зазначив, що всі відомості для визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) підтверджені документально, визначені кількісно, включено всі складові митної вартості, які є обов’язковими при її обчисленні.

Позивач вважає, що Рішення про коригування митної вартості винесено з порушеннями вимог ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки в них відсутня інформація про обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості; обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів; право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються.

На думку позивача, висновки відповідача про наявність розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення, та витребування додаткових документів є протиправними та призвели до прийняття помилкових рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмов. З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митних декларацій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти даного позову заперечував в повному обсязі. До суду надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в результаті проведеної перевірки наданих позивачем до митного оформлення документів та відомостей було встановлено, що заявлена декларантом позивача за МД №UA110080/2017/005475 від 18.09.2017 року та МД № UA 110080/2017/005847 від 09.10.2017 року митна вартість товару не ґрунтується на дійсній вартості товару. Заявлена декларантом позивача митна вартість товару (на рівні 1,45 євро/кг згідно з інвойсами) є, на думку відповідача, значно нижчою відносно «дійсної вартості», тобто вартості абсолютно ідентичного товару, який продається, імпортується на територію України при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції безпосередньо виробником товару (1,58 євро/кг).

Вказав, що у зв’язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів заявлених за МД №UA110080/2017/005475 від 18.09.2017 року та МД № UA 110080/2017/005847 від 09.10.2017 року, відповідачем було застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-а - метод за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до наявної у відповідача інформації щодо вартості абсолютно ідентичного товару, раніше ввезеного позивачем за прямим контрактом з виробником, який відповідно до ст.59 МКУ, на думку відповідача, є однаковим за всіма ознаками, зокрема: фізичними характеристиками (нитки поліефірні, текстуровані, нефарбовані, некручені, номінальна лінійна щільність одиночної нитки 18,5 текс f48, структура нитки 167 дтекс ТУ ВY 400031289, 129-2007: марка А), від того ж самого виробника ОАО «СветлогорскХимволокно», що свідчить про однакову якість та репутацію на ринку, країни виробництва - Білорусь та тотожними умовами поставки (FCA місце відправника) (прямий контракт від 06.10.2015 №2705-22/15, укладений з виробником, за МД №UА110080/2017/001386 від 26.04.2017 за ціною товару 1,58 євро/кг на умовах FСА м.Світлогорськ).

А тому, відповідач вважає, що Рішення про коригування митної вартості товарів та Картки відмови є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, прийнятими у спосіб та в межах повноважень, наданих відповідачу законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цих рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФИМ» знаходиться у господарських відносинах з компанією INATEX (м. Бяла, Польща) з 2016 року. Компанія INATEX постачає позивачу сировину - «нитки поліефірні, текстуровані, нефарбовані, некручені, номінальна лінійна щільність одиночної нитки 18,5 текс», код товару 54023300, виробництва ВАТ «СветлогорскХимволокно», Білорусь (далі за текстом нитки), яка використовується позивачем для власного виробництва продукції - довговорсового трикотажного полотна.

Даний товар поставлявся на підставі посередницького зовнішньоекономічного контракту від 15.02.2017 року №100217, доповнення №6 від 28.08.2017 року та №7 від 27.09.2017 року з компанією «INATEX Sp. z o. о.» (Польща) на комерційних умовах поставки FCA – PL ВіаIa k. Zgierza.

Протягом 2016-2017 роках було здійснено сім операцій з поставки ниток від компанії INATEX до позивача, під час митного оформлення яких Дніпропетровська митниця ДФС Державної фіскальної служби України визнавала правильною заявлену позивачем митну вартість нитки по ціні у діапазоні 1,32-1,4 євро/кг, яка була визначена позивачем за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

01.09.2017 року позивач отримав партію нитки згідно контракту з INATEX №100217 від 15.02.2017 року та Додатком до контракту № 6 від 28.08.2017 року в розмірі 18286,1 кг на суму 26514,85 євро по ціні 1,45 євро/кг на умовах поставки FСА Віаlа.

