Рішення № 74661458, 28.03.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34387/16-ц

Провадження № 2/761/2044/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л..

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхової компанія «Страховий капітал » про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 17.03.2016 р. в результаті ДТП з вини водія гр. ОСОБА_3, який керував цим автомобілем НОМЕР_1. автомобіль позивача ОСОБА_1 «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.03.2016 року у адміністративній справі № 754/4041/16-п. водія ОСОБА_3 , який визнав свою вину повністю, було притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована ПрАТ «Страхова кампанія «Страховий капітал» за страховим полісом № АІ/ 2026901.Відповідно до результатів огляду транспортного засобу належного позивачу та складеного на замовлення відповідача Звіту № 4920 про оцінку транспортного засобу вартість відновлювального ремонту складає 268029,03 грн, відновлювальний ремонт є недоцільним з економічної точки зору, вартість матеріального збитку , завданого власнику автомобіля внаслідок пошкодження при ДТП, складає 251490,34 грн. Згідно умов зазначеного полісу № АІ/ 2026901відповідач зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого ДТП автомобіля «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_2 - позивачу ОСОБА_1 в межах ліміту страхування 50000,0 (п'ятдесят тисяч ) грн. Проте, страхове відшкодування досі не було сплачено позивачу.

В подальшому представником позивача неодноразово збільшувались вимоги з урахуванням штрафних санкцій. Остаточно просив стягнути з відповідача основний борг за страховим полісом 50000,00 грн., пеню за 631 днів (з 5 липня 2016 р. по 28 березня 2018 р.) прострочки за подвійною обліковою ставкою НБУ - 24331,52 грн., 3 % річних за 631 днів - 2593,15 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення основного боргу згідно офіційно опублікованому індексу інфляції - 12317, 30 грн., а також понесені позивачем судові витрати: судовий збір - 893,00 грн., за послуги складання звіту про оцінку транспортного засобу 800,00 грн. та послуги адвоката за правову допомогу - 16000,00 грн. та просив зазначити в судовому рішенні про нарахування органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду відповідних відсотків і пені (пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних, інфляційні нарахування згідно до індексу інфляції)до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування за правилами, визначеними у рішенні суду.

В судовому засіданні 31.01.2018 р. з урахуванням положень ст.ст. 19,274 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал», про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, свого представника в судове засідання не направив, про поважність причин неявки в суд не повідомляв та не просив розглядати справу за його відсутності, відзив на позов згідно положень ЦПК України не подавав.

В матеріалах справи містяться заперечення ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал» заперечення, зареєстровані канцелярією суду 08.02.2018 р. Докази направлення таких заперечень позивачу відсутні.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, та за одночасним існуванням обставин, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, ухвалив про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню частково з наступник підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, долученого до матеріалів справи.

Як свідчать матеріали справи, і не заперечується представником відповідача, 17.03.2016 р. приблизно о 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_3, рухаючись в м. Києві по пр.. Ватутіна, буд. 17, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не обрав безпечну дистанцію та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який у вільному русі вдарив автомобіль НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який в свою чергу у вільному русі вдарив авто НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_7, що призвело до механічних пошкоджень всіх транспортних засобів.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.03.2016 року у адміністративній справі № 754/4041/16-п. водія ОСОБА_3 , який визнав свою вину повністю, було притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Як свідчать матеріали справи, на день дорожньо - транспортної пригоди цивільна відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ "Страхова кампанія «Страховий капітал» за страховим полісом № АІ/ 2026901 (копія наявна в матеріалах справи ).

18.03. 2016 р. сторона позивача надала відповідачу повідомлення про настання страхового випадку, в порядку обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а 05.04.2016 подала заяву про сплату страхового відшкодування, що також підтверджується наданими ОСОБА_1 документами.

Відповідно до результатів огляду транспортного засобу належного позивачу та складеного на замовлення відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал» Звіту з оцінки транспортного засобу № 4920 від 20.04.2016 р. розмір заподіяної матеріальної шкоди складає 251 490, 34 грн..

Згідно умов зазначеного полісу № АІ/ 2026901відповідач зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого ДТП автомобіля «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_2 - позивачу ОСОБА_1 в межах ліміту страхування 50000,0 (п'ятдесят тисяч ) грн. Франшиза - 00 грн. 00 коп. Проте, страхове відшкодування досі не було сплачено позивачу.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

При цьому за положеннями страховий випадок відповідно ст. 8 Закону України «Про страхування» - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно із п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: страховик «МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше, як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.(пункт 36.5 ст. 36 Закону).

