Ухвала суду № 74661361, 13.06.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27001/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2018 р. Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі - Лапцун В.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву позивача та його представника про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Адвокатського об'єднання «Печерська колегія адвокатів міста Києва», ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним правочину -угоди про надання правової допомоги та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.

До суду надійшла вказана заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 використовувати в судах, державних органах України та перед третіми особами довіреність серії НВТ №055007 виданою ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 06 травня 2016 року, заборонивши АО «Печерська колегія адвокатів міста Києва» використовувати в судах, державних органах України та перед третіми особами угоди про надання правової допомоги від 23 квітня 2016 року між АО «Печерська колегія адвокатів міста Києва» та ОСОБА_3

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивачем при ознайомленні з матеріалами вказаної угоди та довіреності було виявлено, що останні скоріше за все не містять підписи сторін даних договорів, оскільки, при співставленні позивачем було виявлено їх не відповідність. В свою чергу, позивач та його представник у своїй заяві просять вчинити заборону на використання відповідачами доручень на вчинення певних дій, посилаючись на те, що у подальшому дії відповідача унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача та його представника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки остання не містить обґрунтування, як саме незастосування забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, та не вказано правових підстав для забезпечення вищезазначеного позову шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви позивача та його представника про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Адвокатського об'єднання «Печерська колегія адвокатів міста Києва», ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним правочину -угоди про надання правової допомоги та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. А. Писанець