Для митного оформлення декларації ІМ 74 ДЕ UА110080/2017/004949 від 01.09.2017 року позивачем були надані наступні документи:

- контракт №100217 від 15.02.2017р.;

- доповнення № 6 від 28.08.2017р.;

- комерційна пропозиція від 23.08.2017р.;

- рахунок 15/17/SС від 29.08.2017р.;

- СМR №052597 від 29.08.2017р.;

- сертифікати якості товару;

- сертифікат походження товару № РL/МF/АL 0824060 від 29.08.2017р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №43 від 31.082017р.;

- договір про перевезення 290517 від 29.05.2017 р.;

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролів;

- копію декларації країни відправлення 17РL362010NS12HOB2 від 29.08.2017р.

18.09.2017 року була подана МД ІМ 40 АА UА110080.2017.005475 – зняття з митного складу позивача 18286,1 кг нитки на суму 26514,85 євро.

За даною декларацією позивач отримав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110080/2017/00067 від 19.09.2017 року у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою позивачем митною вартістю відмовлено та винесено Рішення про коригування митної вартості товару №UА10080/2017/100019/1 від 19.09.2017р.

Позивач надав до митного посту декларацію UA110080/2017/005493 від 19.09.2017 року, за якою розрахунок митної вартості оформлено згідно ч. 7 ст. 55 МКУ, випустив нитки у вільний обіг та сплатив митний платіж згідно з митною вартістю та різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів.

03.10.2017 року позивач отримав наступну партію нитки згідно контракту з INATEX №100217 від 15.02.2017 року та Додатком до контракту № 7 від 27.09.2017 року в розмірі 17680,9 кг на суму 25637,31 євро по ціні 1,45 євро/кг на умовах поставки FCA Віаlа.

Для митного оформлення декларації ІМ 74 ДЕ UA110080/2017/005753 від 03/10/2017 року були надані документи, а саме:

- контракт №100217 від 15.02.2017р.;

- доповнення № 7 від 27.09.2017р.;

- комерційна пропозиція від 20.09.2017р.;

- рахунок 16/17/SС від 28.09.2017р.;

- СМR №975087 від 28.09.2017р.;

- сертифікати якості товару;

- сертифікат походження товару № РL/МF/АL 0824063 від 28.09.2017р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1 від 03.10.2017р.;

- договір про перевезення 19/05 від 19.05.2017р.;

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролів;

- копію декларації країни відправлення 17РL362010NS14YE60 від 28.09.2017р.

09.10.2017 року була подана ІМ 40 AA UА 10080.2017.005847 - зняття нитки з митного складу позивача в кількості 17680.9 кг на суму 25637.31 євро.

За даною декларацією позивач отримав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UА110080/2017/00078 від 09.10.2017 року у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом митною вартістю відмовлено та винесено Рішення про коригування митної вартості товару №UА110080/2017/100020/1 від 09.10.2017 року.

10.10.2017 року позивач надав до митного посту декларацію № UA110080/2017/005909 від 10.10.2017 року, за якою розрахунок митної вартості оформлено згідно ч. 7 ст. 55 МКУ, випустив нитки у вільний обіг та сплатив митний платіж згідно з митною вартістю та різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів.

Під час митного контролю та митного оформлення, посадовою особою митниці з урахуванням положень ст. 53 МКУ 18.09.2017 та 09.10.2017 декларанту були надіслані електронні повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості за МД №UА110080/2017/005475 від 18.09.2017 та МД №UА110080/2017/005847 від 09.10.2017, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, позивача було повідомлено щодо необхідності надання відповідно до ст.52 МКУ, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Крім зазначеного, вказаними електронними повідомленнями, відповідно до п.6. ст.53 МКУ, декларанта позивача також попереджено про те, що він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом 19.09.2017р. та 09.10.2017р. шляхом електронного повідомлення було надіслано відмову в поданні додаткових документів у зв’язку з їх відсутністю.