Пунктом 2 частини 2 ст. 49 ЦПК України передбачено право позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Зважаючи на те що прийняття рішення і виплата страхового відшкодування має бути здійснена Страховиком не пізніше 5 липня 2016 року, коли сплинуло 90 днів з дати подання нами заяви до Страховика про відшкодування від 5 квітня 2016 року, станом на 28 березня 2018 року прострочка ( з 5 липня 2016 року по 28 березня 2018 року ) складає 631днів .

Як свідчать матеріали справи позивач звертався до відповідача з претензіями про виплату страхового відшкодування, повідомляв про реквізити на які мають бути перераховані грошові кошти.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про виконання страховою компанією вимоги страхувальника та виплати страхового відшкодування на виконання договору страхування.

Згідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну згідно полісу № АІ/ 2026901становить 50 000,00 грн., строк дії полісу (договору) - до 11.01. 2017 р.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на вимоги чинного законодавства України, з огляду на те, що під час розгляду справи не було отримано доказів, які свідчать про виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором страхування та оспорювання відповідачем суми збитку, зазначеному у звіті, вимоги позивача в частині стягнення суми у розмірі 50000,0 грн. підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як зазначає позивач, строк для прийняття рішення страховиком сплив 5 липня 2016 р. і станом на 28.03.2018 року строк прострочки становить 631 днів і сума страхового відшкодування не виплачена.

За розрахунком наданим позивачем, який було перевірено в ході розгляду справи 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за договором страхування за весь період 631 днів (з 5 липня 2016 р. по 28 березня 2018 р.) становить 2593,15 грн. , інфляційні втрати - 12317, 30 грн.

Беручи до уваги, що зобов'язання по сплаті страхового відшкодування є в розумінні положень чинного законодавства України, грошовими зобов'язаннями вимоги позивача і в частині стягнення зазначених сум також підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за 631 днів прострочки за подвійною обліковою ставкою НБУ - 24331,20 грн. за період з 05.07.2016 р. по 28.03.2018 р.).

Представник відповідача в своїх запереченнях вказує на такі положення ЦК України, а тому зазначає про необхідність застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

За положеннями ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За приписами ч. 2 ст. 258 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зазначені норми права застосовуються до вимог щодо стягнення неустойки за останні 12 місяців перед звернення кредитора до суду і починається з дня (місяця), з якого вона нараховуються, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Такі висновки зробив Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 08.06.2016 р. у справі № 6-300цс15.

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду, як свідчить відмітка канцелярії 30.09.2016 р., суд вважає за можливе задовольнити вимогу і про стягнення пені у розмірі 24331,20 грн., оскільки її нарахування, як свідчить відповідний розрахунок, здійснений відповідно до вимог закону.

Також, виходячи з вимог чинного законодавства України підлягає стягненню з відповідача витрати на проведення оцінки збитку у розмірі 800,00 грн., оскільки ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак, відповідно до ч. 2 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, частина 10 статті 265 цього Кодексу вводиться в дію з 1 січня 2019 р. , а тому в задоволенні позову в частині подальшого нарахування штрафних санкцій після рішення суду до моменту виконання рішення необхідно відмовити.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов»язаних із розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому за положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з тим, положеннями ст. 134 ЦПК України визначено, що з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Також представником позивача вказано в заяві про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

За приписами ч. 8 ст. 141 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так в заяві про розгляд справи без участі сторони позивача, його представник долучив акт виконаних робіт за угодою про надання юридичної допомоги.

Також в заяві про збільшення позовних вимог від 15.03.2018 р. представником позивача зазначено про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 16 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

За ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що в розумінні вимог чинного процесуального законодавства, представником позивача не надано відповідну заяву, суд приходить до висновку про можливість відмови у стягненні зазначених витрат на користь позивача.

Як свідчать матеріали справи позивачем було сплачено судовий збір у розмірі, передбаченому вимогами Закону України «Про судовий збір», в загальному розмірі 893 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал».

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268,280-284,352 ,354 ЦПК України, ст. ст. 625, 979 ЦК України; ст. ст. 22, 29, 30, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33-б, ідентифікаційний код 32206908) на користь позивача - гр. Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (картка платника податків НОМЕР_5) страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. 00 коп., пеню за період з 05.07.2016 р. по 28.03.2018 р. у розмірі 24 331 грн. 52 коп., 3% річних за період з 05.07.2016 р. по 28.03.2018 р. у розмірі 2 593 грн. 15 коп., інфляційні збитки за період з 05.07.2016 р. по 28.03.2018 р. у розмірі 12 317 грн. 30 коп., витрати на проведення оцінки збитку у сумі 800 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33-б, ідентифікаційний код 32206908) на користь позивача - гр. Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (картка платника податків НОМЕР_5) судовий збір у розмірі 893 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення складено 09.04.2018 року.

Суддя: