Рішення № 74661315, 11.06.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12943/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника – ОСОБА_4, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 21 квітня 2010 року у розмірі 48 067 грн. 88 коп. станом на 09 серпня 2017 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 09 серпня 2017 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 48 067 грн. 88 коп., з яких 371 грн. 19 коп. заборгованість за кредитом, 40 001 грн. 55 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 4 930 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 2 265 грн. 14 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в позовній заяві. Окрім того вказав, що п.1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору та які діяли на час укладення договору між сторонами, передбачено, що строк позовної давності відносно вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки складає 50 років, відтак позивачем позовна давність не пропущена.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, так як відповідач заперечує факт укладення між нею та позивачем кредитного договору; видачі позивачем кредитних коштів; отримання нею кредитних коштів; сплату нею заборгованості за кредитним договором, натомість позивач доказів на підтвердження вказаних обставин суду не подав, не зважаючи на її клопотання про витребування доказів. Крім того, нею до суду подано заяву про застосування наслідків спливу загального і спеціального строків позовної давності щодо позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Строк дії «Картка Універсальна» «№ рахунку 4149437411183989 № SAMDN50OTC003062480» встановлено до 01/14. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач взяла на себе зобов'язання по внесенню обов'язкових щомісячних платежів по поверненню основної суми кредиту, а також підтверджень конкретного визначеного розміру таких платежів. Згідно укладеного між сторонами договору перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто в даному випадку - 31 січня 2014 року, натомість позивач звернувся до суду 21 серпня 2017 року, що поза межами строку позовної давності. Також, встановлену позивачем в Умовах та Правилах надання банківських послуг позовну давність не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, визначений збільшений строк позовної давності не може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності.

Представником відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 21 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом подання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оригінал якої досліджено в судовому засіданні, на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту зі сплатою 36% на рік за користування кредитним лімітом (а.с.7,8).

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку вбачається, що після укладення договору відповідач користувалася кредитними коштами, отриманими нею за договором (а.с.84-87).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду представником позивача розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 21 квітня 2010 року та виписці по картковому рахунку, вбачається, що відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконує, останній платіж на виконання своїх зобов’язань був здійснений нею 29 червня 2011 року на суму 50 грн., що також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, в результаті чого станом на 09 серпня 2017 року, згідно вказаного розрахунку, виникла прострочена заборгованість у розмірі 48 067 грн. 88 коп., з яких: 371 грн. 19 коп. заборгованість за тілом кредиту, 40 001 грн. 55 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 4 930 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 2 265 грн. 14 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов’язання (а.с.5-6, 84-87).

Розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 371 грн. 19 коп. суд вважає обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів суд бере до уваги, що згідно наданих представником позивача доказів, без підвищення позивачем процентної ставки за договором в односторонньому порядку, станом на 09 серпня 2017 року заборгованість за відсотками становить 832 грн. 54 коп. (а.с.51-54), а не 40 0001 грн. 55 коп., як було вказано в позовній заяві та розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 21 квітня 2010 року станом на 09 серпня 2017 року (а.с.6).

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 360 грн. 00 коп. (а.с.51-54), яка нарахована за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає, що згідно статті 549 ЦК України пеня є різновидом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги період порушення відповідачем свого грошового зобов’язання за кредитним договором суд погоджується з доводами представника позивача щодо обґрунтованості нарахування відповідачу пені.

З приводу вказаних у розрахунку штрафів, нарахованих у зв’язку з несплатою відповідачем щомісячних платежів на загальну суму 2 765 грн. 14 коп., суд зазначає, що за порушення строків погашення заборгованості відповідачу нараховано пеню.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимога про стягнення штрафів на загальну суму 2 765 грн. 14 коп. є необґрунтованою.

Вирішуючи питання щодо клопотання представника відповідача про застосування у справі строків позовної давності, суд враховує наступне.

Як встановлено судом останній платіж за карткою було проведено відповідачем 29 червня 2011 року на суму 50 грн. (а.с.5-6, 84-87).

Окрім того, як слідує з довідки про термін дії картки, довідки №18083150/11376864 від 21 березня 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідачу видана картка строком дії по 31 січня 2014 року (а.с.82, 93).

Після закінчення строку дії картки нову картку з новим строком дії відповідачу видано не було.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів останній платіж на виконання своїх зобов’язань відповідач здійснила 29 червня 2011 року на суму 50 грн., після чого щомісячні виплати заборгованості за договором припинила. При цьому згідно умов договору вона зобов’язана була здійснювати щомісячне погашення заборгованості за кредитним договором до 25 числа кожного місяця (а.с.8). Отже, не здійснивши погашення частини заборгованості за кредитним договором шляхом сплати чергового щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним відповідач порушила свої зобов’язання за кредитним договором. Як встановлено відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань щодо погашення боргу до 31 січня 2014 року, проте ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом про захист порушеного права лише 21 серпня 2017 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. У вказаний період відповідач жодних дій, які б свідчили про визнання нею своїх зобов’язань не вчиняла, позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором позивачем не пред’являвся.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про сплив позовної давності.

Доводи представника позивача про те, що позовна давність не сплинула, оскільки п.1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору та які діяли на час укладення договору між сторонами, передбачено, що строк позовної давності відносно вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки складає 50 років, на увагу не заслуговують з огляду на наступне.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року по справі № 6-2320цс16, розглядаючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначив, що Умови та тарифи не містять підпису позичальника. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач згідно Умов, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав Умови і правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, вірність яких оригіналу засвідчена печаткою банку, проте вони не містять підпису відповідача, а заява-анкета про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, яку остання підписала 21 квітня 2010 року, не містить посилання про те, що вона була ознайомлена та їй були надані саме вказані вище умови.

Судом при розгляді цієї справи не встановлено обставин, які б могли підтвердити, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору від 21 квітня 2010 року й що саме на ці Умови погодилася відповідач.

За таких обставин, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р I Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.

Суддя О.О. Першко