В порядку ст.55 МКУ, позивач звернувся до відповідача листом від 08.11.2017 №264 (вх. ДМ від 14.11.2017 №4873/10/3-15), разом з яким надав копії: платіжних доручень в іноземній валюті у перерахування на користь «INATEX Sp. z o. о.» №49 від 25.09.2017, №50 від 18.10.2017; заявки на міжнародне перевезення №183 від 29.08.2017 та платіжного доручення в оплату задекларованих послуг міжнародного перевезення №2024 від 04.09.2017, а також документів, що надавались до митного оформлення раніше.

За результатами розгляду додатково наданих документів, відповідач надав відмову у визнанні заявленої митної вартості товару, оформлену листом від 20.11.2017 року №2089/10/04-50-19-01.

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД №UА110080/2017/005475 від 18.09.2017р. та МД №UА110080/2017/005847 від 09.10.2017р., відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, дійшов висновку про відсутність документального підтвердження набуття права власності компанією INATEX на оцінювану партію товару; про наявність розбіжності у документах, а саме в умовах оплати та у назвах пунктів відправлення; про відсутність документів, що містять відомості про вартість страхування товару.

У зв’язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, заявлених за МД №UА110080/2017/005475 від 18.09.2017р. та МД №UА110080/2017/005847 від 09.10.2017р., відповідачем за результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2-а - метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до пунктів 5, 6 ч.10 ст.58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України».

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Щодо приводів, які викладені у повідомленнях від митниці декларанту від 19.09.2017 року та від 09.10.2017 року, в рамках проведення письмових консультаційна які, на думку відповідача, стали підставами для витребування додаткових документів та винесення оспорюваних Рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови, суд зазначає нижченаведене.

Стосовно відсутності документального підтвердження набуття права власності компанією INATEX на оцінювану партію товару, слід зазначити, що у переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, відсутні документи, що повинні підтверджувати право власності на товар у Постачальника (Продавця). Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. А тому, у позивача були відсутні підстави для наданная додаткових документів.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх надання за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості (ухвала від 17 квітня 2014 року у справі № 2а/0570/1778/12, касаційне провадження № К/9991/49095/12, ЄДРСР - 38469278).

Щодо виявлених розбіжностей у документах, а саме, в умовах оплати, суд зазначає, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати та порушення строків оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Суд вважає, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта (Постанова Пленуму ВАСУ від 13 березня 2017 року № 2 про Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року).

Щодо виявлених розбіжностей у документах, а саме, у назвах пунктів відправлення, суд зауважує, що всі документи, подані для оформлення разом з вищезазначеними митними деклараціями, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом, містять ідентичну інформацію про пункт відправлення, а саме: код (індекс) - 95-001, а далі повну чи скорочену адресу пункту відправлення (95-001, ВіаIa k. Zgierza, ul. Wola Rogozinska, 5), яка викладена в документах у наступній редакції:

- FCA 95-001, ВіаIa k/ Zgierza у Додатку №7 від 27.09.2017 року до контракту №100217 від 15.02.2017 року;

- 95-001, ВіаIa k. Zgierza, ul. Wola Rogozinska 5 у рахунку (інвойсу) №16/17/SC від 28.09.2017 року;

- WOLA ROGOZINSKA 5, 95-001, BIALA k/ZGIERZA, POLAND у накладній №975087 від 28.09.2017 року.

Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідач мав можливість встановити повну адресу пункту відправлення за допомогою інформації, що міститься в інших документах, поданих до митного контролю. Помилково відсутня інформація (назва вулиці пункту відправлення) у документах по суті не є розбіжностями, оскільки не містить суперечностей з іншими поданими документами та не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму ВАСУ від 13 березня 2017 року № 2 про Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.

Як вже було зазначено вище, у зв’язку з виявленими розбіжностями в умовах оплати та у назвах пунктів відправлення, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену позивачем митну вартість нитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ орган доходів і зборів може витребувати додаткові документі лише у разі якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Після проведення письмових консультацій позивач надіслав повідомлення відповідачу про відмову у поданні додаткових документів. Вищий адміністративний суд України задекларував позицію про те, що «сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх надання за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості» (ухвала від 17 квітня 2014 року у справі № 2а/0570/1778/12, касаційне провадження № К/9991/49095/12, ЄДРСР - 38469278).

Щодо відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування товару, суд зосереджує увагу на наступному.

Так, позивач письмово повідомив відповідача у ОСОБА_2 вих. № 264 від 08.11.2017 року про те, що страхування оцінюваних партій товару не здійснювалось. Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються у випадку, якщо здійснювалося страхування.

«Якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов’язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту» (Постанова Пленуму ВАСУ від 13 березня 2017 року № 2 про Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року).

Проте, представник відповідача не надав суду жодних відомостей чи документів, які б підтверджували факт страхування товару.

Стосовно правомірності застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості 2-а та розрахунку коригування митної вартості за ціною поставки від ОАО «СВЕТЛОГОРСКХИМВОЛОКНО», суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Під час судового розгляду представник відповідача не обґрунтував, яким чином розбіжності у документах позбавляють його можливості перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не надав інформації чому саме документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З матеріалів справи вбачається, що по всім вищезазначеним митним деклараціям відповідач здійснив контроль співставлення, передбачений частиною 3 статті 337 Митного кодексу України, та виявив оформлення в поточному році ідентичних товарів виробника вищих за ціною. Але, суд зазначає, що нижчий рівень митної вартості імпортованого товару, порівняно із задекларованим раніше, сам собою не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості і не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена й в ухвалі від 15 травня 2014 року у справі № 806/5104/13-а, касаційне провадження № К/800/66619/13, ЄДРСР – 38747108.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України). Не обґрунтувавши неможливість застосування основного методу визначення митної вартості у Рішеннях про коригування митної вартості Відповідач застосував другорядний метод визначення митної вартості 2-а - метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Суд зазначає, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за другорядним методом, відповідачем була взята митна декларація № 110080/2017/001386 від 26.04.2017 року, за якою умови поставки відрізняються від оспорюваних поставок, а саме: за постачальником - ОАО «СВЕТЛОГОРСКХИМВОЛОКНО», за пунктом відправлення - м. Світлогорськ, Білорусь та за датою поставки - квітень 2017 р.

Під час судового розгляду з’ясовано та не спростовано представником відповідача, що в рамках проведення письмових консультацій позивачем було надано відповідачу інформацію про те, що ТОВ «Келтік», по контракту з компанією «INATEX» (Польща) згідно декларації UA 125010/2017/001969 від 14.06.2017 року та декларація UA 125010.2017.008444.001 від 06.10.2017 року, провело розмитнення нитки за ціною 1,42 Євро/кг на умовах FСА Віаlа.

Також, суд акцентує увагу на тому, що, як було з’ясовано під час судового розгляду, у відповідача була інформація про попередні поставки нитки позивачу від компанії INATEX, остання з яких була оформлена згідно Додатоку № 1 від 5.02.2017 року до контракту №100217 від 15.02.2017 р. (Додаток № 1) за ціною 1,4 євро/кг, пункт відправлення - Віаlа, Польща (МД № 110050004/2017/000978 від 21.02.2017 року та МД 110050004/2017/0001041 від 24/02/2017 року). Митна вартість товару за цією поставкою була визначена за першим (основним) методом та була прийнята відповідачем.

Отже, суд наголошує, що розрахунок митної вартості за ціною поставки від ОАО «СВЕТЛОГОРСКХИМВОЛОКНО» є протиправним, оскільки відповідач володів інформацією про оформлені митні декларації:

- з нижчою ціною договору (1,4 - 1,42 євро/кг). Відповідно до частина 7 статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість;

- з ідентичними умовами поставки (FСА Віаlа). «Ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар»;

- з наближеною датою оформлення (14.06.2017 року та 06.10.2017 року). «При визначенні митної вартості згідно з ціновою інформацією, яка наявна у митниці, береться митна вартість подібного товару, митне оформлення якого збігається або є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення».

У відповіді «Про результати розгляду звернення» № 2089/10/04-50-19-01 від 20.11.2017 року відповідач відмовив у скасуванні Рішень про коригування митної вартості. В обґрунтуванні своєї позиції відповідач прийшов до висновку, що ціна за посередницьким зовнішньоекономічним контрактом (з компанією INATEX) не може бути нижча за ціну, встановлену безпосередньо виробником такого товару (ОАО «СВЕТЛОГОРСКХИМВОЛОКНО»), бо це, на думку відповідача, суперечить поняттю дійсної вартості товару.

Для спростування цього твердження позивач надавав відповідачу ОСОБА_4 № 116 від 06.06.2017 року та ОСОБА_2 № 22/7306 від 07.06.2017 року, які, в свою чергу, є підтвердженням того, що ціна реалізації нитки виробництва ОАО «СВЕТЛОГОРСКХИМВОЛОКНО» (Білорусь) на сьогоднішній день складає:

для ринку СНД - 1,58 євро/кг;

для європейського ринку - 1,25 євро/кг.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що саме різниця в ціні виробника нитки ОАО «СВЕТЛОГОРСКХИМВОЛОКНО» для ринку СНД та європейського ринку і стала причиною зміни постачальника ниток. Напряму від виробника позивач може купувати нитки за ціною 1,58 євро/кг, а польський посередник, компанія INATEX, має можливість купувати нитки за ціною 1,25 євро/кг та продавати позивачу за ціною 1,4 євро/кг.

Щодо документів, які підтверджують фактично сплачену ціну за товар та транспортні послуги, то відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена.

08.11.2017 року позивач надіслав відповідачу лист № 264 з проханням виправити помилки, допущені при митному оформленні товарів позивача, з врахуванням вищенаведеної інформації та скасувати Рішення про коригування митної вартості та надав платіжні документи, що підтверджують фактично сплачену ціну за товар та витрати на його перевезення, а саме: до UА110080/2017/005493 від 19.09.2017 року:

- платіжне доручення № 49 від 25 вересня 2017 р. (оплата згідно інвойсу №15/17/8С від 29/08/2017 р.;

- платіжне доручення №2024 від 4 вересня 2017 р. (оплата за послуги міжнародного перевезення по СМR № 052597 від 29.08.2017 р. згідно рахунку № 43 від 31.08.2017 року);

- заявка на міжнародне перевезення №183 від 29.08.2017 року; до UА110080/2017/005909 від 10.10.2017 року:

- платіжне доручення № 50 від 18 жовтня 2017 р. (оплата згідно інвойсу №16/17/SС від 28/09/2017 р.);

- в рамках проведення письмових консультацій позивач надав відповідачу платіжне доручення № 4044 від 4 жовтня 2017 р. (оплата за послуги міжнародного перевезення по СМR № 052597 від 29.08.2017 р.) та заявку на міжнародне перевезення № 212 від 27.09.2017 року).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що подані позивачем платіжні документи підтверджують фактично сплачену ціну за товар та витрати на його перевезення.

Відповідно до частини 11 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору (контракту), відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, визначені кількісно, включено всі складові митної вартості, які є обов’язковими при її обчисленні.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування методу 2а) за ціною договору щодо ідентичних товарів - неправомірним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за другорядним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 205, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування Рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100019/1 від 19.09.2017 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110080/2017/00067 від 19.09.2017 року.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100020/1 від 09.10.2017 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110080/2017/00078 від 09.10.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» (код ЄДРПОУ 05468386) судові витрати у розмірі 3200 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.04.2018 року.

Суддя ОСОБА_5